Без права на пенсію?!!
З 2021 року українці пенсійного віку, в яких недостатньо стажу, не зможуть отримувати спеціальну соціальну виплату, якщо не відповідають зміненим умовам, йдеться в постанові уряду № 1098, — інформує «Кореспондент». Нині соцпенсії отримують ті, кому не вистачає стажу. Відповідно до закону, щоб вийти на пенсію в 60 років у 2020 році, потрібно мати не менше 27 років стажу. Якщо є від 17 до 27 років стажу, доведеться працювати до 63 років, а від 15 до 17 років — 65 років. Якщо є менше 15 років стажу, то можна отримувати соціальну виплату.
Але з січня такі громадяни можуть залишитися без виплат. Розмір соцпенсії має компенсувати різницю між тими доходами, які є, і прожитковим мінімумом для непрацездатних. Сьогодні це 1 712 грн. Якщо бюджет вашої родини не покриває зазначену цифру, то різницю покриють із бюджету. Якщо ж взагалі немає заробітку, то держава буде виплачувати повний прожитковий мінімум. Однак навіть якщо ви відповідаєте перерахованим умовам, але у вас є другий автомобіль (мотоцикл), і якщо площа житла перевищує 21 «квадрат» на людину плюс 10,5 «квадрата» на сім’ю, гроші платити НЕ БУДУТЬ. За даними Мінсоцполітики, впродовж 2020 року середня пенсія зросла до понад 3 400 гривень.
Тимчасова допомога — засіб виживання?
Уряд затвердив постанову про Порядок визначення механізму призначення у період з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (60 років), але не набула права на пенсійну виплату у зв’язку з нестачею страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (не менш 25 років) (далі — тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу. Призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з питань соціального захисту населення, виконавчими органами рад об’єднаних територіальних громад (далі — органи соціального захисту населення) з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу. Тимчасова допомога перераховується особі кожні шість місяців з урахуванням змін її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу і виплачується до досягнення такою особою віку, з якого вона набуває право на пенсійну виплату.
Але не для всіх!
Тимчасова допомога не призначається, якщо:
– особа або члени її сім’ї впродовж 12 місяців перед зверненням по надання тимчасової допомоги придбали земельну ділянку, квартиру (будинок), автомобіль, інший транспортний засіб (механізм), будівельні матеріали, інші товари довгострокового вжитку або оплатили послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, іншого транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв’язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов’язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень;
– у власності особи або членів її сім’ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім’ї та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю, чи більш як один автомобіль, інший транспортний засіб (механізм).
Рішення органу соціального захисту населення про призначення тимчасової допомоги чи про відмову в її наданні може бути оскаржене до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
До речі, розмір тимчасової допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, і середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не може перевищувати 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Думки фахівців, які насторожують
Експерти вважають, що українці могли б отримувати соціальні виплати з бюджету. Ідея щодо скасування єдиного соціального внеску (ЄСВ), озвучена торік міністром економрозвитку, торгівлі та сільського господарства Тимофієм Миловановим, викликала стурбованість у теперішніх та майбутніх пенсіонерів. Незважаючи на те, що, за словами самого Милованова, теза була кинута як «пропозиція до дискусії про те, яка податкова система нам потрібна», більшість розцінила це як попередження, що разом із ЄСВ будуть скасовані й пенсії. Бо левова частка ЄСВ йде саме як внесок людей, які працюють, до Пенсійного фонду.
Треба зазначити, що ЄСВ — це не податок, а різновид страхування. А точніше, вид соціального страхування. Різниця між податком і страховкою полягає в тому, що податок людина або організація платять безповоротно, а страхові внески рано чи пізно повертаються до платника (залежно від умов страхування). Так, пенсійні внески, або пенсійне страхування, повертається до платника у вигляді пенсій. Саме тому пенсіями правильно називати ті виплати, які отримує людина, що саме для цього здійснювала впродовж низки років страхові внески. А ось ті, хто з якихось причин не працював або працював без офіційного працевлаштування і не робив відрахувань до Пенсійного фонду, після досягнення пенсійного віку отримують не пенсії, а соціальну допомогу від держави. Як і люди з інвалідністю, і ряд інших категорій.
