Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Військовий прокурор Олег СЕНЮК: «Насправді люди більше стали нам довіряти»
Військовий прокурор Олег СЕНЮК: «Насправді люди більше стали нам довіряти»

Однією з найгучніших звісток за останні кілька тижнів стало повідомлення про те, що Львівська міська рада виділила квартиру військовому прокуророві Західного регіону України Олегові Сенюку. Суспільство та журналістська спільнота одразу ж почали міркувати, чи не хоче мер таким чином запобігти викриттю нових корупційних злочинів у стінах ЛМР. Наскільки інформація про виділене помешкання є правдива — про це «Ратуша» розпитала  у військового прокурора Олега Сенюка. 

— Експерти впевнені, що головна проблема України — корупція. Правоохоронці, розслідуючи злочини з цієї сфери, підтверджують таку думку. То як цю корупцію побороти?

   — В Україні, на жаль, і далі панує «ментальна» корупція. Про це свідчать десятки кримінальних проваджень щодо високопосадовців чи працівників правоохоронних структур. Трапляються й одіозні персонажі. Як-от начальник управління ЖКГ Львівської міськради Юрій Голець, який прославився через трагедію на Грибовицькому сміттєзвалищі. Або ж виконувач обов’язків заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України.
   Перша сходинка в боротьбі з корупцією — визнання проблеми в країні. Також відвертість у наведенні конкретних цифр, фактів та обставин кримінальних проваджень.

   Друга — збільшення зарплати працівникам державних структур. Це дасть змогу зменшити їхню залежність від хабарництва як основного джерела доходів.
   Для прикладу, інспектори митниці, саме вони найбільше спілкуються з людьми і мають не одну нагоду за зміну взяти хабар. Бували випадки, коли під час обшуків, після їх затримання з-під «будок» у зонах митно-пропускних пунктів ми вилучали сховану за зміну різноманітну валюту. Нею вони потім діляться зі своїм керівництвом, діє ціла система розцінок. Якби не було з боку керівників адміністративного тиску на підлеглих, то рівень корупції серед стражів кордону зменшився б удвічі, а то й утричі.

   Тож, аби докорінно змінити ситуацію з корупцією, ми повинні робити все спільно зі суспільством. І якщо буде громадська воля та підтримка, то нема нічого неможливого.

   І наостанок, третя сходинка — внесення змін до законодавства в положення щодо визначення судом розміру застави. Навіщо за корупційні злочини визначати внесення застави як альтернативу?!

   Або ж щодо економічних злочинів краще встановити таку норму. Якщо підозрюваний заподіяв збитків державі на декілька мільйонів, то, відповідно, розмір застави не повинен бути менший від шкоди. Адже державі потрібно виплачувати громадянам пенсії, соціальні допомоги, утримувати тюрми. А якщо просто посадити злочинця, то матеріальної користі від цього державі не буде. Тому потрібно не тільки посадити злочинця з конфіскацією майна, а й прописати на законодавчому рівні визначення останньому розміру застави. Це має бути не менше від розміру спричинених збитків або розміру хабара.
   Такий випадок у нас був, коли затримали керівника Чернівецького прикордонного загону. В той час, коли вартовий кордону вимагав у підлеглих 25 тисяч євро неправомірної вигоди, суд, як альтернативу запобіжного заходу — тримання під вартою, встановив йому розмір застави, у декілька разів менший від суми хабара. Це — неприпустимо.

   З відповідними пропозиціями щодо внесення поправок до чинного законодавства ми звернулися до Верховної Ради України. Проект закону про заборону застави повинен вже бути в Комітеті наших законотворців.

— Ви згадали Львівську міську раду. Як стало відомо із засобів масової інформації, вона надала Вам квартиру. Де саме?

