Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Монументально-безславна НЕДОдекомунізація
Монументально-безславна НЕДОдекомунізація

Влада Львова не може досі вирішити, що робити із Монументом слави на Стрийській, який НЕ підпав під дію Закону про декомунізацію, але має явні ознаки радянської пори, і відповідно, про його художню цінність дискусії вже ніхто не веде. Частина громадських активістів сьогодні наполягає на демонтажі цього пам’ятника, адже вони  вважають, що це не просто Пам’ятник переможцям над фашизмом, а символ радянського минулого, якому не місце у Львові. Монумент міг би запросто пережити й хвилю декомунізації, адже згідно з висновком Українського інституту національної пам’яті є пам’ятником, присвяченим опору та вигнанню нацистських окупантів з України, тому не є символікою комуністичного тоталітарного режиму та не підлягає обов’язковому демонтажу.

Пристрасті довкола монумента

У понеділок, 10 липня, члени громадської ініціативної групи з демонтажу «Монумента бойової слави Радянських збройних сил у Львові» організували прес-конференцію, на якій заявили, що міська рада спеціально затягує початок демонтажу Монумента слави. «Ми всі глибоко обурені позицією команди Садового. Вона намагається хитрощами, демагогією і саботажем зберегти цей монумент», – заявив депутат VI скликання Львівської обласної ради, голова Франківського районного осередку Спілки політв’язнів України Юрій Зірченко.  Він також зазначив, що 2012 року на суді за позовом щодо демонтажу монумента представник Садового уже висловив позицію міськради, яка проти знесення цього пам’ятника.
Ще у травні цього року депутати Львівської міськради створили спеціальну комісію, яка мала вирішити долю Монумента слави. Проте станом на 10 липня комісія не ухвалила жодного конкретного рішення, і саме через це громадські активісти звинувачують міську владу Львова у бездіяльності. Оскільки, за словами Юрія ЗІРЧЕНКА, згідно із документами щодо початку будівництва, у монументі передбачали «відобразити і возвеличити полум’яний патріотизм народу, безмежну відданість Комуністичній партії».

   «І якщо він залишиться, то ми і надалі проявлятимемо безмежну відданість комуністичній партії, – наголосив Юрій Зірченко. – Цей монумент є символікою комуністичного тоталітарного режиму як пам’ятник, присвячений подіям, пов’язаним із діяльністю Комуністичної партії, із встановленням радянської влади на території України і переслідуванням учасників боротьби за незалежність». 
   Також на прес-конференції була присутня голова ініціативної групи з демонтажу Монумента слави Любов СМАГА, яка пояснила, що під час другого засідання комісії були навіть пропозиції «українізувати» монумент, але це не вирішило би проблеми. «Напевно, хотіли кирзовий чобіт поміняти на берці, жінці, яка стоїть з мечем, вручити український віночок, намалювати вишиванку. Думали, це буде те, що хоче громада. Але, на жаль, міська влада помиляється», – заявила Любов Смага. 

   Своєю чергою, учасник бойових дій добровольчого батальйону ОУН Антон Петрівський наголосив, що Монумент слави буде демонтований у будь-якому випадку: «Даємо шанс владі зробити це у цивілізований спосіб до кінця цього року». 

Висновок мерії – аварійний стан

   За інформацією міськради, частина Монумента слави є аварійною.
   10 липня, одну з частин Монумента слави, що на вулиці Стрийській, вже обгородили стрічкою. Як розповів заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко, спеціально створена комісія вирішила обгородити найбільш критичну частину пам’ятника. «Уже розпочато співпрацю з фахівцями НУ «Львівська політехніка» щодо підготовки проекту першочергових протиаварійних робіт, які можуть охоплювати низку демонтажних», – повідомив МОСКАЛЕНКО. Комісія вирішила обгородити одну з частин Монумента, оскільки вона є аварійною, проте як облаштувати територію на місці Монумента слави, в мерії поки що не вирішили.

