Четвер, 22 Жовтня

Джессі, що обрала господаря

Ця історія різноокої красуні-хаскі, що в ніч з суботи на неділю прийшла на стаціонарний пост Патрульної поліції поблизу Стрия і не захотіла його покидати, не просто облетіла інформаційний простір Львівщини, а зачепила серця людей. Пресслужба «патруля» підняла соцмережі «на вуха», шукаючи господаря згуби, але поки що той не відгукнувся. Наразі чотирилапа дівчинка перебуває в безпеці, навіть виходила з патрульними на службу. І вже, схоже, знайшла свого господаря — це той молодий чоловік, якого вона вибрала відразу, прийшовши до нього на роботу…

Не захотіла покидати патрульних

«Патрульний Максим Качан, який лише на початку вересня вийшов вперше на службу, саме був на нічному чергуванні в ніч із суботи на неділю. До нього та напарників близько 2-ї години ночі на стаціонарний пост поліції, що поблизу Стрия, прибігла ця різноока згуба. Рядовий поліції, після чергування, забрав її до себе додому у Львів та цілий день опікувався нею. Він помив собаку, нагодував. Розповідає, що слухалася його.

Сьогодні увечері поліцейський Максим узяв зі собою на службу Хаскі. Зараз вона в управлінні патрульної поліції і чекає на свого господаря!, — написала в неділю на фейсбук-сторінці Патрульної поліції Львівщини її очільник Катерина Рибій. Також повідомляли прикмети собачки: дівчинка, чорно-білої масті, різноока, слухняна; і просили, якщо хтось упізнав собаку чи знає господарів цієї згуби, зголоситись на оперативну лінію «102», або повідомити правоохоронців у соціальних мережах.

Пост на сторінці Патрульної поліції у соцмережі зібрав багато «вподобайок» та коментарів. Основна думка, на якій зійшлись коментувальники (чи переважно коментувальниці) була така: Галина Морозова «Вона вас вибрала. І довіряє вам… Прихистіть у себе… за можливості». Maria Luchynska: «Скільки довіри і надії в погляді цієї собаки!!! Максиме, ця собачка повірила вам, напевно і обрала вас своїм господарем. Щастя вам!!!» Тетяна Скалецька: «Думаю, що це уже собака цього патрульного». Світлана Хитрова: «Нормальні власники собаку шукають. Хотіли б — знайшли б. Тим більше галасу навколо цієї красуні є досить. Нехай буде там, де її любитимуть».

Патрульний Максим Качан: «Це вже просто доля»

   Патрульний Максим Качан, герой поста, розповів газеті «Ратуша» — й справді вирішив залишити собаку собі. Назвав її Джессі.

— Ще була одна жінка з Яворова, яка теж хотіла її забрати. Але то для собаки дуже великий стрес, вона зі Стрия їхала машиною до мого колеги Андрія, тепер машиною до Львова, потім знову в Яворів, то для неї складно.

— А розкажіть ще раз, як вона до Вас прибилася тоді, в Стрийському районі?

— Ми були на посту (на трасі Київ — Чоп. — Ред.), вийшли курити, і я побачив, що вона там бігає. Як звичайно до собаки, підійшли, погладили, і вона біля нас залишилася. Можливо, вона просто хоче елементарної ласки, бо я так розумію, в неї цього чомусь не було, або було мало.

— Тобто Ви не спостерігаєте такого, щоб вона тужила за своїми господарями, вона, навпаки, горнеться до Вас?

— Вона коло патрульних як біля рідних крутиться. Коли була в нас в управлінні, я виходив на плац, бив по нозі, і вона бігла до мене. Знала, де я стою, і що до мене треба прийти.

— Тож вона Вас, можна сказати, сприйняла як господаря?

— Саме так. Я сам здивований.

Але в якийсь момент, каже Максим, думав віддати собаку колезі:

«Просто в Андрія інший графік роботи і більше вільного часу. А в мене, так як ми в Патрульній поліції працюємо «два через два», 12-годинний робочий графік, плюс за півгодини треба вийти на роботу, ще півгодини, поки повернешся. То я для себе вирішив, трохи іншим шляхом буду робити: коли патрулюю вночі, собака буде вдома, а коли вдень — братиму її зі собою на роботу в управління, бо інші собаки, які там в нас є, її полюбили, і працівники також, вона нікому не створює незручностей, не «приставуча», нікого не кусає, не кидається, вона просто хоче гратися, хоче уваги, більш нічого».

— Ви раніше мали собак?

— Ні, з дитинства мріяв, але все ніяк. В мене були у тітки лабрадори, і я з ними гуляв, поки вони були цуциками. А тут — це вже просто моя доля.

Вона дуже енергійна, коли спершу зайшла в квартиру, то не розуміла, що до чого, мені було трохи важко завести її в ванну і почати мити. Хтось на фейсбуці писав у коментарях: «Ви що, хаскі не можна мити!». Вибачте, вона прийшла з посадки і була реально брудна. В мене знайома розповідає: собака як кішка, вона сама себе миє, але якщо тварина пішла в грязюці вивалялась, ти ж не будеш чекати, поки вона сама себе відмиє?

