Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Віталій КОРЕЦЬКИЙ: «Децентралізація — реформа, яка позбавить радянського адміністративного спадку»
Віталій КОРЕЦЬКИЙ: 
«Децентралізація — реформа, яка позбавить радянського адміністративного спадку»

Три роки в Україні триває реорганізація громад, передання повноважень і фінансів на місця. Люди отримали змогу самостійно ухвалювати рішення і відповідати за їх реалізацію у своїх населених пунктах. Децентралізація —  складна й глибинна реформа, яка перебудовує всю систему управління країною, позбавляючи її радянського адміністративного спадку. Чи достатні темпи цієї реформи? Як проходить етап перезавантаження місцевого самоврядування Львівщини та які маємо результати? Відверта розмова, фахова оцінка сьогодення із перших уст — з експертом із правових питань Асоціації міст України, радником голови Львівської обласної державної адміністрації з питань децентралізації і людиною, яка об’їздила найдальші закутки регіону, Віталієм КОРЕЦЬКИМ.

— Наскільки реформа громад себе виправдовує в Україні? 

   — Без сумніву, це одна з найуспішніших реформ у країні. Децентралізація дієва, ми всі переконались, що вона спрямована на збільшення ролі й впливовості органів місцевого самоврядування і показала стабільне зростання місцевих бюджетів. На прикладі Львівської області — збільшення на 70 % бюджету дає змогу інвестувати в свою землю. Попри те, що громади здобули свободу в сфері розпорядження коштами, ніхто не скасовував дотримання законодавства — бюджетного, податкового. Тому ми аналізуємо, як формуються бюджети, чи є порушення і, відповідно, намагаємось підказувати та навчати. Є регіони в країні, де процес реформування йде динамічніше. Наприклад, Дніпропетровщина створила за ці роки багато громад, а сусідня Харківська область має суттєво менше. Проте варто зазначити, що більше розвиваються ті громади, які швидше вирішили об’єднатись, де сільські мешканці й голови знаходять порозуміння стосовно того, як вони розвиватимуться і за якими принципами будуть жити. Загалом з 2015 року в Україні сформувались 665 об’єднаних територіальних громад. 

— Є складнощі чи недопрацювання в реформуванні? 

   — По-перше, ще нема змін до Конституції, які надали б ОТГ статус базової адміністративної-територіально одиниці. Також одна з перешкод у нормальному функціонуванні громад – затримка з переданням їм землі з державної у комунальну власність. Адже одним із головних принципів реформи — наближення послуг до людини. Скажімо, раніше землекористувач, аби отримати землю, звертався в Держгеокадастр, а не в свою громаду. 

   Але часто сільські голови не розуміють, що їм може дати об’єднання. Є громади, територіально наближені до міста або до міжнародних трас, вони отримують акцизний податок і мають великі надходження до місцевих бюджетів і, звичайно, не хочуть перерозподіляти ресурс, який у них є, між тими сільськими радами, які не так привабливо розташовані. Ми намагаємось донести до людей, що потрібно подумати про суміжні території, щоб ресурс розподілявся рівномірно. Для цього треба зробити прості, виважені кроки і правильно проінформувати громаду, що буде після об’єднання. Більшість мешканців громад живуть ще стереотипами про те, що децентралізація — це чергове бажання «створити колгоспи» чи що цей процес, навпаки, централізує владу, але це — міф. Насправді створюється нова модель організації влади, спрямована на розвиток території, але це не знімає відповідальності з людей за те, кого вони обирають лідером громади. Тому тут маємо підтягнути й електоральну культуру, мусимо обирати нових лідерів, які будуть думати про перспективи.

— Політика має місце в реформі?

   — Звичайно, політика вносить свої корективи, недосконале виборче законодавство місцевих громад накладає свій відбиток. Тобто деякі території, виборчі округи залишаються без представництва в органі місцевого самоврядування через це законодавство. Але це не стосується сільських громад, які можуть розумно обирати людей, які вміють обстоювати свої інтереси. Важливо, щоб люди, які прагнуть очолити громаду, мали стратегічний план розвитку територій, і цього повинен вимагати від них кожен мешканець. Але загалом я хотів би відкинути політику, бо орган місцевого самоврядування має вирішувати господарські потреби. Я вважаю, що акцент повинен бути на тому, як людина господарює і як швидко може зорганізувати розв’язання всіх потреб громади. Ми спостерігаємо доволі дивну річ, коли партії, які представлені в парламенті, не голосують за реформу, проте дуже активні під час виборчої кампанії в ОТГ, і це викликає певні запитання до таких політичних сил. Чому не йти назустріч громадам у їхніх утвореннях? Бувають ситуації, коли в міських радах ОТГ є 10 різних політичних сил, — і як міському голові, який хоче робити правильні речі, знайти консенсус із партіями, які намагаються гальмувати реформу? Тому моє ставлення щодо цього неоднозначне, я максимальний прихильник того, аби дистанціювати політику від адміністративно-територіальної реформи. Нині потрібно виховувати нове покоління керівників органів місцевого самоврядування, які не будуть просто інституцією. 

