Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
«Теорія брехні»: тіло видає Вас
«Теорія брехні»: тіло видає Вас

Щодня ми зустрічаємо сотні, а то й тисячі людей: обмінюємось поглядами, жестами, виразами обличчя, потрактувавши які, можемо осягнути почуття, емоції людини в той чи інший момент, її світосприйняття. Все, що потрібно, — це вміння правильно тлумачити знаки, однак завжди існує ймовірність, що ви припуститеся помилки. Ба більше, зовнішність людини може видати її певні особистісні характеристики. Це, можливо, зумовлено ще й тим, що близько 70 % інформації людина сприймає візуально. До того ж невербальні сигнали, мова тіла дозволяють комплексно схарактеризувати людину, її думки та почуття. Тренер «Школи розвитку SPE» із досвідом тренерської діяльності понад 1200 годин, професійний коуч Сергій КОВАЧ розповів «Ратуші» про основи психодіагностики особистості. 

— Намагаючись проаналізувати людину, потрібно характеризувати, вивчати її жести окремо чи комплексно, та чи треба водночас враховувати позу, вираз обличчя?

   — Справді, більшість людей сприймає інформацію саме через зоровий канал. Інформацію про людину ми «зчитуємо» через її мову тіла: аналізуючи її, треба звертати увагу на сукупність поведінкових знаків комплексно, тому що окремі сигнали, можливо, даватимуть хибне уявлення. Але для себе завжди варто розуміти, для чого взагалі потрібно аналізувати мову тіла інших людей. Перш за все, мова тіла допомагає краще порозумітися зі собою та людьми, адже комунікативний процес вдасться краще налагодити, коли ми розумітимемо, що співрозмовник відчуває в той чи інший момент. Почуття, емоції, перш за все, відбиваються на обличчі людини. Міміка, жести — вияв того, як людина реагує або як дає раду зі ситуацією. Емоції проявляються на обличчі, а реакція — в тілі. Наприклад, відчуваючи страх, одна особа може зціпити кулаки — це означатиме, що вона готова діяти, — а інша обійме себе чи близьких, бо потребує підтримки. 

— Розкажіть про особливості жестів рук, які їх види виокремлюють та що вони означають? 

   — Аналізуючи, завжди треба спостерігати за частиною тіла, спираючись на те, які функції вона виконує, і потім уже трактувати той чи інший жест. Так, руки характеризують сферу діяльності, роботу, яку ми виконуємо, здебільшого вони передають спосіб мислення людини або її емоційний стан. Завжди можна зіставити рух людини з тим, які вона висловлює думки на момент комунікації. Є люди, які занадто емоційно, швидко жестикулюють руками, вони, напевно, не можуть упоратися з потоком думок та емоцій, тому бурхливо виливають їх за допомогою рук. 

   Не слід оминати увагою й розмах жестів: вони бувають дрібні, на рівні кистей, при цьому лікті майже не рухаються, руки можуть бути «прикуті» до тіла. Це показує, що людина говорить про незначні у своєму житті речі. За середньої дистанції жестів у рух залучені лікті, широта мислення мовця значно зростає. Також усі ми бачили людей, які на різних мітингах, святкуваннях вигукують із широкими жестами, максимально випрямляючи руки. Вони транслюють, що пропускають емоції через себе і не соромлячись, виражають їх у повному обсязі. 

— Які жести можуть змусити навколишніх почуватися некомфортно? 

   — Я вважаю, що нема неправильних жестів та поз. Варто лише запитувати себе, «для чого мені зараз ці жести» та чи не є вони шумом, коли жест абсолютно недоречний і не несе змісту у спілкуванні. Треба позбуватись рухів-паразитів, бо вони черпають із нас енергію та й, до того ж, ми витрачаємо час на хибні жести й посилаємо іншим сигнали, які вони можуть неправильно потрактувати. Спілкуючись, варто уникати різного роду перехрещень, «заходження» правої сторони на ліву. Перехрещення можна по-різному трактувати, немає усталеної думки. Якщо звернутись до підручників, наукових чи популярних робіт, ви зможете знайти 5-10 трактувань одного жесту. Зазвичай перехрещення означає, що людині або некомфортно, або вона захищає свою позицію, або чітко демонструє, що певна інформація її не цікавить, а можливо, просто холодно… Ми не можемо однозначно трактувати певний рух, але впевнено можемо сказати, що права і ліва частина тіла означають різне: ліва частина тіла транслює емоції, права — думки людини. Відповідно, якщо ми перекрили ліву частину, це означає, що ми не показуємо, що відчуваємо насправді; якщо перекриваємо праву частину, то ми щось недоговорюємо. 

   Працюючи над «побудовою» впевненої мови тіла, яка рано чи пізно впливатиме на ваш характер або на те, ким ви є, варто уникати перехрещень, різних паразитних рухів, бажано дивитись в очі, розслабити міміку. Якщо ви показуєте певну емоцію, проявляйте її повністю.  

— Чого не варто робити під час спілкування?

   — Спілкуючись, не бажано робити кардинально інших рухів, аніж ті, що до яких вдається ваш співрозмовник. Скажімо, він плавно з вами спілкується, його жести приблизно середні, неквапливі, досить плавні, то якщо ви будете широко, «рвано» жестикулювати і так само говорити, тиснути поглядом, то швидше за все, ви не порозумієтесь. Люди, які налаштовані на співпрацю, часто несвідомо обирають плюс-мінус однакову позицію, синхронізуються зі співбесідником за швидкістю рухів, мовлення, навіть за гучністю голосу. Не треба заважати собі бути зі співрозмовником на одній хвилі, але це не означає — повністю копіювати чи «мавпувати» його рухи.

