Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Вадим Сікорський: "Не піти за красою слова, забувши про людські стосунки"
Вадим Сікорський: "Не піти за красою слова, забувши про людські стосунки"

27 лютого в театрі імені Марії Заньковецької - прем'єра легендарної для цієї сцени вистави "Вій, вітерець" за п'єсою литовського поета Яна Райніса. Колись її ставив Віктор Івченко, спектакль мав надзвичайний успіх, його зіграли 500 разів, а для нинішнього художнього керівника театру Федора Стригуна роль Улдіса була першою в цьому театрі, він виконав її близько 100 разів. 


   Трагічно-романтична історія про юнака, який приїхав свататися до багатої нареченої, мельникової доньки, але закохався в бідну сироту-приймачку. Режисер нинішньої прем'єри Вадим Сікорський та задіяні в ній актори ніколи не бачили попередньої вистави, але вона, прямо чи опосередковано, впливає на постановку нинішню. 

   Вадим Сікорський розповів "Ратуші" про своє сприйняття цього твору: 
   - …У 1958 році, коли з виставою "Вій, вітерець" заньківчани побували в Литві, я тільки народився. Про цю постановку ми знали з розповідей колег. Навіть те, що до нас дійшло, уже обросло додатками, історіями, фантазіями. Знали, що вистава мала успіх. Знали слова Вії Артмане про те, що п'єсу поставили так, як ніхто не ставив у них, на батьківщині твору. Знали, що коли Володимир Данченко виходив на сцену, жіночий зал умлівав від цих очей синіх, як море. І єдине, що залишилося назавжди в нашому театрі, - пісня "Вій, вітерець", яку ми ще студентами співали і яку в театрі досі виконують, і на свято, і на похорон. 

   …Мені цікаво, чим жили наші попередники. На афіші постановки - фото з тодішніх гастролей у Ризі, а тих людей уже немає. Минув час, але спрацьовують якісь речі на підсвідомому рівні. Все одно хочеться до них доторкнутися.
   
…Матеріал п'єси, литовська культура впливають, ми на них опираємося. Хоч вистава, мабуть, уже не зберігатиме автентику цілковито. Це буде наша фантазія на тему. Однак ми не переінакшуємо, не робимо її українською  чи космополітичною, все одно спираємося на культуру литовського народу. 
   
…У цій виставі є багато пластів. По-перше, незвичний жанр твору - народна пісня. По-друге, це поетичний твір, який треба опрацювати, а це завжди важко, бо історія ніби прозаїчна - так званий трикутник зі страшним кінцем. Такий самий кінець у Франкового "Украденого щастя", наприклад. "Вій, вітерець" - один із варіантів прочитання украденого щастя, яке в кожного народу - своє. Райніс його потрактував і передав художніми засобами так, що стало цікаво. Цей литовський Шевченко, як його називають, не резонує мені ні з Шевченком, ні з іншими українськими письменниками. Він для мене - постать окрема, самодостатня, не можу його з кимось ототожнити.
  
 …Матеріал провокує на поетичну стихію. Нікуди від цієї поетики не втечеш. Намагаємося уникнути театральної пудри, пафосу. Наближаємося до людського, до правди людських стосунків. Завдання було: не піти за красою слова, забувши про людські стосунки. Але вже в процесі отого занурення в людське поетична форма додає, звеличує, надає взаєминам масштабності. Поетична форма здатна зробити виставу об'ємною. Щодо героїв, то думаю, що в нашій версії об'єктами уваги будуть усі персонажі, і навіть те, чим огортається вистава, зокрема звуки (навряд чи глядачі можуть передбачити, чим їх видобуватимемо, це наше нововведення).
   
…Якби цей твір не був пристрасним, я б його, мабуть, і не ставив. Цієї пристрасності в ньому, може, й забагато. Водночас це розмова рівнодостатніх полюсів, тут нема домінування жіночого чи чоловічого. Є стосунки людські. Вони цікаві тим, що це стосунки рівнодостойних. 

Розмовляла Наталя ДУДКО
 Опубліковано : 19.02.15 | Переглядів : 799

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Гру.2019»
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
 
Реклама