   — Ви знаєте, було б непогано, щоб Львівська міська рада виділяла квартири, ремонтувала дороги, вчасно вивозила сміття з-під будинків львів’ян та не брала хабарі за реконструкцію історичної частини міста Львова. На жаль, це не так.
   Не вірте всьому, що пишуть замовні ЗМІ. Я це розцінюю як своєрідний тиск на слідство за проведення останніх гучних реалізацій, у яких фігурує Львівська міська рада. Хочу ствердно зазначити, що ні я, ні офіцери військової прокуратури Західного регіону України не отримували за рахунок фондів ЛМР жодного квадратного метра.

— Сьогодні дуже багато говорять про те, що військову прокуратуру можуть розформувати. А спеціалістів розкидати по звичайних прокуратурах. Наскільки це правда? Якщо ні, то чим викликані такі чутки?

   — Такі розмови виникають через створення ще одного правоохоронного органу — Державного бюро розслідувань. Саме до його підслідності віднесені військові злочини, які нині розслідуємо ми. І так було завжди.

   Але про ліквідацію військової прокуратури говорити ще зарано. Час покаже. А поки цього не трапилося, ми продовжуємо свою роботу. Надіюсь, що не повториться історія п’ятилітньої давнини, коли одним розчерком пера у липні 2012 року нас ліквідували. І тільки, на жаль, активні військові дії на Сході показали — ми потрібні. Там, де є насильне або вмотивоване скупчення чи одночасне перебування чоловічого населення зі зброєю в руках, держава повинна мати інструмент професійної реакції до кваліфікації їхніх дій, якщо вони є незаконні.

— За останній час на території Львівщини було кілька гучних корупційних викриттів. Порівняно з іншими роками — це прогрес. Але виникає логічне запитання: у нас стало більше хабарників, чи просто правоохоронні органи нарешті почали працювати краще?

   — Насправді люди більше стали довіряти прокуратурі, насамперед військовій. Помітили нашу незаангажованість у реальних затриманнях корупціонерів. Цього ж принципу дотримуються і наші колеги з правоохоронних структур, які, принісши нам матеріали справи, не хвилюються, що їх «злиють».

   Тому не може не викликати подив і несприйняття, коли нам говорять, що в нас забирають чи то не найпотужнішу складову, якою є слідчий авангард військової прокуратури. Досвідчені люди, вся високоефективна система слідчого апарату військових прокуратур свідчать, що ми свою справу робимо бездоганно, що військові прокуратури під час війни мають бути не зареформовані до незрозумілого стану, а підтримані й розвинуті. Лише так ми опануємо ситуацію із злочинністю у військовому середовищі, наведемо лад і встановимо законність в оборонній сфері країни.

   Офіцери-прокурори є найбільш стійкі до корупції, про що свідчить принципова та адекватна реакція на порушення законів. Та й кожне провадження доводимо не тільки до затримання здирника, а й до суду. І це вкотре доводить, що ми не провокуємо ці хабарі чи злочини. Це конкретні ситуації.

   Нерідко трапляється, коли обвинувачені на судових дебатах визнають і відшкодовують вину. В такому випадку суд може пом’якшити покарання. Скажімо, замість семи років позбавлення волі, дати п’ять. І це — суттєво.

   Бувають також інші випадки. Після рішення суду першої інстанції злочинець не оспорює його в апеляції чи не подає касацію на рішення апеляційного суду. Навіть коли людина не сказала відверто «так, я це зробила», своєю пасивністю вона фактично визнає вину. Тому виправдальних вироків у цьому напрямі в нас нема.

   Як приклад, 24 лютого цього року Сихівський районний суд Львова у відкритому судовому засіданні визнав винним старшого слідчого в особливо важливих справах Управління СБУ у Львівській області у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

   У суді доведено, що 20 липня 2015 року вказаний підполковник юстиції, зловживаючи своїм службовим становищем, вимагав та отримав 300 тис. грн хабара за не притягнення посадової особи Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Здирником виявився офіцер, який майже 17 років сам боровся зі злочинністю.

   Суд, врахувавши всі обставини, засудив зловмисника до 7 років 
6 місяців реального позбавлення волі. Крім того, призначив додаткове покарання — заборону обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки з конфіскацією всього особистого майна, а також із позбавленням військового звання «підполковник юстиції».

