Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
8 фактів про «Будинок «Слово»

8 фактів про «Будинок «Слово»

У Львові в «Планеті кіно» триває прокат документального фільму «Будинок «Слово» — про письменників «Розстріляного Відродження», які жили в 30-х роках в однойменному будинку в Харкові. Микола Хвильовий, Майк Йогансен, Павло Тичина, Микола Куліш, Наталя Ужвій, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Лесь Курбас, Михайло Яловий, Іван Багряний та інші творили тут українську історію.

 1. Будинок «Слово» (у формі літери «С», звідси й назва) збудували в Харкові наприкінці 1920-х років. Архітектор — Михайло Дашкевич. Дім кооперативний, кошти збирали майбутні мешканці, а останній внесок готівкою зробив Сталін.

  2. Усі 66 квартир будинку прослуховували. Житло розподіляли жеребом, але дехто потім помінявся помешканнями. Наприклад, Павло Тичина з Майком Йогансеном, бо Тичині заважали собаки Йогансена, який спершу жив поверхом вище. Тодішня адреса будівлі — вулиця Червоних Письменників, 9, можна було писати просто «будинок «Слово». Тепер споруда в жахливому стані, мер Харкова Кернес з нагоди зйомок фільму спромігся лише прокласти асфальт. Харків’яни не знають історії «Слова». А мешканці самого будинку чотири року тому, коли приїхала знімальна група, не орієнтувалися, в чиїх помешканнях живуть. Тепер створили громадську організацію з дослідження історії будинку, навіть є відповідний сайт: http://proslovo.com.

  3. Держкіно виділило на зйомки 800 тис. грн, загальний бюджет фільму — 1 млн 200 тис. грн. Режисер — Тарас Томенко, сценарій — Тараса Томенка і Любові Якимчук. Наступного року планують почати зйомки ігрового фільму про «Слово».

  4. 99 % у стрічці — пряма мова письменників, матеріали справ, формулярів, допитів, наклепів, листів, спогадів, творів. У фільмі не завжди є відсилання, чиї слова промовляють актори за кадром. За словами Тараса Томенка, це такий  художній прийом, щоб слова зливалися в один голос, наче голос очевидця — чоловічий і жіночий. Чоловічий потім звучить як голос письменника і голос енкаведиста. «Такий підхід краще працює у свідомості глядача, ніж просто вікіпедійно вказувати, хто що сказав, з цитатою і номером сторінки».

  5. Творці фільму відтворили період 1929 — 1933 років. Свідомо відмовилися від історичної реконструкції. Шукали відповідники в кінохроніці саме з цих років. Щоб проілюструвати епізод, як Куліша заїдали блохи, передивилися десятки кілометрів плівки цього періоду, аби показати відповідний кадр.

  6. У фільмі українські письменники постають живими людьми. Майк Йогансен міг за обідом вивчити сербську мову, читав Кнута Гамсуна в оригіналі. Остап Вишня та Микола Хвильовий дуже любили собак. Під час підготовки фільму його творцям надіслали з Америки світлину оголеного Йогансена, втаємничивши, хто її зберіг, бо людині соромно, що вона має такий знімок. Також віднайшли фото Наталі Ужвій (дружини Семенка) у купальнику.

  7. Першим заарештували Михайла Ялового, 12 травня 1933 року. Наступного дня Микола Хвильовий скоїв самогубство. Арешти тривали. Більшість мешканців відправили до Соловецьких таборів, а 1937 року їх розстріляли в урочищі Сандармох, у Карелії.

  8. Сцену самогубства Хвильового у фільмі відтворили похвилинно, інформацію збирали з чотирьох джерел. Пісню на слова Пушкіна з поеми «Бесы», яку Хвильовий справді виконав перед смертю, записували двічі, бо вперше обрали тональність, яка не могла бути в ті часи. «Юрій Смолич згадував, що Хвильовий узяв гітару, заспівав  пісню, ніхто ні про що не здогадувався, вийшов в іншу кімнату, і тоді пролунав постріл», — розповів Тарас Томенко. Оригіналу передсмертної записки не знайшли, імовірно, її наступного дня поклали на стіл Сталіну і вона тепер у Москві.

Підготувала Наталя ДУДКО


 Опубліковано : 16.11.17 | Переглядів : 201

VIDEO
Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Гру.2017»
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
 
Реклама