Хворий завжди має рацію?

Конфліктна ситуація нещодавно сталася у відділенні хворих на гемофілію при хірургічному відділенні 5-ї міської клінічної лікарні, яким опікується Державна установа "Інститут патології крові та трансфузійної медицини" Академії медичних наук України. Сварка виникла між групою хворих і медперсоналом на побутовому ґрунті. Про це "Ратуша" дізналася із листа-скарги, який надійшов на адресу редакції. Гемофілія -- невиліковне генетичне захворювання, пов'язане з порушенням згортання крові. Люди, хворіючи на цю недугу, вже від самого народження мають лікарню за свою "другу домівку",

Пацієнти відділення хворих на гемофілію поскаржилися на сусідство з кабінетом професора хірургічного відділення, який нібито у грубій формі звертався до хворих через шум із їхньої палати, погрожував вилучити телевізор, DVD, холодильник і, на їхню думку, сипав образами, називаючи "алкоголіками та наркоманами", погрожував. З листа також дізнаємося, що дружина професора працює тут же старшою медсестрою, завідує ліками і, нібито, затримує їх видачу хворим.

Навідавшись до лікарні, кореспондент "Ратуші" поспілкувавcя з професором і з'ясував, що той не вважає себе винуватим у виникненні конфлікту. А остаточний туман над тим, що сталося, розвіяв лікар хірургічного відділення

Андрій Степанович Кались. За його словами, лист-скарга був написаний "в емоціях" лише одним хворим. Він зібрав підписи тих пацієнтів, яких навіть не було у лікарні. Згодом майже всі ті, хто підписалися під скаргою, написали заяви-відмови та подяки медперсоналу за його нелегку працю.

Конфлікт вичерпали під час зборів, які проводили за участю всіх хворих цього відділення та президентів обласної та загальноукраїнської Асоціації хворих на гемофілію. Як пояснив п. Андрій, хворі, які страждають на гемофілію, дуже потребують психологічної підтримки, а коли вона відсутня, їхня агресія виливається у такі конфлікти.

Це ж загалом засвідчив і керівник Інституту патології крові та трансфузійної медицини Василь Леонідович Новак. Він охарактеризував згадуваного у скарзі професора, як одного з найкращих в Україні фахівців із операцій на селезінці. Що ж до того хворого, який не втримався від написання скарги, то держава витратила на його лікування близько 600 тис грн, і він отримував і отримуватиме все належне лікування, незважаючи на його зрив.

Спеціалізоване відділення реабілітації хворих на гемофілію у Львові створене вперше в Україні, і тут лікується чи не вся країна. Нещодавно тут прооперовано за державний кошт пацієнта з Донецька, а в Росії за цю операцію від нього вимагали 60 тис. доларів.

Загалом же, як зазначив Василь Леонідович, претензій щодо проведення самого лікування нема і бути не може, адже його інститут є крупним науковим центром у цій області і лише на закупівлю медпрепаратів для хворих на гемофілію йому виділяють 7 млн грн щороку. Що ж до затримки ліків в стаціонарі, то такого бути не може, адже це пов'язано з наданням невідкладної меддопомоги. А от контроль за ними має бути суворим, адже коштують вони дуже дорого.

Спеціально створений фонд придбав для палати хворих на гемофілію телевізор, холодильник та інші прилади, які спрощують життя хворого, але ніхто не міг передбачити, що це стане яблуком розбрату. "У будь-якому випадку пацієнт не мав права обзивати лікаря, поважну людину, -- зазначив п. Новак. -- Але лікарі все ж таки отримали догани за те, що втратили деякий контроль над порядком перебування хворих в стаціонарі".

Христина ГІРСЬКА

Юрій РУДЕНКО