Чому учасники бойових дій донині не учасники?
Військове законодавство за своїм духом повинно відповідати найкращим стандартам світових армій, – Ярослав Жукровський
Поза всяким сумнівом, саме питання, винесене в заголовок, сьогодні вельми цікавить сотні тисяч тих військовослужбовців, які вже майже пів року стоять в обороні рідної землі від російських загарбників. Адже формально левова частка тих, хто інколи вперше в житті взяв у руки зброю і виступив проти озвірілого ворога, донині не отримала посвідчень учасників бойових дій! Чому? Саме це питання, як і безліч інших, «Ратуша» поставила відповідальному за юридичний блок роботи Офісу підтримки військовослужбовців та членів їхніх сімей при Львівській ОВА, військовому адвокатові Ярославу Жукровському.
Роздавання повісток під церквами – зневага до захисників і захисниць України.
– Військовий облік і мобілізація: де межа між здоровим глуздом і правом?
– Якщо йдеться про безглузді як за суттю, так і за формою роздавання повісток під церквами, п’яним водіям на блок-постах чи на міських базарах – то це правове безглуздя. Ключова проблема – якість військового обліку військовозобов’язаних, тобто тих, хто за станом здоров’я та бойовим досвідом здатні бути ефективними військовими. ЗСУ не потрібні асоціальні елементи, а здорові, досвідчені та вмотивовані бійці.
На моє переконання, сучасна система військового обліку – це радянський рудимент зі своїми найгіршими якостями – картотеки, психологічне ставлення, обшарпані віконечка чи кабінети в комісаріатах. Але ми живемо в період високоточного озброєння і глобалізації, тому примітивна система «обліку» – це минуле століття. І її потрібно якнайшвидше змінити.
А саме хаотичне і беззмістовне «роздавання» повісток – невдалий «креатив» військових комісаріатів. Важливо змінити підхід – не кабінетний, а системний і сучасний облік.
На жаль, заледве на 20-30% працює електронний реєстр військовозобов’язаних, а облік у теперішніх реаліях – умовна формальна відмітка. Питання – чому повноцінно не працює цей реєстр? Він би вирішив дуже багато проблем – і обліку, і правового статусу військовослужбовців, навіть здійснення виплат. Електронний кабінет військовослужбовця – це зменшення бюрократичної і паперової рутини.
Зрештою, проблема значно глибша – скопійовані та затверджені в сучасному військовому законодавстві та військових статутах радянські правила і норми – найбільший злочин проти держави. Чому до цього часу Збройні сили України керуються такими правовими нормами?
Може, це занадто голосно звучить, але українське військове законодавство за своїм духом повинно відповідати найкращим стандартам світових армій. Потрібно не латати військові статути, тобто вносити ті чи інші зміни, а затверджувати нові військові правила, процедури і стандарти.
– А яка практика притягнення до кримінальної відповідальності «ухилянтів» від військової служби?
– Справді, маємо статтю 336 КК України, яка передбачає позбавлення волі від 3 років для тих, хто ухиляється від мобілізації. Але, між іншим, довести такий склад злочину та винести обвинувальний акт не так уже й просто. Дуже часто в судовій практиці «ухилянти» отримують рік, і на цьому ставлять крапку. Їм краще щотижня ходити в центр пробації і «відмічатися», аніж іти на військову службу. В принципі, якщо зібрати всіх явних і прихованих ухилянтів, то можна вже тепер розпочинати відновлювати зруйновані міста та села. Для всіх може знайтися робота…
На моє переконання, військова юстиція в умовах воєнного стану не змогла змінити пріоритети та орієнтири. Кволість системи військової прокуратури, яка пильнувала б за військовозобов’язаними, військовослужбовцями чи безпосередньо військовим командуванням – ще одна системна проблема. Кожен, хто в умовах війни діє незаконно, повинен за це відповісти – чи військовий обліковець, чи солдат, чи військовий командир. Якщо командир кидає солдатів під прямий обстріл і загибель, то він злочинець і має за це відповідати перед військовим трибуналом. А цього сьогодні нема.
Загалом питання значно ширше – потреба удосконалення всієї системи відповідальності за військові та воєнні злочини.
– Критиків і експертів насправді дуже багато. А як це змінити?
– Очевидно, що має змінитись суть. Захист держави, захист своїх рідних – обов’язок, який повинен цінуватись і отримувати належну повагу від держави. Бо не за грошові виплати чи умовні статуси захищають на передовій. Кожен солдат має відчувати – і від командира, і від держави – повагу до себе і захист для своїх рідних.
Мабуть, це неправильно, коли насамперед уся заброньована чиновницька рать вчасно отримує заробітну плату, а тим, що на передовій, кажуть: трохи почекайте… Такий підхід неприпустимий. Змінювати потрібно все – військове законодавство, мобілізацію, бронювання, систему військового обліку, проходження і звільнення з військової служби.
Повага до тих, хто захищає нашу державу – прямий обов’язок держави!
– Із початку війни майже ніхто ще не отримав статусу учасника бойових дій. Чому так? Невже сім’ї військовослужбовців не мають права на встановлені гарантії та пільги?
– Справді, з моменту запровадження воєнного стану та до липня 2022 р. призупинила роботу Міжвідомча комісія при Мінветеранів щодо надання статусу УБД та виплати одноразової грошової допомоги. Ніхто після оголошення правового режиму воєнного стану не мав можливості отримати статус УБД. А це, як-не-як, певні серйозні соціальні гарантії та пільги. Чи було це правильним рішенням? Напевно, що ні.
Невже для підтвердження того, що військовослужбовець захищає Україну, потрібно створювати міжвідомчі комісії? Для чого така складна процедура встановлення статусу? Як на мене, це має бути максимально просто і без зайвої бюрократичної тяганини – подання довідок, документів, очікування результатів розгляду… Будь-які комісії – це затрати часу великого чиновницького апарату.
