Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
«Магія Різдва»: розмалювати і прочитати
«Магія Різдва»:  розмалювати і прочитати

Напередодні Різдва побачила світ друга книжка казок Лесі Кічури — «Магія Різдва». Торік авторка невтомно презентувала-промоціювала свою першу збірку — «Добрі мамині казки», так само активно почала цикл презентацій різдвяного видання. «Ратуша» запитала львівську казкарку про її нове творіння, ілюстрації до якого зробила Каріна Чепела.

— Яким є Різдво у «Магії Різдва»?

   — У моїй новій збірці Різдво постає найсвітлішим святом, коли можна очікувати дива всюди! Різдво у Львові для мене особливе, бо місто сповнене казкової атмосфери завдяки ковзанкам, яскравим вітринам, ліхтарям та цікавим атракціям. Дуже хотілося створити книжку про казкові пригоди в нашому місті. Саме тому вона по вінця наповнена дивом. Дев’ять історій, які переносять маленького читача у чарівну країну, де він може себе відчути одним із героїв. Хтось скаже, що важко призвичаїти дитину до читання. Помиляєтеся! Важливо обрати цікаву казку, й тоді дитина сама проситиме продовження історії! 

— Чи є тут різдвяні несподіванки? Які різдвяні сюжети, які герої? 

   — Гадаю, несподіванок буде багато. Чарівний світ ельфів і гномів казково вплітається у мереживо різдвяних див, в історію стародавнього міста Лева, підіймається разом із янголами до хмаринкового безмежжя, розпорошується звідти казковим новорічним снігом та, сподіваюся, осяде у дитячих серцях паростками любові, турботи і щастя. Ця книжка, впевнена, справді подарує жмені святкового настрою, радості та віри у диво. Її історії, прикрашені неймовірними малюнками та розмальовками художниці Каріни Чепели, захоплять уяву великого й малого та вкотре переконають, що казка потрібна кожному з нас... Сюжети різні, як і герої. Є Лев та Ратуша, адже це наші символи, а площа Ринок — моє улюблене місце у Львові, тож вона мусила бути у моїх казках. Є львівські ліхтарі й казка про них, бо це одна з окрас наших вулиць. Є й історія про дві нитки. Досить серйозна дитяча казка, яка оповідає просту істину — різні нитки, як і різні люди — кожен обирає свій життєвий шлях і проживає його по-своєму.

— Що для Вас найважливіше в казці, як для казкарки і як для читачки?

   — Я дуже вимоглива читачка! Мене завжди дивувало, як книжка з гарними малюнками може мати нецікавий сюжет, або ж навпаки, як чудовий текст можна було віддати такому «невідповідному» ілюстраторові! Для мене було б страшним вироком, якби мої казки ілюструвала людина, малюнки якої мені не подобаються. Знаю, такі випадки трапляються. Адже видавництво не завжди залишає за автором право обирати художнє оформлення, навіть варіант обкладинки. Я ретельно шукала свого художника. І хоча я страшенна консерваторка, мушу визнати, що як і першого разу, мені допомогли соціальні мережі. Завдяки спільним друзям познайомилася з Каріною Чепелою, неймовірно талановитою дівчиною (їй лишень 26 років), яка мешкає в Кривому Розі. Вона так гарно зробила пробну ілюстрацію для моєї казки, що я відразу відчула — МОЯ людина!

   Як казкарка — дуже люблю цікаві сюжети. Дивують автори, які намагаються спрощено-примітивно писати для дітей. Адже нерідко діти мислять глибше, аніж дорослі, їхній Всесвіт значно ширший, аніж наш. Злить, коли малюнки в книжці для діток 4 — 10 років такі модерно-незрозумілі, що ніяк не можеш упізнати персонажа. Адже малюнок — насамперед візуалізація тексту. Він має спонукати читача не випустити цієї книжки з рук і прочитати від першої сторінки до останньої. Тішуся, що у своєму книжково-соціальному проекті можу сама за усім цим стежити. Гадаю, мені знову вдалося поєднати задум книжки-антистресу з казками. Також для дітей має бути відповідний кегль шрифту. Не раз бачила в книгарні, як батьки відкладали книжки лише через те, що літери надто дрібні.

— Як обирали мову казок, зокрема синтаксичні конструкції та лексику?

   — Намагаюся писати легко й короткими реченнями. І маю багато рецензентів! (усміхається). Мої казки завжди читають мої діти, тож бачу, що вони сприймають легко, а що варто переписати. А коли до справи береться чоловік, то вдома виникають мовностилістичні баталії! Іноді обстоюю своє бачення, але буває й таке, коли розумію, що він має рацію. І, звісно, добрий літературний редактор та коректор — золоте правило для кожної книжки. Першу мою збірку казок вичитувала Наталія Підлужна, другу — Марічка Наконечна. Звісно, є різниця, коли сідаю писати дорослі інтерв’ю і коли — дитячі тексти. Хочеться, щоб мова була справжня, милозвучна, чиста та багата. Намагаюся використовувати багато синонімів, проте не перевантажувати речення пунктуаційними знаками, а передавати зміст колоритною мовою. Прагну словами ввімкнути уяву дитини, спонукати її створювати візуальні образи. 

— Книжка — не тільки тексти, а й візуальне оформлення, і важливі не тільки ілюстрації, а й дизайн видання. Чи надаєте цьому значення?

   — Обов’язково! Моя перша книжка вийшла у формі квадрата, тож і продовження серії буде такого розміру. Перша книжка мала на обкладинці лляний папір (пучки пальців на ньому неначе відчувають лляні переплетіння ниток), тож і друга буде така. Хоча дехто радив, що можна здешевити собівартість друку. Але економія мене не «звабила», бо тактильні відчуття також впливають на підсвідоме бажання тримати книжку в руках. Хочу, аби мої обидві книжки, стоячи поряд на полиці, допасовували одна одну. До того ж перша книжка — жовта, а друга має блакитний фон (бо ж зима). Разом вони гармонійно утворюють український стяг. Палітурка видання має бути такою, щоб навіть на найвищій полиці у книгарні спонукати покупця взяти її до рук і вже не віддавати, а забрати зі собою. 

Розмовляла Наталя ДУДКО

 Опубліковано : 10.01.18 | Переглядів : 560

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Січ.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
 
Реклама