Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Ігор Сід: «Образ «російського ведмедя» — радше атавізм»

Ігор Сід: «Образ «російського ведмедя» — радше атавізм»

Обираючи собі за тотем якусь тварину чи рослину, давні племена вважали їх засновниками роду і вірили в містичний зв’язок, «кровну» спорідненість із ними. Нині значення тотемів трансформувалося, творячи нові змісти. Під час цьогорічного Форуму видавців у Львові перед запланованим круглим столом із циклу «Зоософiя» Кримського геопоетичного клубу «Тотемiзм у сучаснiй лiтературi. Кастинг нових тотемів», «Ратуша» поспілкувалася із засновником Кримського клубу, письменником Ігорем Сідом про роль тотемів сьогодні, про тотеми в сучасній Росії та в Україні, про творення нових символів...

Українцям тотеми не потрібні?

— Якою є нині роль тотемів? Чи змінилося їхнє значення, функції в суспільстві? Чи виникають нові?

— Зігмунд Фройд у книжці «Тотем і табу» пояснює, що тотем з’явився як підсвідоме заміщення образу вбитого (і, можливо, з’їденого) батька або вождя племені. Це сакральна жертва, жертвоприношення, що пов’язує людину з першопредком через почуття вини. Однак сьогодні тотемні символи змінюються, вони втратили цю «генеалогічну» функцію, набувши інших: носія ідентичності, що виражає національні чи групові властивості, слугує життєвим зразком… Типовий приклад — маскоти, корпоративні талісмани в Японії: спортивних команд, фірм, робочих колективів та ін. З іншого боку, можуть виникати тонкі інтелектуальні конструкції, як, скажімо, «рибний» символ, улюблений у літераторів — представників Станіславського феномену... Діапазон його змістів варіює від деміургійних та жертовних функцій («перепустка до пивного причастя, сакральний і смердючий символ, збережений ще, можливо, з часів раннього християнства» — в «Московіаді» Андруховича) до феноменальної здатності вислизати з небезпеки, що пов’язана, на мій погляд, зі знаменитою епітафією-слоганом Сковороди («Світ ловив мене, та не спіймав». – Ред.).

Спостерігаючи відродження, на новому рівні багатьох архаїчних феноменів, я розробляю щось, на кшталт теорії міфологічної або міфопоетичної революції, у сенсі «революції міфів». Сучасний світогляд знову стає, як у стародавні часи, украй міфологічним. Причиною цього вважаю розчарування в науці, що впродовж кількох століть обіцяла пояснити світ, але не впоралася з цим завданням. Цілі шари реальності (наприклад, пов’язані з езотеричними практиками та містеріальними явищами) науці, аналітичному мисленню досі непідвладні.

— Якщо порівняти ситуацію з тотемами в Росії та Україні…

— Про сучасні тотеми в Росії віднедавна чимало говорять та пишуть. Ми ж на засіданнях Кримського клубу починали це ще 12 років тому. Щодо української ментальності, то, схоже, тотем їй потрібен значно менше, ніж російській, якщо взагалі потрібен. Українська ментальність «збирає» себе якимись іншими способами. А от російська — саме через тварину-покровителя чи тварину-«гуру» збирає себе як цілісність. Я згоден з тими, хто називає ведмедя базовим російським тотемом. Недарма в останні роки опубліковано кілька дослідницьких книжок саме про «російського ведмедя». Але я у своїх роботах доводжу, що сучасна російська ментальність уже не тягнеться до ведмедя. Навпаки, вона відштовхується від нього, як від минулого та негативного... Насправді його сприймають як атавізм. 

Сталі словосполучення зі словом «ведмідь», «ведмежий» у російській мові містять негативні конотації: ведмідь на вухо наступив, ведмежа хвороба (мимовільна дефекація від страху) і тому подібне. «Ведмежатник» — злодій, що спеціалізується на банках чи сейфах. Тому даремно російська партія «Єдина Росія» взяла собі цього звіра як символ: одразу з’явилися карикатури, на яких ведмідь тягне щось у мішку… Політтехнологи мають обов’язково зважати на зоософію, тобто на те, які сенси містять тваринні образи. 

Є також деякі висновки щодо двоголового орла. Цей тотем, що дивиться на Захід та Схід одночасно, досить позитивний. Ми доводимо, що йому конче необхідна третя голова, спрямована вниз, на південь. Хоча з точки зору анатомії, це виглядало б не надто пристойно...

Російська ментальність невблаганно змінюється. І через ці негативні, відштовхувальні асоціації прагне звільнитися від образу ведмедя. Але усталене, за кілька століть, уявлення про Росію на Заході — саме як про «російського ведмедя», — сильно цьому заважає. Дедалі більше росіян спілкується із Заходом, намагаючись відійти від архаїки, а там їм знову упевнено кажуть: «Ви ж ведмеді». Це певний культурний шок. Не дивно, що потім виникають думки: з цього зачарованого кола вже не вийти...

У кастингу тотемів перемогла… білка

— Тобто є намагання відійти від ведмедя як від чогось негативного, архаїчного, неєвропейського?

