Вівторок, 3 Серпня

Експерименти з почуттями

Львівський театр «Воскресіння» святкує 30-річчя. З цієї нагоди у фойє представили нагороди, які театр здобув за ці роки. А ще підготували прем’єру — «Образ речей» за п’єсою Ніла Лабута у постановці Алли Федоришиної.

Героїня «Образу речей» пішла трохи далі, ніж Пігмаліон, який вигадав собі Галатею, перетворивши камінь на жінку. Евелін вирішили зробити з Адама витвір мистецтва.

До чого призводять такі експерименти з почуттями? Що таке мистецтво і що ним не є? Якими є почуття в сучасному світі й чи змінилися вони в період «Плинних часів» (так назвав нашу епоху філософ Зигмунд Бауман), «Парадоксу любові» (сучасні варіації кохання досліджував філософ Паскаль Брюкнер), коли письменник Фредерік Бегбеде нагадує про те, що «Любов живе три роки»? Доки може сягати експеримент у мистецтві, щоб не перетворитися на експеримент із життям — своїм та чужим?

Такі питання зринають під час перегляду вистави, а квартет героїв на сцені їх яскраво та іронічно втілює. Як розповіла «Ратуші» Алла Федоришина, поставити цю п’єсу в театрі вирішили вже давно, ще за життя засновника та керівника театру «Воскресіння» Ярослава Федоришина, а зреалізувати це саме тепер вирішили зокрема й через карантинні обмеження, адже в ній лише чотири дійові особи.

«Граємо виставу в малому залі, бо події відбуваються в музеї сучасного мистецтва. Це приміщення більше надається для новіших форм, під час вистави глядачі й актори переходять з однієї зали в іншу, замість декорації використовуємо балкон, стіни, на яких добре робити проєкції. Актори є учасниками цих проєкцій, вони як живі картини. Глядачі дуже близько до акторів і їм добре видно емоції, тому актори можуть провести діалог більш делікатно, по-кіношному, де видно натуральність акторів», — розповідає режисерка.

Жанр п’єси — «екскурсія в почуття», ось як його пояснює Алла Федоришина: «Я не люблю, коли визначають один жанр — драму, трагедію чи комедію. У сучасних виставах зазвичай використовують усі жанри. І правда постає навіть із якихось фантасмагоричних речей, які виникають у творчості. Оскільки п’єса про почуття, тому сформулювали такий жанр. Крім того, в музеї завжди є екскурсія, експонати. Героїня вибирає героя за експоната для своєї дипломної роботи. Намагається перетворити людину на таку, що її нам нав’язує соціум, телебачення, глянцеві журнали. А за всім цим пропадає душа. Людина втрачає себе. Бо можна зробити ідеальний образ зовні, але якщо немає душі — немає людини. «Екскурсія в почуття», бо в процесі свого експерименту Евелін закохується у свого «експоната».

Що було далі — дивіться у постановці, фінал якої більш відкритий та оптимістичний, ніж у п’єсі. Адже, зазначає режисерка, «людям тепер необхідні позитивні почуття — любові, весни, молодості. Я хотіла, щоб вистава була насамперед про молодість, про кохання. Для тих, хто молодий душею. І у фіналі ми залишаємо запитання. Адже попереду в молодих героїв — шлях переосмислення, здобування досвіду. Бо наразі, можливо, вони керуються навіть не завжди почуттями, а феромонами, які літають у повітрі».

Наталя ДУДКО

  ДОВІДКА. Львівський академічний духовний театр «Воскресіння» заснував у 1990 році режисер Ярослав Федоришин та група акторів з різних театрів України. 19 грудня 1990 року театр презентував роботу «Чудо Св. Отця Миколая над Половчином» С. Перського. Це була дипломна робота Ярослава Федоришина. Наступною поставили «Благовіщення Марії» П. Клоделя. Першою на українській сцені була і «Юдита» Ф.-Х. Геббеля, «Каїн» Д. Байрона, «Гірські велетні» Л. Піранделло. З 1992 року на базі театру «Воскресіння» відновили театральний фестиваль «Золотий Лев», який 1994-го набув статусу міжнародного.

Share.

Leave A Reply