Отже, Тимошенко програла, а Янукович виграв, що для мислячих людей стало лише констатацією факту переможця і переможеного, скажімо, в ірано-іракському військовому конфлікті. Розрив у 3,5% свідчить, що оптимістичні настрої в Партії регіонів, мовляв, "ми їх в другому турі шапками закидаємо" (це я без натяків, Вікторе Федоровичу. - М.С.) були безпідставними. Висловлю власний здогад: найбільше Тимошенко в боротьбі зашкодили... есдеки. Дивний висновок? Ну, це ще як сказати: адже саме ці хлопці у далекому 2004-му організували підпали на дільницях, бандитів в Мукачевому, "каруселі" й інші непривабливі речі, відповідальність за які згодом цілком вмотивовано лягла на Віктора Януковича і призвела до Помаранчевої революції, дні якої були найщасливішими у моєму житті і житті мільйонів. Згодом, уся ця компанія, ховаючись за Леоніда Кравчука, плавно переповзла в оточення Юлії Тимошенко, а оскільки інших способів боротьби, окрім підкупів, інтриг, "темників", захоплень судів і фальшувань ці хлопці не знали, то ввесь свій здобутий досвід почали активно впроваджувати в життя вже у новій політичні тусовці. Поряд із політиками не забула поставити поряд із собою Юлія Володимрівна і таких асів наповнення бюджету від "есдеків", як Мирослав Хом'як (призначений при ній начальником Закарпатської податкової), Тарас Козак (призначений при ній заступником начальника Держмиткому України) і Віктор Медведчук - головний консультант Тимошенко впродовж усієї президентської кампанії. Якісь знайомі імена, чи не так? Десь ми вже цих хлопців бачили. Думаю саме через постійний дисонанс слів і справ "леді Ю" і набрала безпосередньо у місті Львові такі мізерні відсотки у першому турі, бо дурних нема. Ті ж, хто віддав свій голос за газову принцесу у другому турі, зробили це не стільки з любові до неї, як через несприйняття хамуватого Януковича, котрий налякав Галичину своїми розмовами про другу державну мову і Степана Бандеру. Іронія долі, подекуди на цих традиційно для Львова знакових виборах траплялися воістину дивовижні речі: ті, хто взагалі не ходив на вибори, телефонували до громадян, котрі проголосували "проти всіх" і переконували їх у тому, що вони - не патріоти... О, Львове, ти - непередбачуваний...
Тепер щодо можливих репресій. Можливо, у західних регіонах України щось таке і буде, порушеними кримінальними справами нам намагатимуться показати, "що творилось в Україні при помаранчевих", але найвірогідніше ці удари матимуть "точковий" характер. Можливо, візьмуть регіонали на "розрив" в.о. міністра внутрішніх справ Луценка, адже без міністерського крісла і депутатського мандата він - політичний "ніхто". Та й, до речі, не один він. Якщо Юрія Віталійовича ув'язнять, він може стати символом боротьби, хоча до українського Нельсона Мандели колишній соціаліст не тягне. Думаю в Донбасі спробують "зачмирити і закошмарити" всіх: від Подкопаєвої до директорів - відступників. Артистів з "Юлею в серці" чіпати не стануть - адже інколи на підтанцьовках змушені виступати і метри сцени...
Наразі Тимошенко задекларувала свій намір оскаржити результати вибори в судах, на що вона, поза всяким сумнівом, має право. Хоча, як зазначає видання The Washington Post, "перемога лідера Партії регіонів Віктора Януковича не означає занепад Помаранчевої революції. Адже він зробив висновки з 2004 року. Що насправді може загрожувати Помаранчевій революції - не кандидати або їхня політика, а антидемократичні дії. У цьому випадку, найбільшою загрозою в цей момент є Тимошенко, якщо вона зважиться оскаржити результати виборів у суді". Але чи варто прислухуватися до людей, які століттями зневажали негрів і ув'язнили колишнього прем'єр-міністра України Павла Лазаренка?
