Примусове годування Зваричу не загрожує

Він відмовився від претензій до керівництва СІЗО, але не до керівництва держави

Посівальник-суддя Ігор Зварич, який нині у Львівському СІЗО, оголосив голодування. Прес-секретар адвокатів Зварича Тетяна Турчина повідомила ЗМІ, що екс-голова Львівського адміністративного апеляційного суду 20 січня 2010 року оголосив голодування на знак протесту проти свавілля та беззаконня найвищих посадових осіб, а саме: Президента, Генпрокурора, його заступників та голови СБУ тощо. Зварич вимагає від Президента Віктора Ющенка публічних вибачень за вчинення ним антиконституційних дій відносно екс-судді, а також відставки Генпрокурора Олександра Медведька та його заступників, відсторонення від проведення розслідування справи Зварича та звільнення з роботи прокурора ГПУ, кількох слідчих і голови СБУ Наливайченка. Окрім того, колишній суддя вимагає розблокування у Львівському СІЗО скерованих ним заяв до найвищих посадових осіб у суди та державні органи та розгляду судами України його позовних заяв.

"Ратуша" поцікавилася в Департаменті виконання покарань, скільки може тривати таке голодування, хто стежить за станом голодуючого, чи мають право насилу перервати такий протест, якщо так, то хто і яким чином.

Заступник начальника управління департаменту з питань покарань у Львівській області Мирослав Демків зустрічався зі суддею-посівальником після оголошення ним голодування. Він підтвердив, що Зварич не бере їжу, яку йому приносять у СІЗО. Але стверджувати, що ув'язнений нічого не їсть, не може ніхто, оскільки Зварича відвідують дружина та адвокати, а ще йому час від часу приходять посилки. Повідомити, чи є там їжа, працівники СІЗО не мають права, вони перевіряють посилки лише на вміст заборонених речей.

Порядок голодування ув'язнених виглядає так: "Згідно з інструкцією Держдепартаменту виконання покарань від червня 2000 року, ув'язнені мають право висловлювати свій протест, відмовляючись від їжі стільки, скільки дозволяє їх стан здоров'я, - інформує Мирослав Демків. - У таких випадках керівник установи проводить із в'язнем роз'яснювальну бесіду щодо шкоди здоров'ю, з'ясовує причини протесту і намагається схилити до відмови від голодування. Якщо це не вдається, інформує прокуратуру з нагляду за додержанням законів про виконання судових рішень і орган, за яким ця людина рахується (райвідділ чи суд, чи прокуратуру, чи слідчі органи)". Під час голодування їжу приносять у звичному порядку - на сніданок, обід і вечерю, продовжує Мирослав Демків. У разі відмови порції забирають через дві години і записують про кожну відмову у спеціальну картку. Щоденно особу, яка голодує, обов'язково оглядає лікар. Якщо стан задовільний, вона має право продовжувати свій протест. Якщо є загроза життю в'язня, голодування обривають насильно. У присутності лікаря, одного з керівників установи і охоронців, через зонд і з допомогою роторозширювача фельдшер проводить примусове годування. Спершу через лійку вливають трохи перевареної води, потім спеціально приготовану поживну суміш. Якщо після цих дій стан особи покращується, примусове годування припиняють, і далі в'язень сам вирішує, чи продовжувати свій протест.

Судді-посівальнику примусове годування поки що не загрожує, адже його фізичний стан цілком у нормі, запевнив Мирослав Демків. Будь-яких суттєвих змін у сторону погіршення здоров'я не відбувається. Лише раз був трохи підвищений тиск. Окрім того, пан Демків повідомив, що свої претензії до слідчого ізолятора Зварич уже зняв. Екс-суддя був невдоволений відправкою його кореспонденції із СІЗО, але йому представили документацію, поговорили з його адвокатами, і зауважень до СІЗО не залишилося, але пан Зварич не відмовився від претензій до вищого керівництва держави.

Ірина ЮЗИК