Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Один день із життя львівського “робокопа”
Один день із життя львівського “робокопа”

А чи ви знаєте, які характеристики електромобіля, на якому патрулюють поліцейські? Швидка підзарядка батареї за 30 хвилин, мінімальні витрати енергії та палива. Для запуску електромобіля достатньо натиснyти кнопку «POWER», що розташована поблизу керма… 

   Ще б таку кнопку хтось вигадав для «біг босів» правопорядку, які, як усі звичайні люди, втомлюються, мають почуття та годину «пік», коли треба перевести дух. Ознайомившись із графіком роботи поліцейських, їх можна назвати українськими  «робокопами» —  завжди у бойовій готовності для захисту громадян, холоднокровні та жорсткі. Але, попри все це, — людяні. Про аспекти роботи, безпосереднє патрулювання, несення служби та ложку дьогтю у поліцейській бочці меду дізнавалась «Ратуша» під час денного патрулювання Франківського району Львова. 

Шлях до патрульної поліції

   Зранку, 3 березня, авторка цих рядків долучилась до несення служби у «дорожньому патрулі»… Патрульні 551-го наряду радо прийняли до себе в команду (звичайно, за дозволом керівництва. — Авт.). Колегами журналіста «Ратуші» на час патрулювання стали командир взводу, майор поліції Сергій Мирончук, лейтенант поліції Павло Постолюк та рядовий Олександр Пасс.
   Працівник правоохоронних органів із 15-річною вислугою Сергій Мирончук, вступив до лав поліції, бо завжди про це мріяв, ішов крок за кроком до логічного продовження своїх кар’єрних досягнень. «У 2005 році був дільничним інспектором міліції, потім — оперуповноваженим карного розшуку, після того працював у ДАІ, — розповів пан Сергій. — До поліції йшов за власним переконанням, бачив себе у цій сфері, мріяв про це. Спочатку працював на посаді інспектора, потім мене призначили командиром взводу. Я справді хочу щось змінити, аби, коли мої діти виростуть, вони ходили безпечними вулицями». 

   А от лейтенант поліції Павло Постолюк змінив сферу діяльності кардинально. Полісмен навчався на IT-спеціаліста, але вирішив спробувати свої сили в правоохоронних органах. «Працюю з 2015 року. Пройшов 1,5-місячне навчання, яке провели влітку, був інтенсивний курс навчання, до 24 серпня ми вже мали бути готові вийти на лінію. Після навчання у нас були підсумкові заліки, за результатами складання яких вступали до лав поліції», — повідомив лейтенант. 
   Багатий досвід має і рядовий Олександр Пасс, родом із Дніпродзержинська. Раніше коп навчався у Військовій академії м. Одеси у сухопутних військах, у 2016 році звільнився звідти  і переїхав до Львова. «Я маю бажання захищати свою країну, місто. Перший день служби у мене був одразу після Присяги, нічне патрулювання, — розмірковує Олександр. — Раніше я взагалі нічого не знав про цю структуру, а лише чув відгуки, чутки. Особливо останнім часом багато стереотипізації, негативу. Але насправді ми намагаємось працювати якісно. Досвіду бракує — вчимося на ходу».

Робота поліцейського: від А до Я

   Майор поліції Сергій Мирончук розповів «Ратуші» про режим роботи. Для несення служби у денну зміну, поліцейські прибувають в управління на 7:00, у нічну зміну — о 19:00. Інспектори проходять огляд лікаря, розписуються в інструктажах про заходи особистої безпеки, заходи під час поводження з табельною вогнепальною зброєю… Після отримання зброї — загальне шикування, стройовий огляд, під час якого звертають увагу на зовнішній вигляд інспекторів, перевіряють наявність необхідної інспектору службової документації, наявність технічних засобів. Тоді вже йде інформування щодо несення служби: орієнтування, повідомлення інформації, яку надає керівництво; предметний інструктаж стосовно певного квадрата та екіпажів. Зміна патрулів відбувається по черзі: екіпаж, який заступає до несення служби на певному автомобілі, оглядає його на технічну справність, перевіряє комплектацію. Це все забирає до 10 хвилин. Патрульні записуються у журналах про виїзд транспортного засобу. «Коли автомобіль виїжджає з бази, екіпаж повідомляє про те, що він заступив до несення служби. Відповідно, в нас є робочі планшети, на які нам приходять завдання. Черговий проводить моніторинг наявності екіпажів для опрацьовування викликів або які у режимі патрулювання. Якщо викликів нема, то ми, перш за все, зобов’язані обстежити свій квадрат несення служби, під час якого маємо звернути увагу на огріхи вулично-шляхової мережі, дотримання громадського порядку. Якщо огріхи виявлено, повідомляємо черговому, який записує отриману інформацію у спеціальний журнал та повідомляє її компетентним службам», — оповів Сергій Мирончук. 

