Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Банкопад по-українськи
Банкопад по-українськи

Останнім часом українці спостерігають за явищем, яке можна назвати «банкопадом». Приватні банки один за одним оголошують про закриття.  Та й найбільша комерційна фінустанова країни — «ПриватБанк» — пішов під державне крило. Економісти такий процес оцінюють по-різному, щоправда, сходяться на одному: знову страждає простий українець. Бо тепер клієнтам доводиться неабияк хвилюватися і робити все можливе для того, аби Фонд гарантування вкладів повернув зароблені кошти. Економіст Віктор Борщевський зізнався «Ратуші», що частина українських банків в умовах нестабільної економіки — нежиттєздатні. Тож «банкопад», швидше за все, триватиме й надалі. 

— Розпочнемо з основного: чому в Україні масово закриваються банки? 

   — Закриваються з однієї простої причини: з погляду ринку — вони неконкурентоспроможні. Більшість банків було створено здебільшого під егідою наближеності до влади, були певні угруповання, які, скажімо так, неринковими методами змушували вкладати кошти. І коли почали відбуватися зміни в системі владної ієрархії, система накопичення повалилася. Ті банки, котрі були слабші, почали «сипатися». Тим більше, почалися коливання валютного курсу. Ті фінустанови, які були найменш потужні на ринку, відповідно, «посипалися» перші.

— Чи можемо говорити, що банки закриваються, зокрема, й через слабкість державної економіки, бо  вони не можуть в цих умовах функціонувати? 

   — Я б так не казав. Бо слабка економіка — це означає, що банки інтегровані в ту економіку, працюють на ринкових засадах. Фактично, банківська система України не була такою, яка є на Заході. Навіть отой самий «ПриватБанк». Системний, потужний. Він тримався на тому, що були певні домовленості й, наприклад, бюджетні установи чи організації змушували тримати кошти чи мати рахунки у тому банку. Відповідно, кожен банк собі уривав шматочок отого сегменту. І таких класичних ринкових банків, які б працювали як ринкові суб’єкти, було дуже мало. 

— Якщо ми наприкінці 2016-го бачили масове закриття банків і «Приват» теж тепер перейшов під крило держави, відповідно якийсь із комерційних банків може тепер собі прокласти шлях і мати більшу клієнтську базу. Стати аналогом, для прикладу, того самого «Привату»?

   — Державні банки завжди менш гнучкі. Зрозуміло, що частина клієнтів із «Привату» втече, бо ті умови, що їх дає держава і комерційні менеджери, різняться. Зрозуміло, що це відкриває поле для діяльності тих банків, які справді будуть працювати на ринкових засадах. Але питання, знову ж таки, насамперед не у власниках, а у менеджменті банків. Якщо знайдуть тямовитих банківських менеджерів, то частина банків може справді тепер розкрутитися. Переважно, як показує досвід, це іноземні банки, бо наші є нині ще настільки слабенькі фінансово, що важко казати… Хоч якщо є розумний менеджмент, який візьме свій сегмент на ринку, переманить клієнтуру, то чому б ні. Проте шанси, що невідомі чи маленькі банки розкрутяться до рівня потужних, не такі високі. 

— В тих економічних умовах, які маємо в 2017 році, чи зростатиме кількість тих комерційних банків, які закриватимуться?

   — Я думаю, що з погляду здорової економічної логіки, кількість банків, яка нині є в Україні, повинна скорочуватися. І це з однієї простої причини: за стандартами, я вже не кажу світовими, а навіть східноєвропейськими, багато банків, які є в Україні, — це дуже маленькі банки. Дуже маленькі банки в умовах нестабільної економіки — нежиттєздатні, якщо ми кажемо про ринкові умови господарювання. Тому що навіть іноземні банки, які заходять на наш ринок, набагато потужніші, ніж наші. Зрозуміло, що навіть польські банки на тлі наших видаються гігантами. Тому я не маю великих ілюзій, що наші банки почнуть сильно прогресувати. Один-два банки зможуть розвиватися, якщо там буде сильний менеджмент, можливо, увійдуть інвестиції тощо. Ті банки, які дрібні, з великим ступенем ймовірності, будуть закриватися й надалі. 

— Чи зможе Фонд гарантування вкладів виплатити всі кошти вкладникам збанкрутілих фінустанов?

   — Знову ж таки. Якщо банк невеликий у таких глобальних чи навіть європейських масштабах, там не такі великі гроші, щоб їх не можна було повернути. З точки зору серйозних банківських механізмів, ті гроші, які такий банк заборгував вкладникам, — це відносно невеликі суми. 

Олег ГАЛІВ, фото UTmagazine

 Опубліковано : 23.02.17 | Переглядів : 1712

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Сер.2017
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
 
Реклама