Я спершу поведу її в клініку — нехай скажуть, що треба колоти, які щеплення робити, яку обробку від паразитів. Бо перший раз як були в клініці, сказали, що ця собака жила на ланцюзі, в вуличних умовах, тому в неї є блошки. Для проживання в квартирі блошок треба вивести.

Оце думаю, завтра Андрій її привезе, а я на зміні денній, то завтра вона буде проживати трохи в управлінні, а потім підемо додому, — міркує Максим. — Спочатку буде важко, треба буде звикнути, та й по кишені це одразу б’є — щеплення, якісне харчування. Схиляюсь до того, аби балансувати, інколи годувати її кормом, але й давати щось смачненьке. Їм природно їсти м’ясо, це тварини. Більш детально буду вже заглиблюватись, питати тих, хто на цьому знається, бо я не є собачником, кажу ж, в мене ніколи собаки не було.

Я радий, вона до мене звикла, я коли здавав зміну, мені було дуже тяжко вийти з управління: я виходжу, а вона під шлагбаумом пробігає і біжить за мною.

— Я Вас розумію, в нас вдома теж був пес породи хаскі, так захотіли діти. А я спершу була проти, але коли приходить в хату це створіння і заглядає тобі просто в душу… ти розумієш, що назад дороги нема і в тебе з’явився друг, якого не зрадиш.

— Моя мама теж проти собак у себе в квартирі, але так сталося, що я сам не зі Львова, я тут квартиру наймаю. Собаці потрібен дім, потрібен господар, увага. Господар квартири, я думаю, зрозуміє, я йому натякав, що така ситуація склалась і може таке статися, що я її заберу до себе, він промовчав. Але то не є суттєво: скаже мені з’їжджати, з’їду, знайду нову квартиру, знайти помешкання нині не проблема. Тим паче завдяки нашій владі поліцейських нормально фінансово забезпечують, нашої заробітної плати реально досить на сьогодні.

Я взяв собі як варіант, що вона буде в управлінні. Куплю їй не нашийник, а таку шлейку, що через лапи вдягається, і наклею липучки поліції патруля Львова, щоб розуміли, що собака патрульної поліції й краще її не красти.

— А який вона вік має приблизно?

— Їй ще нема року.

— То, може, її б ще якось кінологи навчили, і вона б стала поліцейською собакою?

— Я думаю, що для хаскі — це не той варіант. Поліцейські собаки мають свої особливості, а в хаскі нема тієї дисципліни, вона постійно хоче бавитись. Я б її хотів виховати для себе, для душі, для радості. Я от йшов з управління, поки перший раз її забирав, мені від управління додому треба перейти три дороги, йти хвилин десять. Я заходив ще в АТБ, «Простор», і казав їй: чекай, вона стояла, секунд 10 дивилась на мене, як тільки йшов, то і вона кудись дівалася. Але коли я виходив, вона вже була поруч.

— Дякую Вам  за розмову, бажаю, щоб усе вдавалося, Щоб не було тяжко, щоб Джессі була другом і приносила тільки радість.

«Хаскі дуже свободолюбні»

   Катерина Рейнфельд, собачниця, яка вже багато років тримає вдома і розводить хаскі, розповіла газеті «Ратуша»: «З мого досвіду, хаскі дуже свободолюбні і люблять «мандри». Вони часто втікають, я навіть людям, які в мене беруть собак, кажу водити на повідку, щоб не дременув. Також зачиняти браму на подвір’ї.  Бо побачить котика, або листочок, пакетик, на який вітер подув — і він буде за ним бігти, бігти, і так може забігти навіть у сусіднє село. Останнім часом чую, що багато людей шукають своїх хаскі-втікачів. Хаскі має прив’язаність, вибирає собі когось одного з членів сім’ї, кого буде слухатися найбільше. Але якщо навіть знайти дорослу собаку, то не буде проблеми її  взяти додому. Ми брали хлопчика,

8 місяців, то він одразу влився в сім’ю, не сумував, не голодував, але також втікав, аж чоловік машиною їздив його шукати. А от хаскі-дівчинка в нас була, то вона зранку втікала, а ввечері сама приходила додому. Знаю, що в знайомих хаскі-самець втікає, може пропадати тиждень, а потім все одно додому приходить».

«Але в цьому випадку те, що собака прийшла до хлопця — це справді рідкість, бо навіть якщо хаскі втікають з дому, вони так просто до чужих людей не підуть. Значить, вона його «відчула», може, справді, якась доля їх звела», — каже Катерина.

   Вона радить: якщо тримати хаскі на квартирі, то треба хоча б дві-три години на день їх вигулювати, щоб собака вела спортивний спосіб життя, щоб їй не було нудно і вона не шукала собі пригод самостійно. «Ще все залежить від характеру тварини. В нас була одна собака-хаскі чемна, ми могли її на весь день лишити саму. Другу ми навіть на годину не могли залишити вдома наодинці, бо після цього були обірвані штори, тюлі, здерті шпалери, все погризено».

«Мити хаскі можна, особливо якщо живе у квартирі, просто нечасто, — каже собачниця. — Коли живе у вольєрі — мити не треба, вони самі себе чистять, ще можна кілька разів піти з ним на озеро, і цього досить».

Світлана ПАВЛИШИН

Share.

Leave A Reply