Соціальне страхування в тому чи іншому вигляді існує в усіх країнах. А ось такий його підвид, як пенсійне страхування і, відповідно, пенсії — далеко не скрізь. Зазвичай, перераховуючи країни, де пенсій немає взагалі, називають такі, м’яко кажучи, слабо розвинені держави, як Танзанія, Афганістан, Нігер та низка інших. До них зазвичай додають і ті країни, в яких пенсії отримують менш як 10 % населення: Гамбія, Таїланд, Пакистан, Індія, Китай… Але насправді країн, в яких не існує пенсійних виплат, набагато більше. І серед них є ті, які «слаборозвиненими» не вважаються. Наприклад, Грузія.
Люди похилого віку в Грузії отримують гроші після досягнення пенсійного віку. Однак це не пенсії (в сенсі, не повернення страхових виплат), а соціальна допомога від держави. Система накопичувальних пенсій (тобто пенсійних відрахувань) була там введена тільки в цьому році.
«Грузини в якийсь момент зрозуміли, що у них не вистачає коштів на виплату пенсій. Солідарна страхова система не дуже добре працювала, і ще при Касі Бендукідзе вони скасували аналог нашого ЄСВ і виплату пенсій. При цьому вони дуже суттєво зменшили і кількість податків, і обсяг. І стали платити незахищеним громадянам певні суми просто з бюджету. Ми розмовляли з Джабою Ебаноїдзе, який тоді очолював службу прибутків Грузії, і він говорив, що ця реформа була досить успішною. Для людей, у яких раніше пенсії були мізерні, призначення соціальної виплати з бюджету стало певним вирішенням проблем», — розповідає економічний експерт, президент інвестиційної групи «Універ» Тарас Козак.
Взагалі, моделей пенсійного забезпечення, а також джерел збору грошей на пенсії і соціальні виплати, існує безліч. Причому аналогів нашому ЄСВ досить мало (хіба що у Великій Британії соціальні податки і відрахування збираються в «один котел»). Проте в багатьох європейських країнах гроші на гарантовані пенсійні (соціальні) виплати збираються не у формі страхових відрахувань, а як податки з роботодавців та працівників. А вже соціальне страхування є обов’язком або правом тільки громадян, що працюють.
Сьогодні чимало держав змінюють або шукають нові форми пенсійного забезпечення своїх громадян. Тривалість життя зростає, нації старіють. Солідарні системи пенсійного забезпечення, коли працюють за рахунок відрахувань із власних зарплат і повинні «годувати» пенсіонерів, відживають свій вік повсюди. В Україні, до того ж, спостерігається відтік працездатного населення. Тому вже тепер мало не половина пенсій, що виплачуються українським пенсіонерам, — це фактично якісь податки. Наприклад, за 2018 рік власні доходи Пенсійного фонду (від ЄСВ) становили 202 млрд грн, а 150 млрд Фонд отримав у формі дотацій із держбюджету, який наповнюється переважно за рахунок податків.
«Можливо, й Україні доведеться йти за грузинською моделлю, тому що Пенсійний фонд постійно дефіцитний, а ЄСВ і податок на доходи фізичних осіб, які в сумі становлять 41,5 % зарплат, — це істотна причина тінізації економіки. В Україні працівника не хвилює, які податки платить із його зарплати роботодавець. Він це не цінує. Його хвилює лише те, скільки він отримає на руки. На відміну від цивілізованих країн, де всі давним-давно звикли платити податки самостійно. У світі часто громадяни платять податки на доходи фізичних осіб раз на рік, зокрема й податки із зарплати, з інших доходів. І якщо роботодавці виконують функцію агента, то тільки частково, на мінімальну ставку. Нині в Україні розглядають можливість істотно зменшити оподаткування зарплат. Наприклад, припинити брати ЄСВ і платити пенсію з бюджету. А замість ЄСВ підвищити податки, які складніше заховати. Наприклад, можна збільшити податок на додану вартість, який складно заховати, бо існують автоматизовані системи збору ПДВ. Сьогодні він становить 20 %, а можна його підвищити, умовно кажучи, до 23 %. В цьому разі ЄСВ буде не дуже-то і потрібним», — вважає пан Козак.
Втім, у Грузії таку реформу проводили в період серйозної кризи. В Україні сьогодні провести її буде набагато складніше, вважає експерт. Але він упевнений, що вкрай потрібно шукати нову модель пенсійного забезпечення, бо солідарна система, що існує сьогодні, не працює.
Підготувала Христина СЛЮСАРЧУК
