збиралася одна інтелігенція на підтримку Юлі, інша — на підтримку Ющенка. І поповзли чутки, що та Східна інтелігенція зорганізувалася на підтримку новообраного гаранта. Натомість далекі від політики, зате близькі до насущних проблем обивателі наголошують, що спершу варто б покращити економічну ситуацію в країні, а вже потім думати над покращанням урочистих пісень.
Але Гімн не забавка, а символ держави, символ, який об’єднує, який вкорінився. “Це не ми вибрали Гімн, це Гімн вибрав нас”, — зазначив у коментарі “Ратуші” відомий львівський поет і літературознавець Віктор Неборак. “Гімн створений не сьогодні, не вчора і навіть не 10 років тому, — констатує поет. При написанні ця пісня не заповідалася як Гімн України, але потім стала ним. І змінити це дуже складно, адже написати пісню, яку би хотіли співати багато людей і впродовж багатьох років, і щоб вона об’єднувала українців, де б вони не жили — не просто. Якщо все це змінити якимось тупим указом, то буде так: один президент захоче один Гімн, наступний — інший. Змінювати тут нічого не потрібно, а лиш дотримуватися під час виконання правильних відмінків ключових слів”. Та й агресивності там немає жодної, упевнений Неборак. Адже навіть слово “воріженьки” звучить м’яко. А ще у Гімні не йдеться про те, аби ворогів повбивати, наголошує поет, натомість метафорично сказано, що вони самі зникнуть.
Відомий історик Ярослав Грицак зазначив, що представники творчої інтелігенції Дніпропетровська не перші, котрі вважають за доцільне змінити текст Гімну. Раніше, ще після війни, суперечки щодо тексту Гімну точилися в українській діаспорі. Але насправді це — справа смаку, наголошує історик. “Це, радше, справа смаку, про що можна сперечатися, але це не має сенсу. Питання, чи наш Гімн не відповідає часу, не має відповіді. Український Славень не є аж такий оригінальний, він дуже схожий на польський Гімн “Єще Польска нє згінела”, та й Гімн Ізраїлю починається так само: “Ще не вмерла наша надія”. І ні поляки, ні євреї не вважають свій гімн надто агресивним чи надто сентиментальним. І я не бачу особливої потреби, щоб українці це робили. І розбрату, на мою думку, він не сіє. А є ще й інша точка зору, яку я особисто поділяю: у нас є інший Гімн, як, на мій суб’єктивний смак, кращий і артистичніший — “Боже, великий, єдиний...”. Але в такому питанні має бути загальнонаціональний консенсус. Це не можна, боронь Боже, нав’язувати силою, наголошує Грицак. Та оскільки в нашій державі поки що не існує консенсусу як такого, історик побоюється, що ця ініціатива дасть привід до нових суперечок і протистоянь.
В. о. завідувача теорії та практики психології Інституту МВС України Лариса Малинович вважає, що мешканці Сходу України просто не розуміють окремі слова. “Песимізм трохи відчутно на початку Гімну, якщо вживати — “Ще не вмерла України”, — зазначає психолог. — Адже Україна не суб’єкт, який може померти. Агресія? Очевидно, людям боязко від словосполучення “Бій кривавий”. Проте кожна людина відповідно до своїх особистісних рис — оптиміст чи песиміст — шукає в усьому або позитив, або негатив”.
“Але найважливіше, — зазначає психолог, — те, що українці в різних куточках нашої держави сприймають наш Славень по-різному. Для мешканців Сходу багато слів Гімну є просто незрозумілими, не близькими, адже вони діалектні і притаманні більше Заходу. Адже сам Вербицький був уродженцем Лемківщини. Та змінювати історичну справедливість недоцільно, бо далі буде перегляд кордонів, а потім і наш Прапор комусь здасться не надто гарним”.
Ірина ЮЗИК
Історична довідка
Гімн (грец. hymnos - похвальна пісня) - урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту, вживається, здебільшого, як символ держави (поряд з іншими атрибутами: прапором, гербом тощо). Державний Гімн України - “Ще не вмерла України”, офіційно прийнятий після проголошення Незалежності України. Слова написав Павло Чубинський (1862), а музику Михайло Вербицький. У ХІХ-ХХ ст. у ролі національних гімнів використовували й інші пісні - “Заповіт” Тараса Шевченка, “Не пора” (слова Івана Франка, музика Дениса Січинського), “Вічний революціонер” (слова Івана Франка, музика Миколи Лисенка).