— Які досягнення у військової прокуратури Західного регіону України за перші два місяці 2017 року? І хотілось би також почути в контексті Львівщини.

   — Для прикладу, торік військові прокурори Західного регіону України розслідували та скерували до суду 92 кримінальні провадження, пов’язані з корупцією, а вже в 45 провадженнях судами ухвалено вироки. Якщо ж говорити про цей рік, то нами розслідувано та скеровано до суду вже 16 кримінальних проваджень цієї категорії. Сім проваджень по Львівщині.

   Незначною кількістю слідчих, а це 25 слідчих на 8 областей Заходу, вже в 2017 році досудове розслідування завершено у 145 справах, скеровано до суду 106 обвинувальних актів.

   Загалом, цьогоріч військові прокурори у злагодженій діяльності та ефективній координації дій з оперативними підрозділами СБУ та Національної поліції України затримали 13 осіб. Це 5 прикордонників, 2 митники, 2 помічники народних депутатів, 1 співробітник СБУ, 1 начальник державної виконавчої служби, 1 начальник полігону військової частини та 1 лікар. З них на Львівщині — по одному митнику, прикордоннику, лікарю та помічникові нардепа.
   Сума отриманої неправомірної вигоди становила 187,4 тис. грн, 22 тис. доларів США та 1 тис. євро. Вдалося запобігти отриманню неправомірної вигоди посадовцями на суму 12,2 тис. грн. та 11,6 тис. американських доларів.

— Після того випадку, коли чиновника ЛМР затримали на хабарі, увага військової прокуратури щодо міської ради посилилась?

   — У рамках досудового розслідування кримінального провадження за підозрою начальника Управління житлового господарства Львівської міської ради ми перевіряємо причетність інших службових осіб мерії до вчинення вказаного злочину. У разі встановлення співучасників, буде відповідне реагування. А конкретної особливої уваги до ЛМР немає.

— Над якими новими справами військова прокуратура працює тепер? Це лише корупція?

   — Із зареєстрованих упродовж поточного року злочинів 80 % становлять кримінальні правопорушення, пов’язані з проходженням військової служби, і 20 % — корупційні кримінальні правопорушення.

   Із завершених досудовим розслідуванням кримінальних проваджень зі скеруванням до суду обвинувального акта 81 % — про проходження військової служби і 14 % — корупційні.

   Тому говорити, що тепер військові прокурори займаються лише корупціонерами, — неправильно. Основна маса злочинів пов’язана з дезертирами, солдатами і строковиками, а також офіцерами.

— Ваших працівників часто делегують на буремний Схід. Які проблеми у них найчастіше виникають на передовій?

   — Військові прокурори рідко стають героями репортажів із зони АТО. Зазвичай, лише якщо йдеться про розслідування кримінальних проваджень.
   Але часто прості громадяни не замислюються, що офіцери органів військової прокуратури мають ті ж клопоти і переживання, що і звичайні хлопці з передової.
   Відряджені у зону проведення АТО для забезпечення правопорядку та зменшення кількості злочинів, прокурорсько-слідчі працівники постійно перебувають у стресовому стані, пов’язаному з частими виїздами на передову для проведення слідчих дій та допитів.

   По-друге, морально-психологічному стану аж ніяк не сприяє тривале перебування вдалині від родини. На мирній території чоловік після тяжких робочих буднів може знайти віддушину вдома. А в зоні бойових дій такого немає. Усе, що на них там чекає, — це постійна робота, складні кримінальні провадження та наражання на небезпеку обстрілів бойовиків, застосування військової та іншої техніки.

   Загалом за період проведення антитерористичної операції близько 60 % особового складу прокуратур регіону залучались до виконання обов’язків у зоні проведення бойових дій на Сході країни, троє — виконують на цей час.

Спілкувався Олег ГАЛІВ

 Опубліковано : 08.03.17 | Переглядів : 1212

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Вер.2017
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
 
Реклама