Зрештою, наявність статусу учасника бойових дій для багатьох сімей – це суттєві соціальні гарантії і пільги. Більшість цих так званих «пільг» є досить номінальними, наприклад, право на безкоштовне отримання ліків чи позачергове обслуговування в аптеках. Але коли йдеться про оплату житлово-комунальних послуг, здобуття освіти чи іншого пенсійного або соціального забезпечення, то тут вони таки мають значення. І ніхто нікому не дає права позбавляти сім’ї захисників держави цих гарантованих цією ж державою прав!
Очевидно, що хлопці та дівчата захищають нашу державу не заради пільг чи статусів. Питання у визнанні, повазі і вдячності. І механізм отримання статусу учасника бойових дій має бути значно простішим і швидшим. Але над цим просто ніхто не працює – бюрократичним ліліпутам не до цього.
Отже, в принципі існує два варіанти отримання статусу учасника бойових дій. Очікувати, коли відповідна комісія розгляне всі запити військовослужбовців і розпочне прийом нових документів. Але, так виглядає, що чинний порядок змінять, бо він абсолютно не придатний для умов воєнного стану. Або ж самотужки готувати та подавати документи для УБД з можливим судовим оскаржанням дій чи бездіяльності, отримання статусу в процесуальному порядку.
Хоча, на моє глибоке переконання, сама сутність такого статусу, так само і весь пакет соціальних гарантій та пільг, чи порядок і процедура надання потребують суттєвого удосконалення.
– У чому проблема з розмірами грошових забезпечень військовослужбовців?
– Про це дуже часто запитують – розміри нарахування та вчасність виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. Солдати не завжди розуміють, чому одного місяця виплачують більшу суму, а іншого – меншу.
Грошове забезпечення військовослужбовця повинно бути першочерговим для держави. Фінансувати армію за залишковим принципом – неприпустимо.
Що робити в таких випадках? Вимагати у військового командування грошові атестати, щоб розуміти структуру нарахувань, і ставити питання про їхній перерахунок, якщо це обґрунтовано,зокрема в судовому порядку.
Але кожна ситуація має особливості та нюанси. В таких випадках має працювати прозорий і справедливий алгоритм усіх виплат, який би усував будь-які можливості для зловживань. Військовослужбовець не має думати про те, чи його діти та родина в тилу мають що їсти….
– Як з юридичного погляду повинна відбуватись ротація військовослужбовців?
– У військовому законодавстві немає такого поняття, як ротація. Йдеться про переміщення або заміщення. І це прерогатива винятково військового командування. Але фізична та моральна стомленість військовослужбовців від безпосередньої участі у бойових діях та відсутність прозорих і зрозумілих механізмів «ротацій» не сприяє підвищенню бойового духу.
Підхід про необхідність виконання військового обов’язку на «повне виснаження» абсолютно не є обґрунтованим. Військовослужбовці та члени їхніх сімей мають відчувати юридичну визначеність стосовно можливих повних чи часткових ротацій за принципом «обличчям і повагою до кожного захисника».
– Що робити, коли у військовослужбовця не приймають і не реєструють рапорт?
– Юридична форма спілкування солдата і командира – рапорт. Справді, дуже часто такі рапорти без жодних підстав, усупереч військовим статутам, не реєструють, а отже надалі не розглядають по суті.
Здебільшого йдеться про надання відпусток, скерувань на проходження військово-лікарських комісій, можливого лікування, звільнення з військової служби. Для цього є й об’єктивні, і суб’єктивні причини.
Але це прямий обов’язок військового командування, який, зокрема, передбачений у Дисциплінарному статуті. Командир, вимагаючи дотримання військового законодавства, сам повинен його незаперечно дотримуватись.
Інше питання – завідомо незаконні накази чи неправомірна бездіяльність. Переконаний, що після перемоги і закінчення війни уповноважені органи будуть мати багато роботи в цій сфері…
– Дуже багато зауважень на роботу військово-лікарських комісій…
– Функціонування військово-лікарської експертизи потребує суттєвого перезавантаження – від ставлення до військовослужбовців до повної електронізації процесів з метою уникнення непотрібних черг, усунення радянської бюрократії на кшталт «купити зошит» для внесення лікарями записів, зменшення можливостей для потенційних зловживань.
Численні факти прийняття ВЛК рішень про придатність військовослужбовців, для прикладу, за наявності очевидних і незаперечних ознак значного ожиріння, повної глухоти чи, скажімо, важкої епілепсії робить таку експертизу звичайною формальністю та фікцією. Ті, сотні і тисячі недолікованих, котрим пишуть у висновку «обмежено придатний» – це фікція і самообман. Хто на «нулях» має час і можливість звертати на ці обмеження увагу?
Важливо виробити механізми притягнення до відповідальності за неналежне здійснення повноважень (надання висновків) членами ВЛК чи адміністративного перегляду необґрунтованих рішень. Суть ВЛК – формування здорової і боєздатної армії.
На жаль, те, що тепер називають військово-лікарською експертизою, є лише обгорткою й абсолютно не відповідає своїй сутності.
– Але чи коректно в умовах війни ставити питання про реалізацію та захист прав військовослужбовців?
– Безумовно, бо найбільша цінність – життя і здоров’я кожного захисника й захисниці. І військовослужбовці не мають боятися, а вимагати поваги та дотримання їхніх прав. І якщо потрібно, захищати свої права у судовому порядку. На моє переконання, воєнний стан не може бути жодним виправданням для свавілля чи грубих порушень прав військовослужбовців.
Розмовляв Микола САВЕЛЬЄВ, редактор газети «Ратуша»
