Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Місто Вільних котів
Місто Вільних котів

Створити прецедент і визнати Львів першим містом в Україні, де коти “гуляють, як собі знають”, мають намір львівські зоозахисники. Нині активісти Західноукраїнського товариства захисту тварин з допомогою юриста активно працюють над створенням ухвали, яку пізніше подадуть на розгляд міських депутатів. 

Як наголосив президент товариства Андрій Курач, рішення визнати Львів містом, де коти є видом, що існує вільно, є вкрай важливим — це згладило б багато конфліктів, це було б природним очищенням від гризунів, це наблизило б Львів до Європи. Так, у Варшаві, Кракові, Любліні, та й інших європейських містах котам дозволено жити вільно. В Україні це було б уперше. Як наголошують зоозахисники, ми досі цілковито не відійшли від радянської системи поводження з безпритульними котами, коли чотирилапих безхатченків за скаргами городян виловлювали і вивозили.

“Визнати котів у місті вільно живучим видом — означає дозволити їм вільно перебувати на вулиці, в коморах, підвалах, під’їздах, — пояснює пан Курач. — Є поняття безпритульності, як-от безпритульні собаки. От тоді б котів такими не вважали, їх би не відловлювали, вони б мали змогу вільно собі проживати в місті. Але це не означає безконтрольність, треба аби місто брало їх із середовища, стерилізувало і відпускало назад”. Як зазначив зоозахисник, тут не йдеться про шалені кошти, 50-60 тисяч на рік цілком вистачило б, тим більше є можливість отримання іноземних грантів, аби лиш Львів робив зустрічні кроки. А ось забрати котів зі середовища — означає приректи місто на розмноження щурів і поширення інфекцій. Наступним кроком мала б стати реєстрація опікунів, які на волонтерських засадах підгодовують тварин у себе на районах, а з їхньою допомогою створити і облік “хвостатих”, які не мають господаря. 

Стратегія

“Наші міські ради не мають концепції, — зазначив Курач. —  Є, наприклад, ветеринарний відділ, із ним місто не знає що робити, ще рік тому їх відправляли, щоб вони опікувалися станом під’їздів. А щоб сформувати стратегію стосовно тварин у місті — то цього немає. На нашу думку, якби ЛКП “Лев” і ветеринарний відділ були під управлінням екології, вони б працювали ефективніше, бо екологи знають що робити з тваринами. А зараз вони в департаменті житлового господарства, і для жеківців — це щось зайве, чого треба позбутися”.

За основу для створення ухвали зоозахисники взяли документ, ухвалений у Варшаві ще в жовтні 2006 року. Згідно з ним:
- Коти, що живуть вільно (дикі, міські, ті, що живуть у підвалах) — це елемент екологічної системи міста, а їхня присутність у будинках у природний спосіб запобігає розмноженню гризунів; 
- Такі коти — не безпритульні тварини, а тварини, що живуть вільно, тому є загальнонаціональним багатством, тому комунальним службам і об’єднанням мешканців  належить забезпечити їм умови для життя;
- Заборонено позбавляти цих тварин місць їхнього перебування, наприклад, виганяти з підвалів; заборонено їх відловлювати і вивозити будь-куди;
- Коти, що живуть вільно, повинні бути стерилізовані та кастровані і т.д.

Розробити аналогічний львівський варіант і подати його на сесію міськради захисники тварин планують уже впродовж місяця. І дуже сподіваються на позитивний результат голосування, бо, кажуть, депутати, зокрема і профільна екологічна комісія, підтримують їхню ініціативу.

Війна через кота

Як зазначив віце-президент Західноукраїн¬ського товариства захисту тварин Юрій Микитюк, вони давно міркували над реалізацією плану, як визнати Львів містом, де собі вільно походжають коти. Але до активних дій їх підштовхнув випадок із опікункою вуличних тварин. Нагадаємо, конфлікт розгорівся між головним ветеринарним лікарем міста паном Олегом Юзьківим та членами Західноукраїнського товариства захисту тварин опісля візиту чиновника до львів’янки Ірини Харькової, сусіди якої поскаржилися, що та підгодовує котів і утримує їх у підвалі. 

Після багатьох претензій висловлених у ЗМІ зоозахисником Юрієм Микитюком на адресу ветлікаря, останній не в жарт обурився: “Я роблю все, що в моїх силах, проводжу інформаційно-роз’яснювальну роботу, прилаштовую тварин, на базі ЛКП “Лев” даємо тимчасовий притулок бродячим собакам, стерилізуємо, просто все це не напоказ. А що роблять більшість зоозахисників, окрім порожніх заяв?” Частку своєї роботи пан Юзьків продемонстрував журналісту “Ратуші”, запросивши  на рейд у міський парк. Адже згідно з правилами, що діють у нашому місті, не можна вигулювати собак у парках, не можна вигулювати без повідка чи намордника. В парку ми зустріли далеко не одного власника, чий домашній улюбленець вільно бігав поруч, утім, нікому не завдаючи шкоди, проте де-юре порушуючи правила. Місія ветлікаря під час таких рейдів полягає в донесенні до господарів тварин інформації про санкціоновані місця вигулу собак і заборону вигулу в парку, про обов’язковість повідка, намордника, прибирання опісля і регулярних щеплень тварині. Ветлікар розмовляв ввічливо, не сварився, львів’яни відповідали йому тим же, дехто навіть упізнавав. Хтось погоджувався (принаймні на словах) відтепер гуляти на визначених майданчиках (їх у місті з півсотні), хтось запевнив, що носитиме зі собою лопатку і мішечок для прибирання посліду, а були й цікаві пропозиції. Так, пан Роман, власник тер’єра Марса, мешкає на Городоцькій; найближча до нього територія, дозволена для вигулювання, — аж на Цитаделі. Тож господар собаки запропонував запровадити абонемент на вигул у парку, який би власник купував на місяць, а за зібрані кошти оплачували б працю спеціально закріпленого двірника.

