Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Щаслива бібліотека
Щаслива бібліотека

«Ми — та щаслива бібліотека, яка має хороші фонди», — каже директор Львівської обласної бібліотеки для дітей Лариса ЛУГОВА. Звісно, діяльність бібліотеки вже давно не обмежується суто видаванням читачам книжок, вона є центром дозвілля і спілкування. Цього року установа на вулиці Винниченка, 1 святкує своє 75-річчя, а її директор — ще й особистий ювілей, що й стало приводом для розмови. 

«Бібліотека має працювати не з читачами, а з громадою»

— Як сьогодні бібліотеці бути успішною?

— Колись казали, що бібліотека працює з читачами. Тепер вона має працювати не з читачами, а з громадою, і з тими, хто не став читачем бібліотеки, теж. Наше завдання — долучити їх. Можливо, хтось прийде на тренінг, лекцію, презентацію. До речі, бібліотекарі зазначають, що кількість відвідувачів бібліотек зростає. Упевнена, що зростатиме й далі, адже середня вартість дитячої книги — 60, 80, 100 гривень, і не всі книжки є можливість купити.

Сучасні успішні бібліотеки роблять усе для того, щоб бути потрібними. Смію сподіватися, що наша бібліотека до таких належить. Сьогодні бібліотека перетворилася на справжній центр дозвілля дітей, центр спілкування, а не тільки інформаційний. Хоч, звісно, головна функція бібліотеки — все-таки надати інформацію (тому бібліотечні фонди важливі), навчити працювати з нею, відбирати з книг, журналів, газет, інтернету ту, яка потрібна, яка допомагає навчатися, розвиватися. Але нині цього замало, тому бібліотека шукає шляхи, щоб і надалі бути потрібною громаді. Ми себе активно рекламуємо, влітку ходимо на дитячі майданчики, інформуємо про свої заходи у школах тощо. Намагаємося переконати, і досить часто успішно, своїх користувачів, особливо юних, що не все можна знайти в інтернеті, й не всьому там можна довіряти. 

Значну увагу надаємо безпеці дітей у мережі. Крім надання інформації, допомоги в навчанні, надзвичайно зросла роль бібліотек як центрів спілкування. У нас працюють чудові студії і гуртки, зокрема студія орігамі «Паперові дива», майстерня дитячої ілюстрації «Мальована книга», літературна студія «Джерельце» Марії Людкевич, дитячий садок «Левенятко», який веде психолог нашої бібліотеки і де дітей готують до життя в колективі, допомагають подолати дитячі страхи, розвивають моторику руху. Варто зазначити, що всі наші послуги для користувачів безкоштовні. У читальному залі є спортивні приладдя, дитячий тренажер «Бігова доріжка», на абонемент можна взяти не тільки книжки, а й іграшки. Можна поспілкуватися з психологом, можна написати йому в «Щоденник довіри», який є в паперовому й віртуальному (на сайті) варіантах. 

Наша бібліотека відкрита і для дітей, і для дорослих. Зранку пенсіонери читають газети. Працює нет-університет, де безкоштовно навчать користуватися комп’ютером, допоможуть поспілкуватися по скайпу, написати електронний лист. Консультуємо, як заповнити бланки на субсидії, податкову декларацію, анкети на грін-карту, допомагаємо користуватися інтернет-банкінгом, пунктом доступу громадян до інформації органів державної влади. У рамках проекту «Дейзі-бібліотека» начитуємо книжки для незрячих. Для проекту Національної бібліотеки України «Почитайко» озвучуємо вірші, казки, оповідання для дітей (у форматі mp3), які давно не перевидавали, і батьки можуть користуватися цими записами. Співпрацюємо з дітьми вимушених переселенців, з дітьми зі синдромом Дауна, це дуже щемний наш проект.

Бібліотека має сучасний, оперативний сайт (http://www.lodb.org.ua), який торік посів перше місце на всеукраїнському конкурсі бібліотечних сайтів. Тут можна онлайн продовжити книгу, поставити запитання психологу, бібліотекареві. Відповідаємо на всі запитання, навіть якщо не зовсім до теми, наприклад, де можна надрукувати свою книжку. Є електронний каталог, оперативно розміщуємо інформацію про новинки.

