- Що скажеш про гру-відповідь у Києві 16 лютого?
- Кубкові ігри тим і цікаві, що складаються з двох поєдинків, а львів'яни довели, що можуть добре грати. У їхньому складі є непогані виконавці. Відтак, гра буде цікавою.
- Упродовж своєї кар'єри ти грав у багатьох клубах України та й не лише, який вважаєш для себе рідним?
- Річ у тім, що кожен клуб, у якому я виступав, дав мені щось своє - і позитиви, і негативи. Однак у кожному клубі було щось таке, що можна для себе вважати рідним. Сподобалося виступати в грецькому та литовському чемпіонатах, де я провів два сезони, виступаючи за грецькі "Македонікос" і "Перістері" та литовський "Жальгіріс" із Каунаса.
- Минулий сезон ти провів у складі дніпропетровського "Дніпра". Чому цього сезону вирішив повернутися у стару-нову команду, маю на увазі "Будівельник", кольори якого ти вже захищав?
- Якщо жартома відповісти, ми (баскетболісти), як цигани кочуємо по світу з місця на місце, з команди в команду. А якщо серйозно, мені цікаво грати. Слава Богу, поки ще ноги носять, чому б не грати в "Будівельнику", в якому зібрані дуже сильні гравці. Не слід забувати й те, що "Будівельник" - команда з величезними баскетбольними традиціями та історією. Окрім усього, у Києві живе моя сім'я.
- Ти виступав під керівництвом різних тренерів. Що скажеш про теперішнього свого наставника Рімантаса Грігаса? Який стиль баскетболу він сповідує - атакувальний чи захисний?
- Зрозуміло, що у кожного клубу, кожного гравця і кожного тренера є і свої позитиви, і негативи. У "Будівельнику" зібрані класні баскетболісти, зрозуміло, що акцент роблять, здебільшого, на атаку. Хоча, я за всю свою кар'єру гравцем атакувального напрямку ніколи не був. Отже, не цураюся роботи у захисті. Однак глядачам до вподоби атакувальний і комбінаційний баскетбол.
- Яка різниця у специфіці роботи українських тренерів і тренерів-іноземців?
- Це дуже "глибоке" запитання. Мабуть, різниця у баскетбольних школах та менталітеті. Та й чемпіонат, у якому виступаєш, теж має велике значення.
- Ти грав у різних європейських чемпіонатах. Які враження від гри за кордоном?
- Наприклад, провівши місяць в Іспанії, де встиг зіграти за "Памесу" у двох іграх, побував у фантастичній баскетбольній атмосфері. Аура на матчах панує небувалої потужності за енергетикою. На останній грі регулярного чемпіонату проти каталонської "Барселони" було дуже багато людей, причому незважаючи на те, що "Барселона" напередодні виграла Євролігу. На матчі передостанньої гри "регулярки" вдома, в Валенсії, було 10 тисяч глядачів. Хотілося, щоб колись таке і в Україні було на іграх нашого чемпіонату.
- А як доля тебе закинула в таку специфічну за баскетбольними мірками країну, як ОАЕ, в дубайський "Аль-Ахлі"?
- В Об'єднані арабські емірати потрапив так: коли виступав за "Жальгіріс", у міжсезоння приїхали представники "Аль-Ахлі", між керівництвом обох клубів були дружні стосунки. Звісно, що представники "Аль-Ахлі", так би мовити, "кота в мішку" не дивилися. Переглянули кілька ігор і запросили мене та ще одного литовця, аби ми їм допомогли виступати у Кубку країн регіону Перської затоки. Участь у ньому брали клуби з Бахрейну, Катару, Саудівської Аравії, ОАЕ... Там я був практично місяць - поєднав приємне з корисним: пограв трішки у баскетбол і трохи відпочив. Хоча в червні відпочивати в Арабських еміратах нікому не бажаю - дуже спекотно. Загалом гарна країна, непоганий баскетбол. Люди приходять подивитися на шоу, особливо, коли за місцеві команди виступають американці. Окремі матчі відвідав навіть шейх емірату Дубаї.
- Розкажи, як ти розпочинав свій шлях у баскетбол?
- У баскетбол грав із четвертого до восьмого класу. Щоправда, із перервами. У восьмому класі потрапив у дубль команди Миколаївського кораблебудівного інституту, яка перемогла в першій лізі СРСР та завоювала право виступати у вищій.
- У дитинстві у тебе був кумир?
- Залюбки стежив за грою баскетболістів мого амплуа. У чемпіонаті Союзу вболівав за наших земляків із Миколаєва. Передусім дивився за американським баскетболом. Виїжджаючи за кордон, завжди купував журнали з фотографіями на баскетбольну тематику, різноманітні постери та плакати.
