Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Без права на помилку

Без права на помилку

Замінування — доcить популярне слово нашого часу. Повідомлення про ці НП з’являються вкрай часто — супермаркети, вокзали, аеропорти та навіть митниці. Інколи це просто чийсь не надто дотепний жарт або спроба паралізувати комерційну чи політичну діяльність тієї чи іншої структури. На кожний такий сигнал обов’язково реагує вибухотехнічна служба.



Щоб зрозуміти, як працюють люди, які кожного дня ризикують своїм життям, яких ми часто бачимо, але не помічаємо на концертах у центрі міста чи на інших масових заходах, репортери «Ратуші» вирушили у Вибухотехнічне управління Головного управління Національної поліції у Львівській області (ВТУ ГУНП) (керівник - доктор юридичних наук, професор, заслужений винахідник України, полковник поліції Любомир Сопільник).

   Нас радо зустріли серйозні, кремезні хлопці. На запитання: «Як пройшла зміна?» — вони, усміхаючись, відповіли: «Аби кожна була така ж!». У вибухотехнічному підрозділі працює лише

14 людей. Від початку року Львівські вибухотехніки виїжджали на перевірку повідомлень про замінування близько 600 разів, інколи — тричі на добу. Анонімні повідомлення, переважно,  вигадані, але трапляються випадки, коли вибухівку справді знаходять, — розповів головний спеціаліст-вибухотехнік Головного управління Національної поліції у Львівській області Володимир Мороз.

   На подвір’ї бачимо мікроавтобус із написом «Вибухотехнічна лабораторія»,  здалеку видно чоловіка, який жбурляє м’яч собаці. Нас проводять у навчальний центр, так звану «кімнату-музей», де виставлені різноманітні моделі — муляжі вибухівки, гранат, різного розміру та специфіки, як часів першої, другої світових воєн, так і сучасні. Хлопці невтомно розповідають, як усе працює. Демонструють «муляжі» саморобних вибухових пристроїв, оригінали яких траплялись на практиці під час службових виїздів і були зроблені різними «умільцями». Під саморобні вибухові пристрої такі «спеціалісти» використовували пакети з-під соку, дитячі іграшки або інші предмети, які привертають чи, навпаки, відволікають увагу.

   Андрій Ільків, майор поліції, начальник відділу техніко-криміналістичного забезпечення вибухотехнічного управління Головного управління Національної поліції у Львівській області, розповідає, що на цій роботі працює з 2007 року і ще жодного разу про це не пошкодував. «Звісно, розумієш, що ризик є. Це така робота, коли не знаєш, що буде далі. Що в цій коробці: чи є розтяжка на вході, чи  нема, чи не лежить, бува, під протитанковою міною якийсь спеціально залишений «сюрприз»?», — ділиться майор Ільків.

Машина, де живе «Петрусик»

   «Вибухотехнічна лабораторія» — спеціально обладнана машина, начинена електронікою та різними пристроями для виявлення та знешкодження вибухівки. Таких автомобілів в Україні є лише три, їх отримали міста проведення «Євро-2012» — одне авто у Львові та два у Києві. Донедавна одна з цих автівок була в Донецьку, але її встигли перевезти до столиці. Усередині рятівного мікроавтобуса є вибухозахисний костюм, спеціальний рентгенний пристрій, локалізатор вибуху, робот, якого охрестили Петрусиком, та інші засоби захисту і підривання вибухівки на місці. Про використання спецзасобів Андрій Ільків розповідає в подробицях: «Маємо у підпорядкуванні вибухозахисний контейнер — туди за допомогою робота або маніпулятора поміщають підозрілий предмет, саморобний вибуховий пристрій, вибухівку, боєприпас для подальшого знешкодження; вже з мінімізацією дій осколків. Робот-Петрусик має як малий, так і ручний пульти для зручного користування.. Також вмонтована камера огляду на 360 градусів, камера з підсвіченням на «лапі», та камера, щоб бачити, куди рухатись, зображення виводиться  на екран ноутбука, — розповідає Андрій. — Загалом ці всі засоби спрямовані на те, щоб людина не підходила до вибухівки. Наприклад, є вибуховий пристрій, припустімо, в коробці чи в іншому предметі, до робота прикріплюється гідродинамічний руйнувач, під’їжджаємо, беремо цей предмет у контейнер, де в подальшому ми його знешкоджуємо». Додамо, що вартість такого роботизованого пристрою станом на 2012 рік становила 170 000 євро.