«Якщо бібліотекарі тихо шурхотітимуть книжками, їх не чутимуть»

— Яким бачите реформування бібліотек?

— Розумію, що реформи необхідні. Бо нині мережа публічних бібліотек в Україні — чи не найбільша в Європі. У нас 18 тисяч бібліотек, а в Польщі — 1200. Але боюся, щоб не було так, як здебільшого в нас буває, коли беруть косу, і косять усе: і квіти, і траву, і будяк… Має бути диференційований, виважений підхід. Щось можна об’єднати, щось, напевно, і ліквідувати. Але насамперед реформи мають відбутися у свідомості бібліотекарів. Особливо там, де вони жили спокійно, де бібліотека просто традиційно працювала: прийшли читачі — добре, записали, видали книжки, закрили бібліотеку. Цього нині замало, щоб витримати конкуренцію з інтернетом, телебаченням, різноманітними антикафе, розважальними центрами. Крім того, треба усвідомити, що раніше бюджетних грошей особливо не рахували, а тепер інші часи. Бібліотека має працювати так, як людям зручно. Нам треба вчитися у сфери послуг, у сучасних супермаркетів. До бібліотекарів настільки приліпився епітет «скромний», що його вже треба віддирати. Якщо ми галасливі, харизматичні, сучасні, у чомусь нахабні, тоді нас чують. Якщо ми тихо сидимо й шурхотимо книжками, то, мабуть, ні.

Дуже часто в селі бібліотекарі просто відбувають час. Хоча там умови важкі, я схиляю перед ними голову. Часто працюють у неопалюваних приміщеннях, без ремонту, без оновлення фондів. Якщо холодне приміщення зі старими книжками, то звісно, люди не надто позитивно ставляться до таких бібліотек. І бібліотекарі занепадають духом, а від того формується думка, що установа не потрібна. Навіть траплялися випадки, коли громада писала: закрийте бібліотеку, нам така не потрібна. А є навпаки, коли влада хоче закрити, а громада мало не влаштовує майдани, щоб зберегти книгозбірню. Особливо в малих спільнотах надзвичайно багато залежить від бібліотекаря, чи зуміє він переконати владу, громаду в доцільності установи. Чи виходить за стіни бібліотеки, чи йде до людей, чи несе газету або книжку стареньким, які не можуть піднятися, або хворим людям.

Нам би дуже хотілося, щоб у суспільстві формувалася мода на відвідування бібліотеки, на читання. У США кожен президент залишає після себе бібліотеку. В Україні за останні 20 років не побудували жодної великої книгозбірні. Хотілося б, щоб такі приклади були, щоб відкрили гарну, нову, суперсучасну бібліотеку. Добре було б, якби влада була частим гостем у бібліотеках, якби чиновники вносили їх до переліку об’єктів для офіційних і неофіційних візитів. 

«Що б там не казали, «Гаррі Поттер» —чудова книжка»

— Колись була черга за «Гаррі Поттером», тепер він уже, бачу, є у вільному доступі (видно, що зачитаний). За якими книжками тепер черга? 

— Так, ми його колись достатньо накупили. Тепер популярна серія пригодницького фентезі американського автора Ріка Ріордана про Персі Джексона, серія «39 ключів», а також книжки Люсі Мод Монтгомері про дівчинку Енн. Є така тенденція, що діти прибігають за книгами, які екранізували. Так було з «Сутінками» Стефані Маєр, і навіть з «Анною Кареніною» Толстого. А коли вийшов «Великий Гетсбі» з Леонардо Ді Капріо, то читали Фіцджеральда.

Хтось може сказати, що фентезі не надто високохудожнє. Але це те, що читають для душі. І якщо дитина захоплено прочитала книжку, то після цього легко знайти з нею контакт, пропонувати щось інше. Я дуже вдячна Джоан Ролінг за «Гаррі Поттера». Бо на тлі спаду читацької активності ця книга пробудила зацікавлення до читання. Навіть ті діти, які взагалі не ходили в бібліотеку і не хотіли читати, прийшли і почали читати. Далі вже було наше завдання, і батьків, і вчителів, щоб зацікавлення не згасло. Що б там не казали, «Гаррі Поттер» — чудова книга.

