«Дії правоохоронців справді завдали шкоди»
Прокоментувати ситуацію з відкриттям кримінальних справ проти волонтерів «Ратуша» попросила керівника правничої компанії «April Consult» та волонтерського фонду «Ейпріл» Юрія ТАНАСІЙЧУКА.
– Наскільки очікуване було для вас порушення кримінальних справ проти волонтерів?
– Як юристи чи як волонтери ми на таку ситуацію не чекали, але, звісно, не заперечували такої можливості, адже пройшли це у 2015 – 2016 роках. Таке мало відбутися, бо розуміємо, за якої системи побудови влади живемо. Не плекаю жодних ілюзій щодо органів, які ведуть слідство, щодо президента України. Але про них предметніше будемо говорити після війни. Не втік, то й добре. Тепер нам треба і себе захистити, і продовжити волонтерський напрям діяльності. Але захистити себе таким чином, щоб осіб, які справді зловживають (розуміємо, що таке цілком можливо), притягнули до відповідальності, не чекаючи закінчення війни. Щодо львівських волонтерів, зокрема за трьома справами – Олега Ямницького, Олеся Дзиндри та Святослава Літинського, то не бачу там жодних ознак, за якими можна було б проводити обшуки. Не розумію цієї кваліфікації, не розумію їхнього статусу свідка. Можемо стверджувати стовідсотково, що правоохоронні органи перевищили свої повноваження, коли проводили обшуки і діяли за межами ухвали суду. Треба нагадати суспільству, що під час обшуку, незалежно від кримінального провадження,слідчі мають діяти суто в межах повноважень, які визначені законом, і вилучати тільки те, що є в ухвалі відповідного суду. Порушено різні вимоги проведення обшуку, зокрема коли у Святослава Літинського вдома проводили обшук, там була тільки дружина з двома неповнолітніми дітьми. В Олега Ямницького вилучили турнікети, хоча в ухвалі суду зазначено тільки засоби зв’язку, тобто прилади комунікації. Як можна вилучати турнікети в країні, яка в стані війни і захищається кожної хвилини?! Те, що турнікет може врятувати життя, – факт. Те, що він може стати доказом у цьому кримінальному провадженні – аж ніяк не факт.
Звісно, волонтери, яких я назвав, не тільки потребують, а й варті суспільного захисту від вакханальних дій правоохоронних органів. Святослав Літинський, який завіз понад 250 автомобілів і зробив величезний, титанічний обсяг для обороноздатності України (хто має сумніви, нехай збере гроші бодай на один автомобіль і провезе його через кордон, тоді зрозуміє, скільки зусиль треба докласти). Водночас я не виключаю, що за пів року за такої кількості автомобілів могли трапитися особи, які намагалися на цьому зловживати. Але тоді правоохоронні органи мали б поводити себе зовсім по-іншому. Це не дає їм жодних підстав діяти таким чином, як вони діяли. Особа перебуває в статусі свідка, обшуки та збирання доказів за цим кримінальним провадженням можна було провести в абсолютно інший спосіб, щоб не тривожити і так неспокійне суспільство, не кидати пляму на волонтерський рух. Можна було провести ґрунтовні обшуки і зібрати докази щодо осіб, яких це стосується, а вже потім залучати тих, хто може бути свідками. Тих, хто наживається на цьому, не можна назвати волонтерами. Вони можуть бути шахраями, аферистами, можуть мати інший правовий статус, але точно не тотожні слову волонтер.
Дії правоохоронців справді завдали шкоди. Озвучу один випадок. Днів 10 тому наша волонтерська група доправляла в Краматорськ автомобіль, який ми купили в Литві, привезли в Україну, відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України, і відремонтували й пофарбували. Приблизно між Гайсином і Уманню стоїть блокпост місцевої територіальної оборони. Один з осіб (не можу назвати його захисником) дозволив собі запитати: «Що, везете в Краматорськ машину продавати?». Він отримав адекватну чоловічу відповідь, яку, думаю, запам’ятає. Але це наслідки бездумної роботи окремих осіб правоохоронних органів. Вони роблять значно більше шкоди, ніж купка аферистів, яку ще навіть не змогли затримати.
Нам не озвучили деталізовано підстави для проведення обшуків. Те, що президент Зеленський з міністром внутрішніх справ виклали аудіо – це ні про що. Це таке собі заробляння політичних балів, а мене цікавить сам кримінальний процес і правова сторона питання. Ми нічого не отримали. Ні як юристи, ні як суспільство. Отримали тільки гучні заяви, що от зайшли, зробили обшук, викрили. Що викрили, коли викрили, в яких обсягах, хто робив, як робив, що використовували для того, чи це одна особа чи група осіб, у чому загалом справа? І ще: Міністерство внутрішніх справ, маючи в кожній області обласне управління, вже давно могло б налагодити нормальну комунікацію з волонтерами, тоді знали б кожного в обличчя, справжню волонтерську групу, хто активно діє в межах довіреної їм території. А це дало б розуміння і можливість легше дослідити, де люди, видаючи себе за волонтерів, зловживають, а де справді роблять усе, їдуть з дому зранку, приїжджають ввечері, не бачать дітей, сім’ї, а бачать спільну загрозу і спільну мету. Без зайвого героїзму і пафосу, але реально так є. У мене семимісячний син, і я його зранку і ввечері поцілую, і більше не бачу. В нас не буде перемога для когось персонально, як і поразка. Ми або програємо всі, або переможемо всі. І перемога буде для всіх одна, незалежно від того, чи хтось бодай гривнею долучився до потреб ЗСУ, чи з ранку до вечора по всій Україні, Європі від’їздив і забезпечував потреби – а деколи досить унікальні запити бувають. Закриваємо запити, які посилюють нашу обороноздатність.
