створений "Інститут соціальних технологій", якому в статутний фонд "Концерн-Електрон" передав частину майна (зокрема, навчальні корпуси та гуртожиток Інституту новітніх технологій. - Авт.)". За його словами, Інститут новітніх технологій нині користується будівлями, в яких навчаються та живуть студенти на правах орендаря, причому недобросовісного, адже ТзОВ "Інститут соціальних технологій" здає приміщення Інституту новітніх технологій за одну гривню, "однак, той і однієї гривні не хоче платити - мусимо через суд стягувати", - нарікає Володимир Лесик.
Окрім Львівського державного інституту, ТзОВ "Інститут соціальних технологій" здає в оренду приміщення за адресою: Городоцька, 85 і приватним структурам під офіси, власне, через цю оренду доводиться потерпати студентам, адже, орендарі зайняли частину гуртожитка.
Діаметрально протилежну точку зору щодо власності на будівлі інституту ім. Чорновола мають у Львівському державному інституті новітніх технологій. "Львівський технікум радіоелектроніки (сьогодні - Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола. - Авт.) колись і справді входив до складу державного концерну "Електрон", - розповідає начальник юридичного відділу інституту Марта Божейко. За її словами, коли розпочався розпад Радянського Союзу (і приватизація державного концерну. - Авт.), навчальний заклад, який перебував на балансі Міністерства радіопромисловості СРСР, передали до сфери управління Міністерства вищої та спеціальної освіти, згодом - Міністерства освіти та науки України.
"На момент, коли державний концерн "Електрон" змінював форму власності, існував єдиний документ - "Положення про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю". Відповідно до цього єдиного діючого документа, змінювати форму власності з державної на приватну мали право виключно підприємства, але не навчальні заклади. Тому майно Інституту новітніх технологій (колись - технікуму радіоелектроніки) не могло перейти у власність ВАТ "Концерн-Електрон", - стверджує юрист. За її словами, навчальний заклад внесений до Державного реєстру вищих навчальних закладів України (де зазначена його державна форма власності. - Авт.), фінансується з державного бюджету, студенти інституту навчаються за державним замовленням, державні кошти виділяють на капітальні і поточні ремонти, а також на заробітну плату та на соціальне забезпечення студентів вишу. Окрім того, приватизація навчального закладу (якби така була) могла б відбутися лише за згоди трудового колективу. "Згоди колективу не було", - стверджує пані Божейко.
У тому, що інститут - державна власність - йдеться і в офіційному листі Міносвіти, адресованому голові ради ВАТ "Концерн-Електрон" за підписом на той час міністра освіти і науки України Станіслава Ніколаєнка: "Відповідно до наявних у Міністерстві правових, бухгалтерських та інших документів, Львівський технікум радіоелектроніки (згодом - Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола. - Авт.), як цілісний майновий комплекс, у 1991 році було передано з балансу Міністерства радіопромисловості СРСР до сфери управління Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти згідно з урядовим рішенням за погодженням із Фондом державного майна України і надання йому статусу державного навчального закладу.
Починаючи з 1992 року і до цього часу Міністерство здійснювало безперервне та повне утримання зазначеного навчального закладу за рахунок видатків із державного бюджету, зокрема, і нарахування майна, що перебуває на його балансі. За цей період на утримання навчального закладу виділили 28,5 млн грн ... враховуючи викладене, згаданий вищий навчальний заклад перебуває у державній власності, фінансується з державного бюджету, і підпорядкований Міністерству освіти і науки України", - зазначено у листі.
Ту ж інформацію підтверджують і в листі Міносвіти, адресованому голові Фонду державного майна України Семенюк В.П. за підписом міністра Ніколаєнка. Зокрема, тут вказують, що майно Львівського технікуму радіоелектроніки (згодом - Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім.
В. Чорновола. - Авт.) не увійшло в акт оцінки майна до акціонування від 15.03.1991 р, яке підлягало викупу (акціонуванню), а отже, технікум фактично не увійшов до складу ВАТ "Концерн-Електрон" як акціонерна власність. "Львівський технікум радіоелектроніки не міг юридично в 1991 році бути акціонованим, оскільки чинне на той час Положення "Про акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю", затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 19.06.1990 р. за №590 передбачало можливість акціонування (зміни форми власності) лише підприємств, а не закладів освіти, до яких належав технікум". Тож у листі Міносвіти повідомляє, що Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола є державним закладом, і форма власності на майно також державна.
Однак, попри все це, судові процеси тривають уже не перший рік. Невдовзі традиційними стануть пікети студентів під стінами Львівського апеляційного адміністративного суду, які збираються, аби крикнути у вікна суду: "Ганьба" та захистити своє право на навчання і проживання. Однак чи захистять, покаже час.
Наталка ГОРБАНЬ, фото автора
Коментар народного депутата України Петра Писарчука
У Львові практично всі підприємства розікрали та розвалили. Тепер беруться за державні навчальні заклади. Ми всі говоримо (зокрема, Президент про це говорить через день), що наше майбутнє - в інноваційних технологіях. Нині ж ми тримаємо інститут ім. Чорновола в напрузі, бо завтра за рішенням якогось суду його можуть викинути на вулицю. Приватизація "Електрону" розпочалася, коли Україна була у складі Радянського Союзу, і рішення про приватизацію концерну приймали в Москві. Тоді з "Електрону" дозволяли акціонувати основні фонди, але під приватизацію не підпадали житло та навчальні заклади. Але наші місцеві шулери (інакше назвати їх не можу) зметикували, "схімічили" документи і приватизували житло та взялися за цей навчальний заклад. Дуже прикро, що очевидні речі не помічають. Я вже писав із цього приводу і Прем'єр-міністру, і голові Секретаріату Президента Ульянченко, і в Генеральну прокуратуру, і ніхто не хоче займатися цією справою, рука руку миє. Але я переконаний, ми так легко не здамося і виведемо на чисту воду тих людей, що фактично сфальсифікували документи із приватизації цього навчального закладу.
