Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Євгенія БАРДІНА: «Коли починаю навчати бойового НЛП, то кажу, що нас не потрібно цього вчити, ми — профі»
Євгенія БАРДІНА
«Коли починаю навчати бойового НЛП, то кажу, що нас не потрібно цього вчити, ми — профі»

Як ми руйнуємо мету й перспективи наших близьких? Як нами маніпулюють політики? Які вразливі точки українців? Як пов’язані турбота і прагнення контролю? Яка користь і шкода від маніпуляції? Як розпізнати маніпуляції в медіа? НЛП-тренерка Євгенія Бардіна відповідає на ці запитання з погляду НЛП (нейролінгвістичного програмування).  

— Ви якось сказали, що маніпуляції — всюди. Ми з Вами зустрілися, привіталися, усміхнулися одна одній — це вже маніпуляція? 

   — Так. Ви мені скажете: «Сідайте, будь ласка», і я зроблю те, що вам потрібно, — вже маніпуляція. Є негативна конотація слова «маніпуляція», що це щось страшне. Насправді коли ми якимось чином вплинули на вибір людини, ми нею зманіпулювали. Питання в тому, чи зробили це для свого заробітку, чи щоб просунути свої політичні ідеї, чи навпаки — щоб зробити людині зручніше. 

— Часто такі маніпуляції відбуваються несвідомо…

   — Це справді так. Коли починаю навчати бойового НЛП, то кажу, що нас не потрібно цього вчити, ми — профі, просто не розуміємо, що це таке. Спершу не вірять, потім у більшості людей, особливо в жінок, з’являються сльози, бо вони усвідомлюють, що спілкуються так з дітьми, з близькими, руйнуючи їхню психіку, їхню перспективу.

   Я даю алгоритм, як можна зруйнувати чужу мету. Щоб люди побачили, як це відбувається, і могли сказати «стоп». Зазвичай жартую і кажу: «В мене є таємна мантра, мені її колись відкрили монахи, я можу з вами поділитися, тільки нікому не кажіть, бо вона таємна. Вона звучить так: «Закрийте рот». Тобто якщо хочете припинити таке спілкування, знайдіть слова, щоб його припинити. Можна лагідно: «Мамо, я дуже тебе люблю, дякую тобі за турботу, але ми більше не говоримо на цю тему». А можна досить жорстко. Але це єдиний спосіб запобігти руйнації важливих для вас речей. 

— Якщо на прикладах… 

   — Наприклад, як зруйнувати мету інших людей. Спершу запитують, чого людина уникає, коли реалізовує цю мету. Жінці, яка хоче зайнятися бізнесом, кажуть: «Що, з чоловіком стосунки зіпсувалися?». Дитині, яка вирішила вступати на навчання до Києва: «Що, тут знайти себе не можеш?». Тому, хто зібрався на заробітки за кордон: «Що, не зміг реалізуватися, не можеш взяти відповідальність за своє життя? Переїжджаєш ти — за тобою переїжджають твої проблеми, нічого не зміниться».

   Друге питання: у вас ресурсів вистачить? Проходимо по п’яти ресурсах: знання, навички, зв’язки, час і гроші. «А в тебе знань вистачить? Чому ти вирішив, що дві прочитані статті про бізнес зроблять із тебе крутого бізнесмена? А навички? А зв’язки в тебе є? Ти знаєш, скільки треба знайомих, щоб відкрити успішний бізнес? А часу вистачить? Ти уявляєш, скільки часу зжирає власний бізнес? А грошей не забракне? Точно?». Або: «Ти знаєш, скільки твоїй мамі буде коштувати утримувати тебе в Києві?», «Ти знаєш, скільки часу тобі знадобиться, щоб заробити перші гроші за кордоном?».  

   Далі проходимо по цих ресурсах, запитуючи, чи не підводили вони людину. У всіх нас траплялися випадки, коли друзі були ненадійні, тобто зв’язки підводили, знання та навички не завжди достатньо хороші, часу іноді бракує, грошей не вистачає. Людині кажуть: «А грошей завжди вистачало? Хіба не було такого, що ти планував ремонт, розраховував на одну суму, але її забракло? Чому ти вирішив, що тепер буде інакше?». Людина починає відчувати безпомічність, її мета звужується до мінімуму. Їй починає здаватися, що це не настільки й важливо, що вона легко може відмовитися від цілі. Але ми ще добиваємо, запитуючи, як реалізація мети вплине на близьких. «Як твій переїзд вплине на твою маму? Ти розумієш, що вона хвора, похилого віку», «Візьмешся за бізнес, а твій молодий красивий чоловік знайде собі іншу». 

   Зазвичай до цього моменту людина вже доходить розмазаною, особливо коли той, хто запитує, їй близький. Тоді ставлять останнє запитання, добиваючи фразою: «Це справді те, чого ти хочеш?». Показують людині відразу, а емоція відрази — первісна емоція, яка вчить нас відстоювати свої межі, відсторонюватися від того, що огидно. Показують емоцію огиди, говорять усяку гидоту: «В медичний зібралася? Ти справді хочеш колупатися в трупах, будуть приходити люди зі своїми смердючими гнійними ранками...». Якщо таке каже близька нам людина, це дуже відвертає від мети. Але якщо за цими пунктами пройтися і мета вистояла, то людину ніщо не зупинить на шляху її реалізації. 

— Навіщо люди це роблять? Самостверджуються? Виявляють турботу?

