Згідно з ухвалою, яку прийняли депутати 13 лютого, середній розмір премії на одного працівника закладається у розмірі щонайбільше 160% посадового окладу. Мінімальна премія для чиновника становитиме 10% окладу. Хто ж ділитиме преміальний чиновницький фонд? Мабуть, керівники управлінь і департаментів. Проте такий розподіл видається вже надто суб’єктивним. Депутати, які голосували проти цієї ухвали, переконані, що така суб’ єктивність доведе до того, що молоді спеціалісти з найнижчою зарплатою у 800 — 900 грн отримуватимуть 10% надбавки, а топ-менеджери, себто оточення мера Андрія Садового до своєї і без того високої зарплати дописуватимуть собі по 300% премії. Ці передбачення депутатів базуються не на простих здогадах, а на практиці пережитих років. До 2008 року верхню межу премії чиновників не регламентували. Відтак межа залежала від наглості того, хто ті премії розписував. Депутати пригадують, що премії топ-чиновників тоді сягали 600%, а часом і 900%. Не варто сподіватися, що за два роки моральність цих людей змінилася.
Михайло ГУЗАРЕВИЧ, Наталя ГОРБАНЬ
Юрій Кужелюк, депутат Львівської міськради, ГО “Спільнота”:
“До того, що людей треба преміювати, я ставлюся позитивно. Однак я голосував проти цієї ухвали, адже в ній ішлося про преміювання людей на 50 — 300%. На комісії ми пропонували зменшити оту різницю, щоб максимум був не 300%, а, скажімо, 150%. Адже досвід свідчить, що в міській раді низькооплачувані працівники, які отримують по 700 — 800 грн, отримуватимуть премію в розмірі 50%, а не 100% чи 300%, натомість, особи, наближені до міського голови отримуватимуть по 300%, а колись були випадки, коли тих же “наближених осіб” преміювали і на 600%, я вже не кажу, які премії отримуватиме Жаріков (заступник міського голови з підготовки до “ЄВРО-2012”. — Авт.) за те, що будівництво стадіону півроку не відбувається, і досі немає проекту”.
Теодор Дяків, депутат Львівської міськради:
“Я ставлюся до преміювання працівників позитивно і голосував за преміювання, адже для працівників мерії потрібно створювати умови для нормальної роботи. З іншого боку, не слід забувати про контроль.”
Сергій Смірнов, депутат Львівської міськради, ПРП:
“Я не голосував за прийняття цього рішення. Ми свого часу обмежили верхню межу премій, аби не було перекосів, які мали місце. Так було, коли, до прикладу, заступник міського голови мав премію в розмірі від 600% до 900%, а решта працівників мали щонайбільше 10%, якщо 50%, то це вже був великий успіх. От тому ми й обмежили верхню планку, аби всі люди отримували адекватну винагороду за свою роботу.”
Андрій Стецьків, депутат Львівської міськради, голова бюджетної комісії:
“В умовах економічної кризи і наповнення міського бюджету на рівні минулого року, а подекуди і нижче, я вважаю, що прийняття такого рішення не на часі.
Мені прикро, що представники фракції БЮТ та ПОРИ, коли в нас стоїть питання фінансування захищених статей, збільшують видатки на чиновницький апарат, який, до речі, і так є достатньо великий. Станом на сьогодні говорити про наявність грошей досить сумнівно. Ця постанова, як на мене, де-юре мала би набрати чинності лише після прийняття бюджету на 2010 рік. Сама суть цієї ухвали є несправедливою. В моєму розуміння, знаючи прикру практику роботи міської ради, це виглядатиме так: начальники матимуть по 300%, а прості працівники — по 10%. Відтак, не виконуватимуть основної мети створення преміального фонду — стимулювати молодих спеціалістів, які мають ставку 800 — 900 грн, але, як не прикро, багаті і надалі будуть багатими, а бідні — бідними.
Якщо зважитися на підняття розміру преміальних, то мінімальна премія мала б становити 50%, а максимальна — 100%. Тоді різниця між простим чиновником і начальником буде не такою великою. Наразі ж, гіпотетично виглядає, що пересічний чиновник, за умови наявності преміальних матиме до 2 тис. грн, а начальники матимуть по 5-10 тис. грн. Я згоден із тим, що спеціаліст, який добре виконує свою роботу, має отримувати адекватну зарплату. Але розрив надто великий, тому я негативно оцінюю прийняття цих змін.
Окрім того, ці преміальні фінансуватимуть із ЗАГАЛЬНОГО фонду бюджету, отже, хтось не дорахується грошей. Не дорахуються або заклади освіти — медицини, або житлово-комунальне господарство.”