- Із ким із гравців, із якими раніше виступав в одних командах, підтримуєш контакти?
- Спілкуюся з Кириленком, Шишкаускасом, Ясікявічусом, Саврасенком. Щоправда, лише по телефону.
- Раніше бажання спробувати свої сили в NBA не виникало?
- Свого часу кілька разів їздив в тренувальні табори... Але знаєте, якщо щось не вийшло, не дав Бог, то так і треба. Розумієте, це великий бізнес, і бути частиною цього бізнесу відповідально. Сьогодні ти тут, а завтра - там. Тебе перекидають із однієї команди в іншу, навіть не запитуючи у тебе про це. Попри те, що цікаво, багато ігор, але свої мінуси все-таки є. Звичайно, хотілося, але якщо не вийшло, отже, на краще. Адже сидіти на лаві запасних і "плескати в долоні" - не моє.
- Григорію, тобі вже 35, не юний. Відкрий таємницю, як вдається тримати себе у гарній спортивній формі?
- Звісно, стежу за собою. Їм корисну, нормальну їжу, підтримую режим, якщо є можливість, обов'язково ходжу до тренажерного залу.
- Як відновлюєшся після матчів?
- Зазвичай повертаюся додому, до родини, якщо в Києві гра. З сином займаюся, уроки робимо разом, або ж граємо у шахи чи шашки. До слова, Платон інколи відвідує домашні ігри, щоправда, коли вивчить уроки. Що ж до того, ким він буде у житті, то нехай сам обирає. Основне, аби був здоровим.
- Назвав сина Платоном. Звідки таке незвичайне ім'я?
- Чому незвичайне? Дуже багато відомих українців мають саме таке. Наприклад, Платон Майборода чи Платон Воронько. Коли виступав за грецькі клуби, мене запитали: "Чому саме Платон? Ти, що знав, що в Грецію приїдеш?" А я й відповідав, що необов'язково ім'я пов'язане з грецьким філософом Платоном. В нас і в Україні багато відомих людей мають ім'я Платон.
- Свою дорогу у великий спорт ти розпочинав із академічного веслування. А чому обрав саме баскетбол?
- Коли мені було шість років, мене побачив тренер із цього виду спорту і запросив займатися, тож я займався академічним веслуванням до одинадцяти років. До слова, мій перший тренер Михайло Макаренко дуже багато дав мені для життя. Він був не лише гарним фахівцем, а й гарною людиною.
- Нині український баскетбол переживає так звану зміну поколінь. Що скажеш із цього приводу? Твоє бачення?
- На мій погляд, це життєвий момент. Колись хтось має піти, а хтось - прийти. Так у житті, так і в спорті. На жаль, у нас не дуже розвинені дитячі школи. Дуже важко знаходити молодих кваліфікованих українських гравців. Наприклад, у Сербії, Італії дитячі баскетбольні школи більш розвинені, ніж наші. Одна з причин того, що українцям важко заграти у своєму клубі, - засилля легіонерів. На жаль, наш баскетбол переймається результатом сьогоднішнім, не заглядаючи у майбутнє. Коли ж приходить завтра, то з'ясовується, що у нас практично нічого й немає. Загалом це комплекс проблем, які треба вирішувати, аби наш баскетбол стояв бодай на рівних із італійським чи французьким. Що вже казати про грецький чи іспанський.
- Що для тебе баскетбол?
- Дуже важке запитання. З одного боку, можна сказати, що це - життя, з іншого, життя не замикається на одному баскетболі. Життя - твоя родина.
Довідка "Ратуші"
Григорій Хижняк
Майстер спорту міжнародного класу з баскетболу (центровий)
Народився 16 липня 1974 р. у Миколаєві. Виступав за "Миколаїв", "Будівельник", "Київ", "Азовмаш", "Дніпро", російські "Динамо" (СПб) та "Автодор" (Саратов), грецькі "Македонікос" і "Перістері", литовський "Жальгіріс" (Каунас), іспанську "Памесу" (Валенсія) та "Аль-Ахлі" (Дубаї, ОАЕ). Чемпіон України 1996 і 1997 рр. у складі "Будівельника", 2000 р. - у складі "Києва", чемпіон Литви і найкращий легіонер 2001 р., срібний призер чемпіонату Росії 1999 р. у складі "Автодора", переможець Кубка Європи УЛЄБ і срібний призер чемпіонату Іспанії 2003 р. У збірній України - з 1995 р., учасник фінальної частини чемпіонату Європи 1997 р. Зріст - 216 см, вага -
105 кг. Перший баскетбольний тренер - Олександр Кім.
Розмовляв Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК
