Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Присяжні сьогодення: примари судових засідань?!
Присяжні сьогодення: примари судових засідань?!

Громадяни, які прагнуть чесного судочинства, не бояться взяти на себе відповідальність за долю обвинуваченого. Ці «воїни справедливості» вирішують, карати чи милувати, чи дати другий шанс людині, яка збилась зі шляху; людині, якій загрожує довічне ув’язнення. Переважно вони не знають норм юриспруденції, більшість законодавчих термінів та трактувань для них — темний ліс, під час ухвалення рішень керуються лише власними емоціями та інтуїцією… Саме присяжні для багатьох підозрюваних, на яких громадськість майже «випекла» клеймо осуду й остраху, здебільшого є тією соломинкою, за яку мають змогу чи не востаннє схопитись обвинувачені. Та чи не затонка соломинка суду присяжних в Україні? Чи є майбутнє в української моделі суду присяжних? На ці та інші питання допомогла «Ратуші» знайти відповіді досвідчена суддя із 27-річним стажем, голова Галицького районного суду Львова, Ірина Волоско. 

Автентичні «воєводи»  чи сучасні «журі»

   Мабуть, для багатьох слово «присяжний» асоціюється з американськими фільмами про тамтешнє правосуддя, наприклад «12 розлючених чоловіків». Насправді громадське судочинство існує вже не першу сотню років, зокрема й на теренах України. Про історію українського суду присяжних розповіла пані Ірина. 

   — Аналіз історичних пам’яток права дає підстави стверджувати, що системі українського судоустрою впродовж багатьох століть був властивий судовий інститут, який є своєрідним прототипом суду присяжних. У статуті Великого князівства Литовського 1529 р. вказували, що «воєводи, старости і державці мають у своєму повіті обрати двох людей, які заслуговують на довіру, привести їх до присяги і встановити такий порядок розгляду справ у відповідності до писаних прав». У Литовсько-польську добу в містах, що здобули привілеї самоврядування за Магдебурзьким правом, судочинство здійснювали війт і лава, діяв так званий «суд лавників». У XIV — XVIII столітті на українських землях судочинство здійснювалося у копних судах, які розглядали цивільні та кримінальні справи на підставі норм звичаєвого права. За часів Гетьманщини діяли козацькі сільські суди, сотенні, полкові та генеральні, склад яких був колегіальний. 

— Сьогодні у світі існує дві основні моделі суду присяжних: англійська (США, Британія і т.д.) та французька (континентальна Європа). Чим вони характерні і яка саме модель суду присяжних діє в Україні?

   — Класична англо-американська модель, яку ще називають «саксонською», передбачає створення самостійної колегії присяжних засідателів із 12 осіб, які ухвалюють вердикт незалежно від суддів. Континентальна європейська модель передбачає спільне ухвалення рішень присяжних із професійними суддями. Український законодавець запровадив саме континентальну модель суду присяжних для гармонізації законодавства України і законодавства ЄС. Інститут присяжних в Україні є ознакою європейського демократичного суспільства і має забезпечувати досягнення певних цілей, зокрема, суспільство через своїх представників має змогу переконатись, що правосуддя відбувається прозоро, неупереджено та головне — справедливо. Громадськість безпосередньо отримує знання про правові процедури.

— Хто може бути присяжним?

   — Відповідно до ст. 65 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», присяжним може бути громадянин України, що досяг 30-річного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду. Не можуть бути присяжними ті особи, які визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними, які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків присяжного. Крім того, народні депутати, члени Кабміну, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів, військовослужбовці, адвокати, нотаріуси, а також особи, на яких упродовж останнього року накладалось адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, і особи, які не володіють державною мовою. Присяжних обирають на 3 роки. 

— Розкажіть про права та обов’язки присяжних в Україні. Які є гарантії функціонування інституту присяжних? 

   — Присяжний має право брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засіданні; робити нотатки під час судового засідання; з дозволу голови засідання ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, яких допитують; просити голову судового засідання роз’яснити норми закону, що підлягають застосуванню під час вирішення питань, юридичні терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого особу обвинувачують. 

   Присяжний зобов’язаний правдиво відповісти на питання голови судового засідання, учасників судового провадження щодо можливостей та перешкод його участі у судовому розгляді справи; його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також на вимогу голови засідання подати потрібну інформацію про себе. Присяжний не має права розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснювались під час нього і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків. А як це можна проконтролювати?! Очевидно, для цього присяжні повинні бути обізнані зі своїми  правами та сумлінно виконувати покладені обов’язки; володіти високими моральними якостями, культурним рівнем та бути  об’єктивними та неупередженими. Все це в сукупності наблизило б нас до створення і функціонування в державі справжнього й ефективного суду присяжних.
   Присяжним, за час виконання обов’язків, виплачується винагорода, розрахована відповідно до посадового окладу судді місцевого суду, з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми. На сьогодні оплата праці присяжного становить приблизно 100-160 гривень за годину, і її виплачує Територіальне управління Державної судової адміністрації на підставі табеля обліку робочого часу, який складає кадрова служба суду. За присяжними на час, коли вони виконують свої обов’язки в суді, за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов’язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час того, як він виконує обов’язки в суді, не допускається. 

— Яким чином відбирають присяжних, як визначають їх кількість та чи перевіряють психічний стан претендентів? 

   — Для затвердження списку присяжних Територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідних місцевих рад, які формують список громадян, що постійно мешкають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду. Ці списки затверджують на сесії міськради, потім надсилають до відповідного суду. Присяжних складно обрати, адже одна справа — критикувати суд, і зовсім інша — безпосередньо брати участь у здійсненні правосуддя у ролі присяжного. Наприклад, у провадженні суду перебувала справа про вбивство, яку не розглядали понад три роки, бо не було присяжних. Тим часом обвинувачених тримали під вартою. 

