Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
«Марія Заньковецька»: популярна тоді й успішна тепер
«Марія Заньковецька»:  популярна тоді  й успішна тепер

Сезон 2017 — 2018 років — ювілейний: заньківчани святкують сторіччя

«Театру імені Марії Заньковецької — сто років, а я не бачу жодного ажіотажу навколо цієї дати, — говорить народний артист України Януш Юхницький. — Влада мала б уже якось відреагувати, видати відповідні розпорядження. Театр мав би їздити на гастролі. Журналісти мали б у нас крутитися, усе мало б вирувати довкола. Так, бачити наші недоліки, говорити про них, скеровувати нас, навіть гавкати, щоб тримати в тонусі. Але не ігнорувати. Бо складається враження, що ми не потрібні». 

   Актор-заньківчанець порівнює стан театру зі ситуацією на Грибовицькому сміттєзвалищі: «Доки не сталося біди, про нього не говорили. Я не кажу, що в нас щось завалиться в буквальному сенсі, хоч і цього не заперечую. Але якщо занепаде наш театр, то занепаде значний пласт культури. Як свого часу сталося з колишнім театром ПрикВО (нині — театр імені Лесі Українки), який тепер важко встає на ноги, набиваючи ґулі, як маленька дитина».
   За словами художнього керівника театру Федора Стригуна, Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької святкуватиме сторіччя впродовж цілого сезону 2017 — 2018 років. Урочисту академію планують на 22 жовтня, формують список запрошених. До кінця року сподіваються на вихід з друку першого тому енциклопедичного тритомника про театр. 

   14 — 15 жовтня відбудеться ювілейна прем’єра — вистава «Марія Заньковецька» за п’єсою Івана Рябокляча, режисер Федір Стригун. Легендарна постановка за цим твором йшла в театрі впродовж 

22 років, прем’єра відбулася 1972 року, режисер — Олекса Ріпко. За словами завідувачки літературної частини театру Мирослави Оверчук, Іван Рябокляч писав твір спеціально для театру імені Марії Заньковецької, який має ексклюзивний дозвіл автора. На думку Федора Стригуна, це найкраща з п’єс про видатну акторку, які він прочитав: «У ній є головне — як, де, звідки й чому з’явилася така актриса, як Марія Заньковецька». Роль Марії Заньковецької в першій постановці зіграла Лариса Кадирова. Януш Юхницький, який тоді виконав роль Панаса Саксаганського, а нині зіграє роль батька Марії Заньковецької, вважає, що вистава «мала успіх тоді й буде популярна тепер». В іншому складі роль батька актриси гратиме Федір Стригун, який у першій виставі мав роль Миколи Садовського. 

   Роль Марії Заньковецької у ювілейній прем’єрі зіграє заслужена артистка України Альбіна Сотникова. Акторка акцентує на відмінностях у перевтіленні у вигаданого персонажа й реальної особистості, «зі своєю енергетикою, своїми мріями, надіями». «Мені важливо, щоб сучасний глядач зрозумів, чому Марія Заньковецька, якій, за нинішніми мірками, пропонували кар’єру в «Голлівуді», обрала український театр, — ділиться думками актриса. — Як переконати в цьому глядачів, які живуть в умовах заангажованості в гроші-кар’єра-тренінги з саморозвитку? Хочу, щоб образ вийшов неплакатний, нелозунговий. Що більше читаю про Марію Заньковецьку, що більше входжу в її особистість, то більше дивуюся, наскільки це була сильна, вольова жінка. І наскільки нещасна. Як багато вона пережила в особистому житті, най Бог милує. Хочеться донести її не як патріотку насамперед, хоча це теж дуже важливо, а як жінку, особистість, яка змогла згуртувати інших навколо себе, змогла вистояти». 

   Серед інших прем’єр ювілейного сезону — «За двома зайцями» Михайла Старицького (режисер Олег Огородник), «Перед заходом сонця» Гергарта Гауптмана (постановка Алли Бабенко). У планах також українська класика та п’єси Вільяма Шекспіра. У жовтні — листопаді в театрі має відбутися міжнародний фестиваль за участі театрів з України, Польщі, Литви та Білорусі. Про це свого часу повідомляв генеральний директор театру імені Марії Заньковецької Андрій Мацяк. Художній керівник театру Федір Стригун додає, що більш логічно й доречно святкувати ювілей театру було б гастролюючи самим: «Однак у нас набула популярності боротьба з корифеями. Але так було завжди, і в часи Заньковецької теж. Кричали: «Давай щось нове, модерн, андеграунд». По ній топталися всі, хто хотів. Доки її не захистили Саксаганський, Курбас та інші. У нас люблять топтатися по мамонтах». 

   «Початком українського професійного театру вважають 1882 рік, коли відбулася постановка «Наталки Полтавки» Івана Котляревського в театрі імені Кропивницького. Під час гастролей у Росії українці показали високий клас — і грою акторів, і рівнем репертуару. Вони були настільки демократичні, близькі до народу, до його проблем, що це дуже хвилювало глядачів. Публіка побачила український театр — народний, реалістичний, глибоко психологічний, та ще й з такими талановитими людьми, як Заньковецька, Кропивницький, Садовський, Саксаганський, — робить екскурс в історію театру Федір Стригун. — Театр імені  Заньковецької, заснований 1917 року в Києві (до Львова театр переїхав 1944 року, після мандрів Україною та роботи в Запоріжжі), — похідний від класичного українського театру. Там наше коріння, наш генетичний код. Корифеї казали: доки ми тримаємося народного коріння, доки зорієнтовані на національну свідомість, доти ми театр. Саме завдяки театру в той час збереглася українська мова. Мені здається, якби не було українського театру, не було б і української держави. Коли більшовики після розгрому Крут прийшли в Київ, то командувач цих військ українофобний генерал Муравйов під час виступу на параді сказав: «Ми допустили єдину помилку: якби свого часу повісили Заньковецьку, Кропивницького, Садовського, Саксаганського, Старицького, то не було би й мови про жоден націоналізм чи сепаратизм». 

Наталя ДУДКО

 Опубліковано : 05.07.17 | Переглядів : 631

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лис.2017
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
 
Реклама