«Є аргументи на користь окремих дитячих бібліотек»

— Колись озвучували думку, що не треба ділити бібліотеки на дорослі й дитячі… Чи доцільно запроваджувати таке нововведення?

— Фактично так є, що наша бібліотека працює і для дітей, і для дорослих. Але важко подолати офіційні підпорядкування. Реформи, напевно, поставлять крапку в питанні, чи об’єднуватимуть дитячі й дорослі бібліотеки. Є аргументи на користь окремих дитячих бібліотек. Бо тут працюють фахівці з власне дитячого читання, знають дитячу психологію, у нас дуже великі фонди саме дитячої літератури. Також дуже важливий аргумент дитячої безпеки: безпечне і комфортне середовище для дитини. Бо часом дорослі бібліотеки відвідують різні люди. У США публічна бібліотека — для всіх, але в установах, які я відвідувала, структура побудована так, щоб діти не перетиналися з дорослими. Система дитячих бібліотек існувала десятки років, і накопичений унікальний досвід. Можливо, десь об’єднання доцільне, але в кожній ситуації має бути індивідуально, щоб не зашкодити. Я за те, щоб ця структура збереглася. Тепер навіть у тих країнах, де немає поділу на дитячі й дорослі, активно відкривають окремо дитячі бібліотеки. Але означення бібліотеки як дитячої не обмежує дорослих, вони теж можуть бути користувачами.

«Професія, яка дає змогу лишатися молодим»

— Ким Ви мріяли бути в дитинстві?

— Коли я була маленькою, мріяла стати журналістом або модельєром. Ніколи не думала, що стану бібліотекарем. Я у своєму житті зустрічала лише двох людей, які з дитинства мріяли бути бібліотекарями. На жаль, наша професія настільки не крута, не популярна. Так моя доля склалася, що стала дитячим бібліотекарем. Абсолютно про це не шкодую, бо на цій роботі змогла реалізувати всі свої мрії. Можу бути журналістом (час до часу пишу в блог «Бібліородзинки», який ми створили, а також в інші видання). Можу бути модельєром, оскільки є дитячі заходи, свята, також розробляємо дрес-коди працівників. Наш останній модельний витвір — корпоративні хустки з левчиком, які пов’язуємо під час заходів. Можу бути не тільки директором, а й розмовляти з дітьми про книги, проводити заходи. Професія бібліотекаря дає змогу творчій людині реалізувати абсолютно всі свої творчі нахили. Скажімо, люблю малювати паперові ляльки, й іноді в читальному залі разом із дітьми малюю ляльок, сукні для них. Мені дуже подобається, що робота жива, з людьми, що діти довіряють, тягнуться, вітаються... Є дуже допитливі хлопці, які кажуть: «Можна зайти до вас у кабінет?» Приходять раз чи двічі на тиждень, запитують, як справи, вислуховують. Бібліотекар постійно перебуває в насиченому інформаційному середовищі, на гребені інформаційної хвилі. Мені дуже подобаються ті діти, які приходять у бібліотеку. Вони інакше поводяться, коли переступають її поріг. Вірю, що з тих дітей виросте майбутня еліта нашої нації. 

Тішимося, що й ми вклали в них частку своєї праці. Чимало з них приходять уже дорослими, дякують, дарують свої книжки. У цьому, мабуть, є і моє професійне щастя, що вибрала професію, яка дає змогу залишатися молодим. Звісно, я цього всього, мабуть, не змогла б реалізувати, якби не моя команда. У бібліотеці дуже гарний колектив, позитивна аура. Є дрібнички, якими демонструємо увагу до дітей. Те, що видаємо іграшки додому, що можна взяти парасольку, коли йде дощ, або пакет, щоб книжки не намокли. Тут можуть пришити ґудзика, поділитися канапкою (часто приходять інтернатські діти). Тут є людяне родинне домашнє ставлення.

Розмовляла Наталя ДУДКО
 Опубліковано : 06.05.15 | Переглядів : 2391

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лют.2020
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829 
 
Реклама