У бойовій готовності

   Поліцейське оснащення: поліцейська форма, індивідуальний жетон із особистим номером та відеокамера, яка фіксує роботу правоохоронця (боді-камера). З собою завжди носять поясну систему, на якій спецзасоби: пістолет у кобурі, кайдани, додатковий магазин до зброї, газовий балончик, гумовий кийок, тактичний ліхтарик та рацію. 

   «Боді-камери ми повинні вмикати під час спілкування з громадянами, тому що бувають скарги на наші неправомірні дії, і камери під час проведення службових розслідувань можуть допомогти правильно трактувати наші дії. Під час кожного контакту з громадянами чи під час правопорушень ми повинні відрекомендуватись та повідомити, що відбувається відеофіксація розмови. Боді-камеру вмикає той, хто безпосередньо контактує», — зазначив Сергій Мирончук. 

Навчання — на вагу золота!

   Новоспечений полісмен Олександр Пасс розповів про особливості навчання, яке тривало впродовж 4 місяців. За цей термін потенційні поліціянти мали опанувати близько 43 дисциплін, які становлять основу знань для майбутньої діяльності, законодавчої бази. «Наприклад, під час вивчення дисципліни «Стресостійкість» були тести, моделювання ситуацій, які справді виникатимуть під час несення служби. Опанувавши цю дисципліну, поліцейські набували стресостійкість і знання, як потрібно діяти в певній ситуації», — розказав Олександр. 
   Поліцейські постійно оновлюють базу знань: навчальний рік починається приблизно 15 вересня і триває до кінця осені. Наприкінці навчального процесу складають заліки, нормативи, тестові завдання за різними категоріями, серед яких тактична, фізична, вогнева, домедична підготовка. Так оцінюють стан підготовки кожного працівника і загалом підрозділу, його боєздатність та боєготовність. Також, аби не відривати поліцейських від відпочинку у вихідні, кожної зміни від зводу скеровують по два працівники на навчання зі службової підготовки. 

Всевидюче око закону

   За словами поліцейських, найчастіше у Львові скоюють грабежі: крадіжки жіночих сумок, прикрас, мобільних телефонів. Великий відсоток жертв, особливо у нічний час, — особи, які перебрали з алкоголем, бо не можуть дати відсіч. Є й факти незаконних заволодінь транспортними засобами.

   Стосовно квартирних крадіжок, то важлива пильність сусідів та самих громадян. Зазвичай, коли сусіди вже мешкають певний час пліч-о-пліч, то приблизно один одного знають і помічають «чужинців». «Був випадок, коли сусіди повідомили про підозрілу особу… ми встигли затримати правопорушника, що виходив із квартири заможних людей, викравши велику кількість золотих виробів. Грабіжник не встиг зникнути з місця злочину, ми почали піше переслідування, він утікав, розкидаючи вкрадені золоті вироби, але ми його затримали», — згадують свій практичний досвід копи. 

   Багато квартирних злодіїв одягають подвійні куртки, всі відмички, награбоване вони ховають у кишені верхньої одежини. Відповідно, коли він не встигає покинути приміщення, то просто «скидає» куртку з награбованим і полишає місце злочину. Звісно, поліціанти перевіряють, встановлюють особу, але якщо при ньому не виявлено доказів, то зробити нічого не можна. Завжди повинна бути зібрана достатня доказова база, оскільки за її відсутності правопорушник не буде покараний, і це розвине в нього так званий «синдром безкарності», він вчинятиме правопорушення і надалі. 