   За словами головного архітектора Львова Юліана ЧАПЛІНСЬКОГО, якщо громада Львова вважатиме, що цей монумент потрібно знести, то очевидно, що це питання має вирішитись на сесії ЛМР. «В будь-якому випадку цей демонтаж не є звиклим демонтажем, де краном можна потягнути і перенести конструкції. Це тонни залізобетону, бо за радянських часів це робилося дуже скрупульозно, і міська рада повинна виділити гроші на відповідні роботи, на проект демонтажу, має бути погоджений кошторис і тоді вже можуть починатись якісь дії. Це не є простий процес», – додав він. Проте ніхто так і не почув від чиновників, коли і що насправді робитимуть із пам’ятником. 

Подій з історії не викреслиш 

   За словами історика Ігоря Лиля, те все, що було пов’язано із нашою історією, не зважаючи на те, погане чи добре, – в тій чи іншій формі має бути збереженим. «Так звані активісти нині намагаються позбутися «всього», не зважаючи на те, що вони запросто зможуть викреслити цей пам’ятник із ландшафту Львова, проте в них не вийде викреслити це з історії нашого міста», – пояснив «Ратуші» Ігор ЛИЛЬО. «Ми можемо безкінечно дискутувати, яким був цей період в історії Львова, але він точно був і цього ніхто не може скасувати, ніякі активісти», – додав історик. Цей пам’ятник Ігор Лильо в майбутньому бачить як частину музею тоталітаризму, в який потрібно приводити дітей та людей, щоб розповідати про те, як все було колись. 

   За його словами, з точки зору естетики, цей пам’ятник є досить сильним, таких мало. «Потрібно врахувати ще той факт, що Монумент слави не потрапляє під Закон про декомунізацію. Активісти, які зараз це питання роздмухують абсолютно штучно, є просто людьми, якими грамотно маніпулюють», – додав Лильо. 

Перенесення у музей?

   Ще на початку 2014 року Львівська міська рада на засіданні виконкому розглядала рішення щодо перенесення Монумента слави. Як повідомляли у прес-службі ЛМР, Монумент слави має стати експонатом музею «Територія терору», проте фізичне перенесення одного з найбільших пам’ятників у Львові може розтягнутися на роки. На території нового музею передбачена «алея тоталітаризму», де збиратимуть найбільш відомі пам’ятники радянського періоду. Почати перенесення Монумента слави в музей «Територія терору» завадило тоді те, що музей ще не був збудований. Відкрити музей обіцяли ще наприкінці цієї весни. На разі ж офіційне відкриття запланували вже цими вихідними. 

Історична довідка

   Монумент відкритий 1970 року  під назвою «Монумент бойової слави Радянських збройних сил». Серед його авторів відомі митці –  скульптори Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Ярослав Мотика, художник-монументаліст Олександр Пирожков, архітектори Мирон Вендзилович, Аполлон Огранович. Їхнє творіння було відзначено Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка та золотою медаллю ім. М. Грекова Академії мистецтв СРСР.

   Немає сенсу заперечувати чітке ідеологічне навантаження комплексу – про це свідчить вже сама його первісна назва. Основою комплексу є велетенські фігури «радянського воїна» і «Батьківщини-матері». Втім найбільше запитань зараз викликають зображення на горельєфах, що розташовані з обох боків стели. Назви цих композицій недвозначні: «Народження Червоної армії», «Громадянська війна», «Визволення Західної України», «Рік 1941-й», «Велика Вітчизняна війна» і «Перемога». За часів Незалежності комплекс, наскільки це було можливо, «декомунізували», зокрема прибрали всі написи радянської доби на стеллі, натомість помістивши нейтральний – «Переможцям над нацизмом», однак контраверсійні композиції на горельєфах залишилися.

Тетяна ЖИКАЛЯК

 Опубліковано : 13.07.17 | Переглядів : 2272

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лис.2017
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
 
Реклама