П’ятниця, 29 Березня

Авангардистка Олександра Екстер

Чому варто прочитати монографію про українську художницю XX століття

Олександру Екстер називають київським символом нового мистецтва, київською «амазонкою авангарду». Екстер — інтелектуалка й мультидисциплінарна художниця (працювала в живописі, графіці, книжковому оформленні, сценографії, дизайні одягу, викладала), апробувала різні стилі — (нео)імпресіонізм, кубізм, кубофутуризм, безпредметність, конструктивізм, ар-деко. А на запитання анкети у 1918 році відповіла: «Якомога більше вільної творчості і якомога менше провінціалізму».

Видавництво «Родовід» за підтримки УКФ реалізовує проєкт «Авангард Олександри Екстер: київський період», який складається з видання наукової монографії доктора мистецтвознавства Георгія Коваленка «Олександра Екстер» і перформансу в жанрі contemporary dance «Екстер. Live» Стефанії Нолл.

Про Олександру Екстер

Українська художниця, сценографка, педагогиня. Яскрава представниця європейського кубізму та футуризму, українського авангарду, одна з засновниць стилю ар-деко, пише про неї «Вікіпедія». Народилася 1882 року в Білостоку Гродненської губернії. Невдовзі батьки переїхали до Києва, і Ася (так називали її друзі) стала киянкою. Закінчила гімназію Святої Ольги та Київське художнє училище. Разом із нею тут навчалися майбутні авангардисти Олександр Богомазов та Олександр Архипенко. Серед викладачів був Микола Пимоненко. Згодом створила власні художні студії у Києві та Одесі.

Одружившись, Олександра Григорович узяла німецьке прізвище чоловіка-адвоката. У Києві подружжя оселилося на вулиці Б. Хмельницького, 27. У мансарді була студія Олександри.

Приїхала до Парижа й зрозуміла, що академічна програма тут не відрізняється від інших. Але все ж знайшла те, що шукала, — у майстернях французьких художників та в спілкуванні з митцями й письменниками.

«В її паризькій господі, так само, як у ній самій, впадало в очі своєрідне сполучення європейської культури з українським побутом. На стінах серед малюнків Пікассо і Брака можна було побачити українські вишивки, на підлозі — український килим, до столу подавали глиняні горщечки, яскраві майолікові тарілки з варениками» — зі спогадів Аліси Коонен, актриси Московського камерного театру.

Померла художниця 1949 року в передмісті Парижа. Уже зовсім хвора, писала друзям, що тужить за Москвою, за Києвом: «Зима, що надходить, буде дуже важка. Це дев’ята зима від початку війни, і для мене вона буде найважча».

Олександра Екстер, зазначають у видавництві, «сміливо поєднувала навчання в київських і паризьких мистецьких школах, кольорові ритми селянських вишивок і своїх авангардних олій, твори футуристів і народних майстрів в одній виставці, костюми для танцювальних студій, професійного театру, кіно та модної індустрії. Зараз ми б називали її не просто сучасною художницею, а кураторкою, продюсеркою, дизайнеркою, педагогинею — універсальною  мисткинею, тоді вона була авангардисткою».

Про монографію Георгія Коваленка

   Монографію про Олександру Екстер читати дуже захопливо. Пазли про її життя та творчість поєднуються з пазлами про міста, в яких вона жила, про людей, з якими спілкувалася, в яких вчилася, які на неї впливали. Уявлення про цю атмосферу дають процитовані слова Артура Рубінштейна, який описав дім Давидових у родовому маєтку Вербівцях, де бувала Олександра Екстер: «Давидови здавалися ідеальною родиною <…> Батько і троє синів були веселими, сповненими енергії і, слава Богу, не докучливими. Ніколи вони не втручалися у мої приватні справи, ніколи не просили мене заграти, якщо я сам не пропонував їм цього. Пані Наталія була ідеальним другом. Коли я грав, пані Наталія тихо сиділа в кутку, а потім ми годинами говорили про мистецтво й літературу, про життя й людей».

Книжка від видавництва «Родовід» — не просто монографія, а монографія-альбом, з фотографіями та репродукціями робіт, здизайнована у студії «ГРАФПРОМ» відповідно до стилістики мистецьких течій початку XX століття.

Георгій Коваленко докладно аналізує картини та інші твори Олександри Екстер, описує середовище та контекст, говорить про впливи й про оригінальне бачення художниці: «Їй ніколи не було властиво безоглядно йти слідом за хай навіть найновішим, хай навіть найактуальнішим рухом, розчинитися в ньому, говорити в унісон з іншими. Їй завжди треба було самій відчути і зрозуміти, що відбувається, що з чого виникло і як. Вона не була схильна ні від чого відмовлятися — ні від відкритого буквально вчора, ні від того, про що не раз повторював Сезанн: «Лувр — гарний довідник, але він має бути лише посередником». Відкрите буквально вчора вона насправді перевіряла за «довідником Лувру».

Текст дає розкішну насолоду від занурення у світ мистецтва й інтелектуального та мистецького середовища. Окрім Екстер, монографія ознайомлює зі світоглядом та особливостями творчості інших митців тієї епохи. Академічний науковий підхід і доступний виклад у поєднанні зі стильним оформленням — книжка для вас, якщо цікавитесь авангардом, творчістю Олександри Екстер, українським мистецтвом у європейському контексті.

Підготувала Наталя ДУДКО

Share.

Leave A Reply