Будні вибухотехніка

   Робочий день у навчальному центрі починається з 9:00, частину людей скеровують на проведення навчань у школах, університетах та інших закладах. Також кожного дня проходить процес самопідготовки, тобто вивчення нормативних документів, нових стандартів роботи, навчання молодих працівників. Та, звісно, виклики. «Коли надійшов сигнал з управління поліції — виїжджаємо. Приїжджаючи на об’єкт, оглядаємо «предмет», чи щось є підозрілим. Потім вирішуємо, як в подальшому з цим «предметом» працювати. Можна його дистанційно, за допомогою шнурка з гачком, так званої «кішки», зрушити. Якщо вибух не відбувся, тоді за допомогою рентгенівської установки проводимо сканування середини цього «предмета», аби встановити, що є всередині, виводимо зображення на екран, — розповідає майор. — Коли ми побачили що є всередині «предмета» і немає потреби застосовувати робота, то вибухотехнік одягає костюм марки ЕОД 9, який витримує розрив 200-грамової тротилової шашки на відстані 60 см, і проводить огляд. Тобто коли на відстані

60 см від вибухотехніка розривається 200-грамова шашка, він може вижити». Ще як варіант (коли є можливість), використовують службового собаку, який навчений на пошук вибухівки.

Чотирилапі помічники

   На території закладу — два вольєри, де бігають молоді німецькі вівчарки. Нас вони помітили ще здалеку, почали стрибати та загравати, аби їх випустили побігати. Кінологи випускають їх по черзі. Кожна має одного господаря, який із нею від початку й до кінця служби, і тільки його вона слухає. Вівчарка Джессі та її подруга Лілу мають по півроку і ще не брали участі у спецопераціях, наразі проходять навчання, і працювати собаки розпочнуть лише після того, як отримають сертифікат у спеціальних закладах Житомира або Хмельницького.

   Інспектор-кінолог з пошуку вибухових речовин і зброї Микола Писко розповів «Ратуші», що наразі собак почали готувати до роботи в режимі гри. «Спершу даємо м’ячик, використовуючи команду «апорт», тобто «шукати», і основне завдання собаки — знайти будь-де його. Вона звикає візуально до м’яча,  бавиться з ним, і тоді він стає важливішим для неї, ніж їжа. Тобто рефлекторно вона розуміє, що потрібно зреагувати. Згодом, поступово, підставляємо запах, наприклад, тротилу чи будь-якої іншої вибухової речовини. Відбувається це так: беремо ящик, пакет чи сумку з елементами вибухівки, де, відповідно, є запах вибухівки, і кладемо туди м’яч. Зрозуміло, вона чує запах і розуміє, що м’яч усередині. Поступово призупиняємо гру з м’ячем, та знаючи вже запах вибухівки, пес відповідно реагує, — розповідає кінолог. — Якщо, наприклад, сумка або, найчастіше, коробка стоїть без нагляду і здається підозрілою, я випускаю собаку. Вона нюхає, якщо нічого нема, то не реагує. Якщо ж вона «винюхала» небезпечні елементи, то перша ознака — вона повинна сісти або лягти поряд  із предметом. Помиляється пес доволі рідко, але бувають ситуації, скажімо, різноманітні хімічні засоби чи ліки, де наявна схожа, гостра за запахом речовина, і тоді нюх може підвести, і собака буде подавати сигнали.

   У мене був випадок, коли собака зреагувала на нові робочі рукавиці, замащені, і на гумові тапочки зі стійким запахом. Не зважаючи на те, що він не надто схожий на тротил, але має певні схожі хімічні елементи.  А собака була навчена на тонкі  запахи, видно не було, що там просто пакет, і вона сідала поряд кілька разів, а потім лягла, ми  одразу почали  процедуру виявлення вибухівки, а там — просто тапки…».

Христина СЛЮСАРЧУК,

фото Лесі СЛЮСАРЧУК

 Опубліковано : 11.10.17 | Переглядів : 267

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Жов.2017
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
 
Реклама