— Добровільне об’єднання громад має кінцевий дедлайн?

   — Немає часового обмеження, головне — бажання людей. Є багато суб’єктивних думок, що добровільне об’єднання повинно закінчитись у 2020 році, але це наразі просто думки. Експерти зазначають, що процес формування ОТГ має закінчитися якнайшвидше, з огляду на те, який результат є в територіальних громадах. Усвідомлюючи той ефект, який є завдяки реформі, ми маємо більш динамічно рухатись у рамках створення ОТГ. Думати, як збільшувати кошти тих громад, які є менші за кількістю населення, які зовнішні джерела залучати. Громади повинні відходити від радянських принципів, коли на місцях були лише виконавці. Мусимо змінювати філософію, маємо братись і робити, і власне тому дуже важливо, щоб громада прислухалась до рекомендацій ОДА та експертного середовища щодо ОТГ. Бо кожна область розробила план перспективного розвитку, відповідно, є розрахунок фінансово-економічних показників, де ми врахували певну суму капітальних видатків, які громада може інвестувати в свою діяльність. Мусимо розуміти, що держава в перші роки функціонування ОТГ буде підтримувати громади, але згодом їм самим потрібно буде думати, як заробляти кошти. І власне субвенція, яка виділяється на ОТГ, має бути спрямована на розвиткові проекти. Але кожна обласна адміністрація й надалі інформуватиме та допомагатиме громадам.

— Чи була Львівщина готова до реформи?

   — Львівщина завжди була таким своєрідним лідером змін. Тому до реформи з адміністративно-територіального устрою підійшла досить динамічно. 
   За перший рік у Львівській області об’єднались 15 громад. Зазначу, що це був доволі непростий час, законодавство ще не до кінця було адаптовано для створення ОТГ. Тоді, у 2015 році, був один-єдиний базовий закон про добровільне об’єднання громад, але багато важливих підзаконних актів ще не ухвалили. Тому насправді  реформа могла б розпочатись і краще, але все ж 15 створених ОТГ за перший рік — це тоді було третє місце, за кількістю утворених громад, в Україні. На сьогодні Львівщина посідає 7-ме місце в країні за кількістю створених громад. 

   Від початку ми розробили проект перспективного плану — це документ, завдяки якому громади можуть ознайомитись із баченням наукових кіл та ЛОДА на формат об’єднання. Але все ж є і суб’єктивні речі, які заважають громадам ставати на шлях децентралізації. Насамперед це мала обізнаність громад. Деякі сільські голови навмисне спотворюють факти про реформу, про те, які надбання очікують громаду після перетворення. Тому ЛОДА і Асоціація міст України проводять багато роз’яснювальної роботи, постійно є виїзні зустрічі з громадами. Намагаємось передусім пояснити, що громада отримує не тільки повноваження, фінансовий ресурс, але й відповідальність. 

— Точка неповернення: як минули ці три роки?

   — Важкий період був у 2016 році, коли в перших громадах відбулись вибори, ми один одного завалювали запитаннями на кшталт: а чи не обдурять, чи справді держава виділятиме всі субвенції, дотації, які обіцяли? Ми майже кожного дня проводили скайп-конференції між головами нових громад, що робити, як робити. На той момент із 15 громад одна була міська, всі решта —сільські. Відповідно, повноваження сільської ради — не до порівняння з повноваженнями ОТГ. Але далі ми переконались, що субвенції надходять вчасно, гроші, як обіцяли, залишаються в місцевому бюджеті, побачили, що все працює як треба, впевнено почали йти до людей, говорити про перші результати, про те, що система працює, що ми на правильному шляху. За 2016 рік було 400 зустрічей з громадами, в нас немає вихідних. Основний меседж, який ми нині доносимо до людей, — це демонстрація історії успіху громад, які об’єднались раніше.

— Яка сума коштів затрачається на створення і функціонування ОТГ? 

   — На Львівщині було інвестовано близько 200 мільйонів гривень в інфраструктуру, в ті проекти, які безпосередньо потрібні тій чи іншій території. З огляду на проблеми розвитку громад, я вважаю, що досить мало було інфраструктурних проектів розвиткового характеру. 