“Я проводжу такі рейди двічі-тричі на тиждень, — запевняє Олег Миколайович. — І я ніколи не підвищую голосу, не конфліктую. А зоозахисник Юрій Микитюк заявив, що я злісно погрожував опікунці котів пані Харьковій, що коти через мене помруть голодною смертю, навіть в одному ЗМІ з’явилась інформація, що жінка змушена переховуватися. Я виїжджав на місце через звернення її сусідів, бо люди нарікали на алергію, лишай, глисти. Все ж таки люди важливіші, ніж коти. Я провадив роз’яснювальну роботу, але не погрожував, і котів ніхто нікуди не забрав, вона й далі їх собі годує”.

 Іще одна претензія захисника тварин пана Микитюка до ветеринарного лікаря ЛМР стосувалася бездіяльності в ситуації з “догхантерами” — садистами, що навмисно жорстоко винищують собак. “За останні два роки мені відомі 18 випадків отруєнь собак, хоча два не доведені, — відповідає на це пан Юзьків. — Я завжди виїжджав на місце, ми з’ясовували ситуацію, в деяких випадках зверталися в міліцію. І саме міліція мала б розслідувати ці злочини, та, на жаль... А зоозахисники мали б підштовхувати міліцію до дій, написати колективне звернення, тримати на контролі це питання. Ще вони могли б ініціювати введення суворих правил на продаж препаратів, якими труять собак, — суто за рецептом і за пред’явленням паспорта, а вони чомусь і цього не роблять. Пан Микитюк тільки мене очорнює, а справи не вирішує. Крім того, його заяви щодо початку кампанії проти мене, щодо намірів мене зняти з посади — все це лише його позиція, а не загалом усього Західноукраїнського товариства захисту тварин, яке він представляє”. 

“Можна сказати, що це — офіційна думка нашого товариства, — сказав у коментарі “Ратуші” про конфлікт із ветлікарем ЛМР президент Західноукраїнського товариства захисту тварин Андрій Курач. — Ми були в курсі заяв Микитюка. Як і в кожній громадській організації, є різні думки, хтось не підтримує ці заяви проти пана Юзьківа, але значна частина товариства вважає, що це так. Усе почалося з жінки, що опікується котами, сусіди скаржилися на підгодовування тварин і як наслідок — антисанітарію та інфекції. Ситуацію прийшов розв’язувати пан Юзьків, але напевно розв’язав її не в найкращий спосіб. Одне — гарно пояснювати для преси, і зовсім інше — спілкуватися з мешканкою міста. Я цілком усвідомлюю, що представники міськради змушені спілкуватися з різними сторонами, і з тими, хто незадоволений — скаржниками, але він має вміти спілкуватися і з тими, і з тими. Жінка звернулася до нас із проханням заступитися. І це стало приводом до звернення в міську раду і заяв у ЗМІ щодо ветлікаря. Юра Микитюк, щоб огородити тих котів від усяких прикрощів, їх забрав звідти, перевіз на свій притулок, тобто це був такий прецедент, коли довелося тварин рятувати”.

“Боротьба з котами, що вільно собі живуть, призводить до того, що розмножуються миші та щурі, які розносять інфекції, — аргументує позицію та ініціативу товариства пан Курач. — Тим людям, які представляють точку зору міста і формують політику стосовно вуличних тварин, потрібно враховувати всі фактори. Якби ми домоглися того, що Львів визнали б містом з вільними котами, це зняло б багато питань. А критика, заяви на адресу чиновника мали б бути не приводом до паніки, захищання і вигороджування себе (наче ми йому голову хочемо відрубати), а до того, щоб змінити свою діяльність до кращого, до норм цивілізованого суспільства. Це прогресивніше, правильніше і так далі”.

Ірина ЮЗИК

до теми
Лідери парламентської фракції ВО “Свобода” — Ірина Фаріон, Юрій Михальчишин, Анатолій Вітів та Андрій Тягнибок — минулого тижня зареєстрували у Верховній Раді проект закону “Про внесення змін до Кримінального кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо відповідальності за жорстоке поводження з тваринами та порушення правил їх утримання). Адже досі наше законодавство послуговується ще радянською нормою, за якою насправді важко когось покарати. У новому ж проекті за жорстоке ставлення до тварин можна отримати покарання до двох років ув’язнення. Співавторами та ініціаторами створення документа є активісти Західноукраїнського товариства захисту тварин, які з допомогою львівського юриста Олега Мицика готували норми законопроекту і звернення до політиків.
 Опубліковано : 28.03.13 | Переглядів : 1447

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Вер.2016
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
 
Реклама