— Під час зустрічі з тією чи іншою людиною, ми сприймаємо її або негативно, або позитивно. Велику роль у цьому відіграє погляд…  

   — Є різні приказки, зокрема, «Очі — дзеркало душі», «Очі — шлях до серця людини»… Саме очі демонструють спосіб мислення людини. З очей також можна спостерігати за тим, де «перебуває» людина... Якщо вона дивиться ліворуч, то, швидше за все, шукає інформацію або «помандрувала» десь у минуле, якщо праворуч — у майбутнє. Якщо ж співрозмовник дивиться просто посередині, то швидше за все, він перебуває тут і тепер. Якщо людина дивиться догори, то, напевно, у мозку задіяна зорова кора, і людина зараз мислить образами, в неї прокручується внутрішнє відео, і те, що вам розказує, вона конкретно візуалізує. Натомість якщо співрозмовник дивиться на рівні вух, то, швидше за все, згадує звуки, те, що йому говорили, або прокручує те, що говоритиме вам. Якщо співбесідник просто дивиться у ваш бік, а насправді десь втупився в одну точку, то швидше за все, він говорить зі собою, або взагалі дивиться через людину, і це створює страшенний дискомфорт. Тривалість зорового контакту може означати впевненість людини у собі, у спілкуванні. Погляд — це поняття комплексне, окрім очей, варто дивитись на вираз обличчя, емоції, нахил тулуба, рухи, на те, чи є перехрещеності та як людина загалом налаштована на спілкування. 

— Спостерігаючи за мовою тіла успішних політиків, публічних осіб, можна помітити вибудувану цілісну систему жестів, поглядів, якої вони дотримуються: хтось під час інтерв’ю обирає певну точку в просторі, предмет, куди постійно цілеспрямовано дивиться, застосовуючи до того ж плавні жести руками. Чи можна, попри ці «маски», виявити справжні емоції? 

   — Звичайно, кожна публічна людина будує собі певний портрет, за яким її розпізнаватимуть на рівні мови тіла. Якщо ви прагнете вибудувати для себе такий профіль, то варто враховувати «присутність у тілі», коли ми не робимо зайвих рухів. Це дозволяє передавати повідомлення людям, зокрема, транслювати впевненість, довіру і т. ін. Коли бачимо добре «поставлену» мову тіла, можна назвати це харизматичністю, бо людина, стримано жестикулюючи, показує внутрішню силу через зовнішні ознаки, які ми «читаємо». Звичайно, такий «портрет» доцільно будувати, якщо ви плануєте спілкуватись із широкою публікою. Насправді можна читати справжні емоції за межами цих «масок», але треба бути експертом. У кожного з нас є мікропрояви, і вони швидше читатимуться на обличчі. Наприклад, людина може закусувати губу, але це триматиме навіть менше, ніж півсекунди. Це може означати (але не факт, що означає) деяку невпевненість або те, що людина щось приховала. Звісно, треба аналізувати знаки комплексно, але водночас звертати увагу й на дрібниці, бо саме вони нададуть ключову інформацію. Не так легко нетренованому оку побачити мікропрояви, які можуть тривати 0,2 — 0,3 сек. Тим більш звертати на це увагу й аналізувати у поєднанні з мовленням людини, мовою тіла. Якщо ви присвятите цьому багато часу, це можна успішно робити, але знову ж таки виникає запитання, навіщо це вам, що саме ви хочете довести? 

— Вдало підібраний одяг може буквально «створити» людину, але, звичайно, не слід відокремлювати вбрання від мови тіла. Тож розкажіть про основи візуального сприйняття людини та її «тлумачення» за одягом.

   — Характеристика одягу прямо переноситься на характеристику способу мислення або характеру людини. Якщо хтось носить м’якенький, пухнастий одяг, то швидше за все, і характер у нього такий, або ж принаймні настрій м’який на момент спілкування. Деколи людина одягає жорстке вбрання, і в такій одежі важко відкритись іншим і, швидше за все, це будуть ділові зустрічі або перемовини. Недарма виокремлюють діловий стиль, у якому шию «підкріплює» не тільки комірець сорочки, а ще й краватка, бо шия символізує нашу впевненість, позицію. Аналізуючи одяг людини, потрібно враховувати різні характеристики, зокрема еластичність, колір, кількість одягу. Однак, щоб дібратись до внутрішньої суті співрозмовника, потрібно його, умовно кажучи, «роздягнути», зняти з нього додатковий захист, який він на себе нашарував, і тільки після того говорити з ним про важливе, бо тільки тоді він може відкритись. 

— Як Вам допомагають Ваші знання з психодіагностики під час спілкування з людьми?

   — Якщо брати до уваги сучасний тренд — емоційний інтелект (EQ), то він говорить нам: спочатку ми мусимо усвідомити, що саме відчуваємо. Після того нам стають ще краще доступні відчуття інших людей, що допомагає порозумінню. Мова тіла допомагає мені спостерігати за тим, у якому поточному стані перебуває людина, і вже відштовхуючись від цього, не порушуючи її та своїх кордонів, починати якісне спілкування, на зовсім іншому рівні. Завжди потрібно спочатку спостерігати за собою: чому я «перехрестився» в той чи інший момент, звідки почався певний рух, через яку думку і що всередині мене його спричинило. Так ми краще себе пізнаємо, знаходимо щось неочікуване, що можна виправити. Методи психодіагностики призначені для того, аби ми ставали ефективнішими, наповнювали життя більш якісним контентом, починаючи з рухів. Важливу роль також відіграють люди, які нас оточують, розуміють нас на рівні тіла. Саме якість і кількість контактів, урешті-решт, впливає на наш душевний комфорт. 
Спілкувалась 
Анастасія ШЕВЧЕНКО

 Опубліковано : 11.04.18 | Переглядів : 145

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Вер.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
 
Реклама