   Тепер питання формування списків присяжних зрушило з місця. Львівська міська рада обрала по районах міста по 15-20 присяжних із 50 необхідних. Списки присяжних заносять в автоматизовану систему документообігу суду. Коли суддя отримує кримінальну справу, де особа, обвинувачена у вчиненні злочину, за який передбачене довічне позбавлення волі, заявила клопотання про те, аби її долю вирішував саме суд присяжних, то утворюється спільна колегія. Така колегія складається із двох професійних суддів, трьох основних присяжних та двох запасних. 

   Стосовно перевірки психічного стану, то законодавець визначає, що лише на підставі рішення суду особу можна визнати обмежено дієздатною або недієздатною. До речі, такі справи розглядаються в порядку цивільного судочинства за участі професійного судді та двох присяжних. Та й ставити під сумнів психічне здоров’я людини, коли нема відповідного судового рішення, ми не можемо. 

— Які є підстави і порядок увільнення від виконання обов’язків присяжного?

   — Увільненими від обов’язків присяжного можуть бути особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, доглядом за дитиною, керівники органів місцевого самоврядування тощо. Увільняється також особа, яка через свої релігійні переконання вважає неможливою участь у здійсненні правосуддя. Тобто її внесли до списку присяжних, а потім вона стала членом певної релігійної громади. Як це перевірити? Механізму немає, тому людина сама повинна відповідально до цього поставитись і надати правдиву інформацію. Складно сформувати колегію присяжних, особливо у кримінальних справах, де передбачено покарання довічним позбавленням волі. Наприклад, була справа, де батьки вбили свою дворічну дитину і спалили її на смітнику. Присяжними, що їх викликали до суду, були жінки, а це переважно вчителі, вихователі, які, побачивши металеву клітку з обвинуваченими, важко сприймали це психологічно і відмовлялись від участі у судовому засіданні (брали самовідвід – Авт.), не могли взяти на себе відповідальність підписати людині вирок. 

— Чи потрібно навчати присяжних, чи то пак потенційних присяжних, зокрема проводити просвітницькі промоційні заходи?

   — Законодавець не визначає, в який спосіб слід навчати присяжних та чи взагалі це потрібно. Коли починаємо навчати присяжних, то вони можуть відповісти: «Ми громадськість, не зобов’язані мати юридичну освіту, для чого нас навчаєте?». 
   Але насправді це певна проблема. Присяжний повинен бути обізнаний, перш за все, зі своїми правами та обов’язками, розуміти елементарні судові процедури, тощо.

   Програмою USAID реформування сектору юстиції «Нове правосуддя» спільно із Державною судовою адміністрацією України створено робочу групу, головою якої обрали мене, з питань вдосконалення залучення присяжних до правосуддя в Україні. Власне, на засіданні цієї робочої групи розроблено проект плану заходів, серед яких є звернення до Національної школи суддів України, щоб розробити проект орієнтаційної програми для присяжних про їхню роль, права та обов’язки, гарантії в процесі правосуддя.

   Потрібна також обов’язкова психологічна підготовка присяжних, оскільки кримінальні справи, до яких на сьогодні залучені присяжні, — це справи про особливо тяжкі злочини, і не кожна людина може сприймати судовий розгляд неупереджено.

   Доцільно, з огляду на принципи функціонування суду присяжних в Україні, розширити сегмент справ за участю присяжних: не тільки у справах, де санкція статті передбачає довічне позбавлення волі, але й у тих, де передбачено від п’яти років позбавлення волі. В США, Канаді, Австрії близько 80 % справ слухають присяжні. 

— Зі збільшенням справ за участю присяжних, вони відсунуть на другий план основне місце їхнього працевлаштування, чи не так?

    — Не зовсім так. Для кожного керівника має бути за честь, що його працівник є присяжним у суді. Судові процеси проходять не щодня, відбір присяжних відбувається через автоматизовану систему документообігу суду способом випадкового відбору з дотриманням принципу рівної ймовірності відбору. Тож не може йти мова, що присяжного викликатимуть до суду систематично. Я проводила соціальний зріз професійних категорій тих, хто був присяжним за 2012 — 2016 рр. Серед них — безробітні, приватні підприємці, двірники, електрики, пенсіонери, вчителі, практичний психолог, фітнес-тренер, лісничий, тобто пересічні українці, які  можуть поєднати основне місце праці з виконанням почесного громадянського обов’язку брати участь у здійсненні правосуддя. 

— Уявімо судове засідання…

   — Починається судовий процес: голова засідання оголошує склад суду, присяжні складають присягу, займають свої місця на спеціально відведеній лаві й розпочинається слухання справи. Цікаво, до судді звертаються «ваша честь», а до присяжного немає усталеного звернення (сміється. — Авт.). Пане присяжний?! Основні огріхи присяжних: пасивність, нерозуміння своєї ролі, прав та обов’язків, потурання власним емоціям, порушення обов’язків щодо конфіденційності, піддавання тиску збоку. 

— Ви зазначили про тиск на присяжних. Чи є якісь важелі впливу на присяжних з боку прокурора чи адвоката під час судового засідання? 

   — Прокурору, обвинуваченому, потерпілому, захиснику та іншим учасникам упродовж судового розгляду заборонено спілкуватись із присяжними інакше, ніж у порядку, передбаченому законом. Безпосередньо у судовому процесі такого впливу не простежується. Поза межами судового засідання ситуації впливу ймовірні. 
Спілкувалась Анастасія ШЕВЧЕНКО

 Опубліковано : 28.02.18 | Переглядів : 770

Читайте також:
05.12.18
No pаsaran!
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Гру.2018»
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
 
Реклама