— Ідеться про те, щоб запровадити альтернативний тотем. Від архаїчного зовсім відійти неможливо — це як позбутися своїх коренів. Ведмідь — справжній міфологічний корінь Росії... Але далі не можна жити тільки архаїкою. Нинішній ведмідь на логотипах — атавізм, який тягне назад, як мінімум, у XIX ст., до персонажів Салтикова-Щедріна, до архетипів злодійства…

Але можливий і інший шлях – оновлення, карнавалізації образу ведмедя. Тільки лінивий не каламбурив навколо прізвища попереднього російського президента. Треба зауважити, врешті-решт, що імідж цього політичного персонажа руйнує розуміння ведмедя як ретрограда. «Прогресистська» риторика, демонстративне захоплення передовими гаджетами... Провісником цього феномену, у сенсі модернізації образу ведмедя, можна вважати лубочного (коміксового), веселого персонажа інтернет-мему «прєвєд, Мєдвєд!». Із суворого «культурного героя», міфологічного засновника нації, ведмідь перетворюється на щось протилежне, на трикстера (персонаж міфології, якому притаманні лукавство, хитромудрість, підступність, жорстокість, здатність до трансформацій і перевтілень. – Ред.).

— Розкажіть про кастинг нових тотемів, який проводить Кримський клуб…

— Ми двічі, у 2007-му і 2012-му роках, в рамках Всесвітнього дня поезії ЮНЕСКО, провели кастинг нових тотемів для Росії — спершу в Інституті екології та еволюції Академії наук, а потім прямо в московському зоопарку. Ведмедя залишили поза конкурсом, як і двоголового орла з «птицею-трійкою» від Гоголя (її теж іноді згадують як тотем). Бо хотілося з’ясувати, який іще тотем можливий, у якому керунку може змінюватися національна ментальність.

Людині властиво асоціювати себе з ознаками окремих тварин: лисиця — хитрість, заєць — боязкість, слон — мудра сила, ведмідь — дурна сила… У дискусіях циклу «Зоософія» Кримського клубу беруть участь, з одного боку, відомі літератори, з іншого боку — зоологи, звірівники, професійні мисливці. Кожен учасник може запропонувати свого «кандидата» на нові тотеми. Не заборонено висувати кандидатури міфологічних істот: зокрема, пропонували Змія Горинича. Він потрапив у півфінал, як і слон, якого висував я. У фіналі голосування 2007 року були росомаха, що її висунув академік Юрій Дгебуадзе, і білка, яка й здобула перемогу з перевагою в один голос. Письменник Леонід Костюков, що запропонував цю тваринку, зізнався, що висунув її лише для інтересу, заради інтриги, на перемогу не сподівався й сам ошелешений...

Білочка в російській літературі — дбайлива господиня, збирає та гризе горішки. Тоді тут угледіли атомну тему — горішки з ядром, ядерна держава... А ще в російській мові є усталений вислів «бєлка», скорочено від «біла гарячка», delirium tremens. Симптоматично, що років через два після цього кастингу, під час однієї з поїздок російських письменників за кордон, спонтанно виникло поетичне об’єднання «Бєлка». За легендою, там є жахливий вступний іспит щодо кількості вживаного спиртного...

— Чи не означає те, що так несподівано обрали білку, що зараз немає реальної альтернативи ведмедеві?

– Вважаю, одна з найсерйозніших кандидатур на російський тотем — слон, у нього багато шансів. Адже Росія — «батьківщина слонів»... 

Цього року ми повторили кастинг, я знову пропонував не розглядати ведмедя, двоголового орла і птицю-трійку. Однак австралійський учасник, письменник та художник Девід Вонсбро, автор, зокрема, книжки про тварин Австралії та Нової Зеландії, сказав, що йому дуже подобається орел, а саме одноголовий (нагадаю, що триголовий все-таки краще). Але на роль тотема він висунув ведмедя. Розповів, як під час мандрівок Росією в ялинових лісах побачив, що на ялинкових верхівках молоді гілки розгорнуті вгору, як крила орла, а посередині вертикальна гілочка, як голова. Вважає, що звідси й пішов російський герб. А нижні, важкі гілки лежать конусоподібно, на кшталт постаті ведмедя. Девід впевнений, що орел і ведмідь візуально закодовані в силуеті російської ялини.

Цього року переміг єдиноріг, що обійшов у фіналі зубра. Філософ Михайло Бойко припустив, що Росії принципово необхідні два діаметральні тотеми: ведмедя можна замінити на зубра (в якого багато спільного з ведмедем), і додати ще один «для динамізму». Думаю, він має рацію, що потрібні два тотеми: перший — пасивний та ретроспективний (можна залишити й ведмедя), а другий — активний та перспективний, що тягнув би вперед.

А щодо єдинорога — у цьому щось є. Єдиноріг у середньовічній європейській міфології пов’язаний із незайманістю. Росії дуже потрібен символ моральної чистоти.

— Чи можуть звичайні росіяни отак просто сприйняти новий тотем? Чи можна його впровадити таким чином, що «зібралися експерти й вирішили»?

– Імовірні два шляхи, які можуть конкурувати між собою або взаємодіяти. Ми йдемо першим із них: діалог митців, інтелектуалів, тобто андеграундний хід. Але, як ми добре знаємо, андеграунд з часом неминуче стає мейнстрімом...

Другий шлях — політтехнології. Якщо образ якоїсь тварини сподобається якійсь партії, і, якщо там будуть талановиті політтехнологи, то навіть значних капіталовкладень не потрібно, щоб вийшло щось життєздатне. Всередині нульових у Росії існувала «Партія життя», твариною-талісманом для якої запропонували хохулю. Але оскільки російська назва цієї тварини – выхухоль — асоціюється з обсценною лексикою, люди над цією ідеєю посміялися і всерйоз не сприйняли. (Хоча, наприклад, мені, як колишньому біологу, хохуля дуже симпатична.) Ще якась партія зробила своїм символом уссурійського тигра, його називали «зубастою георгіївською стрічкою». Але потім і це затихло. 

Розмовляла Наталя ДУДКО

 

 

 Опубліковано : 04.10.12 | Переглядів : 1364

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лис.2017
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
 
Реклама