Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Стань другом для сироти
Стань другом для сироти

Марія Саквук, керівник проекту «Мій друг-наставник» при комісії УГКЦ у справах родини розповіла «Ратуші» про основні умови наставництва та роль такого опікуна для дітлахів у школах-інтернатах. 

   «Нині є чимало спільнот, які збирають та привозять одяг, речі в заклади для діток, а також підприємців, які допомагають коштами цим дитячим закладам. Проте людей, які готові прийти не тільки раз на півроку чи раз на місяць, принісши кошти, а регулярно приходити та спілкуватися з дитиною, — набагато менше, — інформує Марія Саквук. — Нині наставництво досить вагоме, адже таких діток, які позбавлені уваги, у Львові не меншає, але щороку, на жаль, більшає».

Хто такі наставники?

   Минулого року набрав чинності Закон про наставництво, за яким наставництво є одним із видів опіки над дітьми, що виховуються в інтернатних закладах. Основними завданнями такої опіки є: визначення та розвиток здібностей дитини, реалізація її інтересів у професійному самовизначенні; формування у дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя. 
   «Наставництво не є формою фінансової допомоги дітям, проте є багато людей серед наставників, які можуть приходити і щоразу приносити солодощі та подарунки», — зазначила Марія Саквук. 

Завдання наставника

   За словами керівника проекту, є мінімальні вимоги до наставництва. «Тобто людина, яка погодилася стати наставником, має бачитись із дитиною, яку взяла на так звану опіку, щонайменше раз на тиждень», — пояснила нам пані Марія. «Зазвичай тимчасові опікуни приходять кожен по-різному, відповідно до своїх можливостей, — каже вона. — Хтось раз на тиждень, а хтось двічі й навіть більше». Марія Саквук розповіла, що дехто запрошує дитину до себе в гості, буває, що навіть на всі вихідні. 

Хто може стати опікуном?

   Як пояснює пані Марія, наставником можуть бути люди різного віку, — наймолодшими учасниками проекту є студенти третього-четвертого курсів вищих навчальних закладів, водночас є наставники і пенсійного віку. «Основне для такого опікуна — це час, який він може приділяти дитині, й бажання побути з дитиною, — наголосила вона. — Відповідно до програми, яку ми маємо, один із координаторів працює з дитиною, а інший — із наставником. Тобто дитині пояснюють, що до неї прийде людина, яка не зможе забрати її в сім’ю, але буде поруч і допомагатиме. Наставникам теж пояснюють, що є відповідний час, впродовж якого вони мають опікуватись дитиною, — це щонайменше півтора року».

Потреба є! 

   «Ми намагаємось давати наставників дітям підліткового віку. Власне, для них важливо мати порадника в цей перехідний момент життя. Є ще багато дітей у Львові, які потребують таких наставників. Цей проект починався лише зі статусними дітьми, але тепер, за законом, наставники можуть брати на опіку дітей, які мають батьків, але ті не можуть приділити достатньо часу та уваги своїй дитині. Такі діти переважно тільки на вихідні їздять до рідних, а проживають (ночують) два-три дні в школі-інтернаті, тому вони теж мають право мати опікуна-порадника», — розповіла керівник проекту. Вона зазначила, що нині у Львові вони працюють із родинним домом «Покрова» і школою-інтернатом № 2, але у місті Лева є ще чимало таких закладів, куди можуть приходити наставники. 
Залучити якомога більше людей

   «Донедавна наставництво було тільки проектом, який втілювали різні благодійні організації. Але відколи він уже підкріплений законом, то за законом, наставництвом відтепер має займатися Центр соціальних служб для сім’ї молоді та спорту», — розповіла Марія Саквук. За її словами, якщо люди вже погоджуються на таку форму опікунства, тоді з кандидатами проводять детальнішу співбесіду. Далі вони проходять трьохденне навчання, під час якого їм розповідають  про психологію сирітства, пов’язані з цим моральні травми та про завдання, функції, обов’язки опікуна.

    «Але вибір залишається за дитиною, вона може як і погодитися, так і відмовитись від свого наставника», — додала пані Марія. 

   Наставник має зібрати потрібний пакет документів, в який входить медогляд, довідки про те, що людина не була засуджена і про те, що вона не стоїть на обліку в наркодиспансері. Претендент приносить їх комісії, а ми вже передаємо в школу-інтернат, куди його спрямують. Тоді відбувається знайомство дитини з наставником. На цю зустріч разом із дитиною приходить працівник закладу, щоб їй не було страшно спілкуватись із чужою людиною. 

   «Часто трапляється, — каже пані Марія, —  що коли людина йде в такий заклад (школу-інтернат), то вона розповідає про це своїм друзям та колегам. Таким чином більше людей дізнаються про наставництво і зголошуються в такий спосіб допомагати дітям, долучаються до добрих справ». 
   За її словами, коли питали в дітей, хто такий наставник, то зазвичай вони відповідали: «Це друг, який не зрадить…». 
Довідка 

   За даними служби у справах дітей, на кінець року на обліку перебувають 2373 дитини, позбавлені батьківського піклування. З  них 772 дитини-сироти. 
   
Тетяна ЖИКАЛЯК

 Опубліковано : 12.04.17 | Переглядів : 1267

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Кві.2017
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
 
Реклама