«Міцний горішок» 
по-львівськи

   Недовго був «режим тиші» — нове завдання не забарилось. Поліцейським надійшов виклик: сварка між сусідами, на вулиці Богуна, до того ж двічі за час нашого спільного патрулювання виклик був від однієї пані, яка систематично повідомляє про правопорушення, викликає поліцейських «за доброю традицією». 
   Коли полісмени приїжджали двічі на виклик, пані писала заяву на сусідку, чия собака гавкала. Цікаво, що пильна жінка пам’ятає поліцейських, які приїжджають за її викликами. «А ви були минулого тижня», — каже до одного з патрульних. Коли поліцейські, виконавши свої обов’язки, прямують до виходу з під’їзду, непосидюча пані здивовано запитала: «Куди ж Ви, хлопці?». Звичайно, до неї втретє піднявся «найбільш відважний» поліцейський… І сміх і гріх!
   За словами полісменів, порушення тиші — специфічний вид правопорушень, бо шум вимірюється в децибелах, але потрібно робити відповідні заміри, які наразі проводить лише Державна санітарно-епідеміологічна служба України. 
   Раптом розмову перериває терміновий виклик... Це той випадок, коли вкрай потрібно поспішати, тому що дві дитини, одна з яких — немовля у візочку, за словами заявника, перебувають самі на вулиці впродовж години. За словами копів, є  загроза дітям, бо ті можуть вийти на проїжджу частину і т.д. Приїхавши на вул. Горбачевського, поліцейські  з’ясували обставини. За словами батьків, мати не лишала дитину, а забігла на певний час додому, батько ж весь час був із дітьми, але відходив убік, аби розмовою по телефону не розбудити немовля. Тож його просто не було видно. Заявниця залишилась інкогніто.  

   День патрульних був насичений: це і невгамовна пенсіонерка, яка двічі викликала полісменів через гавкіт сусідчиної собаки, і відпрацювання викликів про адміністративні правопорушення, і ще сила-силенна викликів, свідками яких стала репортер «Ратуші»… 

Ложка дьогтю… 

   «Звичайно, є певні недоліки, зокрема, недостатнє матеріальне забезпечення, недосконала законодавча база, брак належної співпраці з іншими гілками влади. В нічний час важко знайти свідомого громадянина, який би хотів витратити 20-30 хвилин свого часу, аби взяти участь у певній процедурі. Бракує медичних установ, які спеціалізувалися б на категорії людей, яких ми привозимо. Коли до лікарні привозимо громадянина у стані алкогольного сп’яніння, який порушував громадський спокій, ми стоїмо у чергах, бо в лікарів у пріоритеті — пацієнти, яких доправила швидка, а не засвідчення стану алкогольного сп’яніння», — зазначають копи. 

   Поліціянти додають: «Безперечно,  є прогалини в законодавстві. Наприклад, ситуація зі сімейними конфліктами, коли жінка пише заяву на чоловіка, ми складаємо штраф у розмірі 51 грн. Він посміється з нас, а коли прийде додому, знову вчинятиме хуліганські дії.  Ми ще й у зоні ризику зараження… Є виклики до безхатченків, до людей, які перебували у місцях позбавлення волі, наркоманів, у яких є підвищений ризик захворіти на СНІД, гепатит, туберкульоз та інші небезпечні хвороби. Був виклик, коли нетверезі батьки гуляли з дітьми. Ми доставили їх у відділок поліції для з’ясування обставин, викликали швидку, аби медики оглянули виснажених дітей. Батько дітей постійно кашляв, виявилось, що в нього відкрита форма туберкульозу. У 103 повідомили, що нічого зробити не можна, бо громадянин має сам захотіти лікуватись. Ніхто примусово його на лікування не забере».

   Мої співрозмовники акцентують ще й на тому, що люди по-різному сприймають правоохоронців. «Є й психологічний аспект: немає поваги… хочеш допомогти громадянам, а вони починають робити з тебе ворога, й інші перехожі також їх підтримують, не знаючи ситуації. У нас також є почуття, родини, ми ж НЕ РОБОТИ!». 
Анастасія ШЕВЧЕНКО, 
фото автора

 Опубліковано : 06.03.18 | Переглядів : 359

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Вер.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
 
Реклама