не отримував. Фактично, нинішнє управління охорони історичного середовища Львівської міської ради самопроголошене, у напівлегальному статусі. І якби тепер подати позовну заяву на уневажнення цього пункту ухвали про створення управління, то однозначно було б рішення призупинити дію ухвали принаймні на час вивчення ситуації. Депутатська каденція 1991 року була ура-патріотична: мовляв, ми самі можемо порядкувати в нашому місті, не будемо віддавати податок у Київ з нерухомості. І хоча нині можна почути від посадовців, що заповідник не ліквідовано, нехай тоді ті, хто так говорить, покаже печатку, телефони, штатний розпис.
Статус заповідника - це обов'язкова стрічка в бюджеті щороку. За наш куций міський бюджет можемо вивести з гостроаварійного стану одну кам'яницю. А таких є близько 600. Те, що тепер комунальники збивають ліпнину з аварійних балконів, - тільки початок. Все йтиме в геометричній прогресії. Львів почне саморуйнуватися. І для його порятунку, я переконаний, потрібні цільові державні кошти, має бути загальноукраїнський резерв. Відновити заповідник - означає дати право контролювати пам'яткоохоронну діяльність державній владі. А наші клерки не хочуть втрачати такий ласий шматок, як площа Ринок і довколишні квартали.
- Тут є заковика з нерухомістю...
- Це основна заковика. Це болючий мозоль для всіх, хто цікавиться цією темою. Партерні приміщення викуплено під банки, офіси, кнайпи тощо. Якби був заповідник, то частина коштів мала б іти в Київ. Нині значною мірою кошти від оренди осідають у місті.
Нам постійно кажуть, що Львів - у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це абсолютно нічого не значить. Натомість якби ми мали заповідник, то якби хтось хотів у кам'яниці XVI ст. зробити вікно чи двері в глухій стіні, йому б цього не дозволили. А тепер це можна зробити: закривають плівкою, у п'ятницю ввечері починають роботу і в понеділок на ранок уже ставлять міський "Держархбудконтроль" перед фактом. Платять 17 гривень штрафу, і на тому все.
Управління охорони історичного середовища не робить припису, не звертається в прокуратуру, хоча мало б це робити. Ніхто не постраждав за знищення пам'яток. Був би заповідник, такого не було б.
- Де гарантія?
- Тому що такого немає ні в Києві, ні в Одесі, ні в Кам'янці-Подільському, ні в Жовкві. У Законі про охорону культурної спадщини 2002 року дуже сувора відповідальність за знищення чи пошкодження пам'ятки архітектури.
- А що заважає тепер діяти відповідно до цього закону?
- Хабарництво.
- А якщо буде київське підпорядкування, ситуація зміниться?
- Там державний чиновник, і він не хоче з тим "бавитися". На рівні міського самоврядування хабарництво просто зашкалює. Скажімо, хтось замість білокам'яного порталу XVII ст. проклав газові труби, а його оштрафували на 30 гривень. Управління охорони історичного середовища не може проводити незалежну незаангажовану пам'яткоохоронну політику, оскільки підпорядковане міській владі. Начальник управління Лілія Онищенко каже: а що ви хочете, у мене тільки два інспектори на весь Львів. А хто до такого допустив? То не є нонсенс? Та певно, що меру Садовому ліпше не мати жодних інспекторів, потенційно спроможного управління, а щоб було таке захиріле, як нині.
- Коли торік активно говорили про відновлення заповідника, то акцентували, що його відновлювати не потрібно, бо він існує. Треба, мовляв, тільки створити дирекцію заповідника...
- Це така гра слів. Мовляв, відновимо заповідник, але щоб він не був заповідником. На папері відновимо дирекцію заповідника, але яка була б ляльковим театром, фантомом, не мала б жодних важелів впливу, не мала б коштів на відновлення пам'яток. Якби була перевірка і запитали: "У вас є заповідник?" - Так, є, там сидять у кімнатці, де висить табличка "Львівський державний історико-архітектурний заповідник". Але жодного права вони не матимуть.
- Чи треба змінювати статут заповідника? Адже одним із аргументів не відновлювати заповідник було те, що не можна було приватизовувати приміщення, а мешканці, мовляв, мають право...
- Змінилася ситуація, нове суспільство, нова держава й інші майнові відносини власника й об'єкта і, очевидно, треба аргументовано з цього вийти. Я не фахівець з нерухомості, щоб давати якісь вказівки. Але, однозначно, має бути не управління, а державний орган, не підпорядкований місту.
- Чи є реальні шляхи змінити ситуацію?
- Невдовзі будуть вибори міського голови. Я би дуже хотів, щоб у виборчому штабі найбільш потенційно спроможного претендента була людина, яка перфектно володіє предметом, яка могла б чітко за адресами сказати, показавши на фотографіях: подивіться, до чого за час каденції мера Садового доведено пам'ятки. Як виглядала пам'ятка до пришестя Садового, якою вона є нині і фото зі знаком запитання, що від неї залишиться, якщо знову прийде Садовий. Новий претендент мусив би дуже добре орієнтуватися в пам'яткоохоронному законодавстві.
- Якби нині просто відновили дирекцію, без відновлення заповідника, було б гірше, ніж коли не створюватимуть нічого?
- Так. Управління киватиме на дирекцію, дирекція - на управління, і обоє на управління охорони культурної спадщини при Львівській облдержадміністрації.
Наталя ДУДКО