   У 2015 році більший акцент робили на сам факт об’єднання, але проаналізувавши фінансові показники в 2016 році, ми почали разом із проектом перспективного плану робити фінансові розрахунки діяльності кожної громади області. І власне, коли почали ці цифри демонструвати громадам, то люди почали замислюватись, чи варто зволікати з об’єднанням. Насправді важко пояснити громадам, які утворюються не за перспективним планом, що їхнє об’єднання буде не таке фінансово ефективне, яке було б за форматом плану. Скажімо, досвід малих громад має показати, що непотрібно об’єднуватись заради «галочки», а треба думати про розвиток території більш стратегічно: як залучити інвесторів, збільшити енергоефективність, зменшити комунальні видатки, бо затрачаємо власні кошти. 

— Як би Ви оцінили успіхи громад Львівщини? Як потенційний приклад – Пасіки-Зубрицькі.

   — Є багато прикладів успішних громад, які вже за перший рік збільшують бюджети на 70 % завдяки правильній роботі з бізнесом, оплаті за землі та інше. І це приклад того, що реформа змінює ментальність людей і дає їм відчуття того, що вони є власниками своєї території. А 60 %  потенційних громад ініціювали об’єднання, але на якомусь етапі це гальмують окремі сільські ради. Якщо та чи інша громадськість проти, то мусимо розуміти, що без неї об’єднання не буде фінансово вигідне, тому потрібна консолідація всіх сил. Насправді на Львівщині є доволі багато хороших прикладів. У когось щось виходить краще, хтось ще налагоджує механізм, але ті громади, які все ж  не побоялись і об’єднались, зробили величезний крок до позитивних змін для свого краю.

   Якщо, як приклад, розглядати Давидівську ОТГ, то вона насправді пройшла нелегкий шлях, тому що об’єднались Пасіки-Зубрицькі, які мали на той момент найбільший бюджет, але невелику численність населення, з Давидовим, який став тепер адміністративним центром, де найбільша кількість людей, але середній бюджет, плюс Кротошин, Чишки, Виннички, які теж мали не дуже великі бюджети. Але новообраний голова, який керував Пасіками, знайшов аргументи для своїх депутатів, чому має утворитись така громада. Досить приїхати в Пасіки-Зубрицькі й подивитись, що там відбулося з 2010 року, як розміщений бізнес. Принцип простий: можна розпаювати землі так, щоб уздовж траси роздати їх людям під сільське господарство, а можна розробити генплан, так, щоб бізнес, який генерує податки, розміщувався там і завдяки кращому розташуванню збільшував свої обороти і, відповідно, — надходження до бюджету. Є насправді багато прикладів якісного менеджменту. Мостиська, Ходорівська ОТГ — це великі громади, але вони змогли консолідувати багато рад, голів, які сьогодні працюють, і там теж є багато чого повчитись. 

— Чому потрібно об’єднуватись вже, не збавляючи темпів?

   — Перш за все, громада дістає повноваження та ресурси. Кошти від податків, які генеруються на території, залишаються безпосередньо в місцевому бюджеті, і громада сама вирішує, куди їх спрямовувати. 

   Субвенція на розвиток інфраструктури ОТГ спершу становила мільярд гривень, у 2017 це було вже 1,5, а цьогоріч це буде 1,9 мільярда. Але насправді громадам  невигідно зволікати з процесом об’єднання, бо у 2016 році ці кошти розподілялись між 169 громадами , в 2017 році їх було вже 365, а цього року 1,9 мільярда буде розподілено між 665 громадами. Тому, звичайно, в перший рік люди отримали більше, тепер йде зменшення цієї допомоги. Наше завдання — інформувати людей про ці речі та про реформу загалом. Насправді для громад, які об’єднані тільки перші місяці, ми створюємо поїздки в «старші» ОТГ, аби мешканці подивились, як налагоджені комунальне господарство, система надання послуг, як організована робота у відділі освіти, здоров’я, культури. Як людина, яка цим займається три роки, відверто не розумію людей, які не залучаються в процес об’єднання, бо це реально відремонтовані дороги, відновлені школи, освітлені села, зменшення удвічі витрат на комунальні видатки. Є конкретні приклади віддалених сіл, де люди ходять по бруківці і не «в гумаках». Це не казка, є багато прикладів розвитку власного бізнесу в ОТГ, люди створюють сімейні ферми, купують молоковоз чи машини для збору сміття. Я от нещодавно був у Золочівському районі на зустрічі, і люди не вірять, що громада може сама щось робити на своїй території. Ми пропонуємо: поїдьте, подивіться, що це реальні речі. Адже що швидше ми налагодимо механізм якісного управління своєю країною, то краще житимуть наші діти — з можливостями, ресурсами на своїй землі.
Христина СЛЮСАРЧУК

 Опубліковано : 22.02.18 | Переглядів : 561

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Чер.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
 
Реклама