– Чи є прогалини в законодавстві, які потрібно змінити, щоб волонтерам було простіше працювати?
– Я не вірю в те, що наш парламент спроможний змінювати концепцію кримінального права в Україні. Воно потребує ґрунтовних змін. Аваков усе успішно завалив, Кабінет Міністрів, який прийшов зі зміною президента, не подає жодних надій, що підтримують реформування роботи правоохоронних органів, зокрема в кримінальному процесі. В нас і далі за будь-яким обвинуваченням у кримінальній справі залишається радянська спадщина – установка, що маємо всіх садити. Ми не переглянули частину злочинів, щодо яких можна змінити види покарання, десь посилити, а десь послабити. Займаємося наслідками, до першопричин ще не добралися. У депутатів Верховної Ради, у їхню силу волі, їхній здоровий глузд в частині кримінального процесу я не вірю і не бачу жодних перспектив. Жодної пропозиції від них, жодного діалогу, жодної реальної підтримки. Натомість я вірю в нашу силу. Вірю, що після того, як ми завдамо ще декілька руйнівних ударів у війні, процес зміни Кримінального кодексу, Кримінально-процесуального кодексу України буде неминучий.
Про те, яка саме модель має бути, у мене ще самого кінцевої відповіді нема, але зміни очевидні. Маємо взяти дві-три моделі за основу й проговорити їх, залучити фахових, експертних людей, зокрема із львівських правничих середовищ, де є достатньо потужні і науковці, і практики, які готові поділитися думками і готові потім відповідати за реалізацію змін. Цей процес, я впевнений, ще буде. І не варто чекати завершення війни, маємо робити реформи під час війни. Ми зобов’язані це робити.
– Волонтерам доводиться порушувати якісь процедури?
– Так. Я цілковито згідний з коментарем Андрія Салюка про те, що доводиться порушувати процедури, адже захисники не можуть надати, скажімо, акт прийому-передачі на автомобіль. І підтримую Святослава Літинського, який зазначав, що якщо вам триста гривень на картку зайшло від іншої особи і ви їх використали на закупівлю автомобіля, це можуть прокваліфікувати як зловживання під час волонтерства. На жаль, такі реалії.
– Але навіть у теперішніх умовах, зокрема юридичних, є можливість відсіювати, хто наживається, а хто ні?
– Абсолютно. Законодавство України, на яке часто нарікають, не є настільки погане. Ми нормальна європейська країна. В частині окремих законодавчих актів можемо проводити майстер-класи нашим друзям-європейцям. Але питання застосування цього законодавства досі радянське, з радянським присмаком. І коли ідеальний закон потрапляє в радянські руки, то не працює відповідно до своєї мети прийняття. Це один з елементів. Другий, який вже озвучував, – кваліфікація статей Кримінального кодексу і способу покарання, це треба змінювати. Також потрібно змінювати процедурні моменти. Не треба підлаштовувати, щоб волонтерам було зручно. За цими процедурами можуть розслідувати також вбивства, фізичні та моральні знущання, будь-які інші криваві злочини. Ці процедури треба корегувати, щоб вони відповідали забезпеченню прав людини в Україні, а не ситуативно під волонтерів.
Я не є односторонній в цій ситуації, що от волонтерів ображають. Нас ніхто не ображає, просто не заважайте нам. Волонтери чекають по 5 – 6 тижнів, ми 7 тижнів чекали, щоб водіїв внесли в систему «Шлях» для виїзду за кордон. Нас внесли на місяць, тепер вже три тижні чекаємо знову. А водночас львів’яни були свідками, як у період відпочинку на морях з’явилися свіжозасмаглі чоловіки. Натомість є фонди, про діяльність яких ніхто нічого не чув, але від яких багато осіб внесено в систему «Шлях», і вони не чекають так довго, як ми.
Кожна наша волонтерська група, фонд, які дотепер працюють, засновані на довірі і на особистому імені, що люди знають тебе з бізнесу, з інших справ. Знають, що тобі можна довірити, що допомога піде за призначенням. Доки тебе не мобілізували, береш свій напрацьований роками імідж і працюєш. Твоя помилка може зруйнувати те, що роками напрацьовував. Тому жодна нормальна людина, тим більше волонтер, не буде цим зловживати. Деколи йдемо на порушення певних процедур. У нас нема виходу. Якщо почнемо розмитнювати і сертифікувати тепловізори, то за пів року завеземо на передову два тепловізори. Якщо почнемо пояснювати за кожен дрон, звідки ми на нього взяли гроші і де купили, то привеземо один на місяць, а потреба – шалена. Так, деколи оптимізуємо процеси. Бо ми в такій ситуації. Але без особистої вигоди. У нас як волонтерів нема особистої потреби ні в тепловізорах, ні в дронах, ні в квадрокоптерах. Але є митники, які затримують закуплену продукцію (водночас серед них є й адекватні).
– Чи не сповільнився волонтерський рух після розголосу кримінальних справ?
– Думаю, є люди, які налякалися, які завжди перечікують, щоб подивитися, з ким краще дружити. Але для тих волонтерів, які є бійцями по духу, нічого не змінилося. Люди як робили свою роботу, так і роблять, може, ще навіть інтенсивніше.
Розмовляла Наталя ДУДКО