Як інформує "Українська правда", як один із варіантів, Тимошенко назвала проведення третього туру голосування, забуваючи при цьому, що у Віктора Ющенка для проведення у 2004-му були, окрім бажання стати Президентом, ще результати багатьох екзит-полів і висновок міжнародних спостерігачів про "системні масові порушення на виборах", а в Юлії Тимошенко головний, не зовсім адекватний аргумент наразі в тому, що не вона ці вибори виграла. Та для частини фанатів, які їй сліпо вірять, цього цілком достатньо. "Голосуй серцем"... Раніше ми прагнули в Європу, а тепер, пардон, прагнемо до влади. Тому європейські політичні норми можуть трохи зачекати. Щоб домогтися третього туру, фактично потрібно визнати недійсними вибори на понад 500 виборчих дільницях, але при добрій постановці маніпулятивних технологій це не проблема. Результати президентських виборів можна буде оскаржити у Вищому адміністративному суді України (ВАСУ) тільки після того, як ЦВК офіційно оголосить ці результати. Про це заявив заступник голови ЦВК Андрій Магера. Отже, скоро почнеться...
Тепер - про нового Президента, в обранні якого, якщо бути щирим, нині не має сумніву навіть Юлія Тимошенко.
Назвати його патріотом держави Україна не повертається язик. Назвати його політиком проєвропейського ґатунку - розсмішити всіх, хто його справді добре знає. Ця особа п'ять років представлятиме Україну на міжнародних тусовках і від цього (чорт забирай!) нікуди не подінешся! Хоча, може, ви думаєте, що Саркозі чи Берлусконі - найдостойніші люди, які на сон грядущий читають Бодлера? Чи, може, Путін і Буш? Вони, якщо задуматись, недалеко втекли від донецького Януковича. Тільки не сиділи. Можливо, поки що...
Як це не парадоксально, але, на мою думку, найкращий спосіб політичного знищення Януковича для його супротивників - перевірка його владою! Зараз у Януковича і його почту нема більшості у Верховні Раді, він зобов'язаний буде підвищувати "соціальні стандарти" (у чому ПР постійно звинувачувала БЮТ), важкими гирями висить успадкований від "леді Ю" жахливий держборг (як казав герой Георгія Віцина в "Операции ы": "тут все вкрадено ще до нас...") і підписані угоди на газ, обіцянки орієнтованому на Росію електорату (а спробуй зачепи Бандеру чи УПА, і нетривкому миру кінець!), всесвітня криза, відсутність коштів на фінансування "Євро-2012", діяльність в опозиції Тимошенко і К0, котрі помічатимуть кожен промах і вказуватимуть на нього. Усі ці чинники можуть послужити додатковими ланками важких ланцюгів, котрі потягнуть обранця країв, де не гонять порожняк, на політичне дно. Тоді після кінця політика-Тимошенко ми із задоволенням спостерігатимемо (а чого брехати самим собі? - М.С.) за кінцем політика-Януковича. За умови, що він не виборсається... Шкода, звичайно, що ці експерименти відбуватимуться на території під назвою Україна, але хіба мало над нами впродовж 19 років експериментували?
Звичайно, сьогодні для Тимошенко був би найкращий варіант, позбавляючись від розмаїтого непотребу, який поналипав до її політструктури, залишаючи позаду мародерів і маркітанок, відійти в окопи опозиції, де готуватися до атаки на нових парламентських виборах, але ця жінка на таке поки що не здатна. Майданів -не буде, адже сьогодні, скажімо, шахтарю з Червонограда чи робітнику з ЛАЗу нема жодної внутрішньої мотивації мерзнути на морозі, йти проти спецназу чи лягати під "бетеер" - не ті часи. Почнуться суди - почнуться торги і компроміси - візантійщина тут справа звична. Але як казав один гуморист: "Дуже важко когось обдурити в той момент, коли тебе вже б'ють!" Юлія Тимошенко не вміє програвати - й у цьому водночас її сила слабкість: Пасіонарія Помаранчевої революції сама цього не помічаючи стає смішною і жалюгідною. Цілком прогнозована ситуація, коли вона спробує на вівтар поки що не досягнутої неї влади принести якусь жертву, спровокувавши мінімальний хаос. "Та ще гірше від хаосу, - запевнив на "Свободі слова" Куликова оглядач радіо "Свобода" Віталій Портніков, - для України стане ситуація, коли Тимошенко з Януковичем домовляться".
Саме тоді для переможених чужинцями українців настане справжнє горе...
Микола САВЕЛЬЄВ