   — Більшість людей, якщо їх запитати, скажуть: я турбуюся про тебе, хочу як краще, переживаю. Частково це правда. Але є поняття набутої безпорадності. Коли батьки, надмірно турбуючись про дитину, не дають їй змоги розвиватися: не впади, цього не роби. Як наслідок, у дитини формується стільки страхів, що вона боїться зробити крок. Тоді батькам простіше її контролювати. З одного боку, вони турбуються, а з другого — хочуть контролювати. Вони цього не усвідомлюють, але їм так легше. Ви під контролем, світ повертається на свої круги. Бо від’їздом чи своїми цілями ви руйнуєте підконтрольний їм світ. Треба виходити із зони комфорту не тільки вам, а й їм. А навіщо? Але є люди, які вдаються до таких маніпуляцій свідомо, з відповідною метою. На тренінгах я кажу: потренуйтеся один на одному й усвідомте, як ви себе почуваєте, як почувається ваше тіло, коли такі нападки стаються. І наступного разу мозком можете не відчувати, але ваше тіло скаже вам за вас. Відчуваєте дискомфорт — зупиняйте діалог. 

— Тобто Ви вчите людей протистояти таким маніпуляціям?

   — Усвідомлювати, і усвідомлювати насамперед свої стратегії. Одне з правил бойового НЛП: комунікація може бути бойовою, навіть якщо ви цього не усвідомлюєте. Багато людей іде зі сльозами, кажучи: «Я думала, що я так підтримую, допомагаю». Тобто люди навіть не усвідомлюють, якої шкоди заподіюють близьким. Але в нашого мозку є особливість: коли нам ставлять будь-яке запитання, наша увага на цьому фокусується. Коли приходимо додому і кажемо своїм дітям: «Ти помітив, що віднедавна мало уваги приділяєш математиці?». Дитина помітить, що вона мало уваги приділяє математиці. І почне приділяти ще менше. «Ти помітив, коханий, що я потовстішала?». Або «Ти помітив, що став менше уваги приділяти сім’ї?». Вся увага пішла туди, і він починає жити в цій реальності. Своїми питаннями жінка сплітає реальність для свого чоловіка. Питання — загалом магічна річ. А такі питання — просто руйнівні.
   Найбільш хитрий і підступний маніпулятор — наш мозок. Він знаходить людей, які будуть нами маніпулювати, даватимуть те, що нам потрібно. Нормально не хотіти, щоб тобою маніпулювали. Але не менш нормально усвідомлювати, що маніпуляції — не тільки коли нас спонукають купити те, чого ми не хочемо, проголосувати за того, за кого не хочемо, а й поспілкуватися зі своєю дитиною так, щоб вона передумала вступати у певний виш. Або коли батьки вбудовують нелюбов до школи, до стосунків, викликають почуття провини, сором. Іноді вони несвідомо можуть хотіти, щоб дитина вживала наркотики, бо тоді вони почуваються турботливими, рятівниками. Тому усвідомлюйте це і беріть відповідальність за свої маніпуляції.  

— На чому базується НЛП? Воно ближче до психології, лінгвістики, до тілесної терапії? 

   — Як з’явилося НЛП? В якийсь момент, приблизно в 70-х роках минулого століття, кілька розумних людей замислилося: як найкращим терапевтам вдається найкраще гіпнотизувати, лікувати тощо. Ці люди почали вивчати алгоритми: як правильно спілкуватися, гіпнотизувати, застосовувати тілесні практики, щоб одержати результат? НЛП — про те, як навчитися щось робити. Тому ті, хто стверджує, що НЛП — це маніпуляції, — просто погано освічені. Так, є цілий розділ, який вивчає маніпуляції. Є напрям тілесного НЛП, напрям гіпнозу, бойового НЛП, терапевтичного. Якщо йдеться про глибоке НЛП. А якщо для шоу, то там, звісно, про маніпуляції, про різні бойові штуки, це цікавить багатьох.

— Щодо НЛП є багато упереджень. Навіть коли відриваєш «Вікіпедію», там йдеться про те, що це науково не доведена методика. Як Ви спростовуєте ці упередження? 

   — Я їх не спростовую. На тренінгах кажу, що коли вам розповідають, що тільки так і не інакше, ви прийшли в секту. Якщо хочете, залишайтеся, але краще йдіть. Але раджу завжди сумніватися в тому, що чуєте, зокрема й від мене. Ставте запитання, сумнівайтеся, не вірте. Доки не побачите, що це працює, не вірте. В 95 % у моїй практиці НЛП спрацьовує, 5 % залишаю на небажання, невміння людини працювати тощо. Я не нав’язаю свій погляд, свої результати. Закликаю перевіряти і самим робити висновки. 

— Ви готові, щоб Вами маніпулювали з доброю метою? 

   — Звичайно. Я й дозволяю це робити. До мене підходить племінник і каже: «Ти знаєш, як я тебе сильно люблю. Ти привезеш мені іграшку зі Львова?» Я розумію, що це малий маніпулятор, але я привезу йому зі Львова іграшку. 

— Як працюють політичні маніпуляції?

   — Політичних маніпуляцій дуже багато. Наприклад, маніпуляції людьми за цінностями. У нас із вами є дуже глибинні діри всередині нас, які ми постійно намагаємося нагодувати. Голодні дракони, які постійно хочуть їсти. Якщо нам у дитинстві бракувало любові, то ми будемо розпачливо шукати любов. Якщо бракувало взаєморозуміння, будемо шукати взаєморозуміння. Якщо грошей і стабільності, будемо шукати їх. Йдеться не про те, що ми хочемо, а коли не усвідомлюємо, що хочемо, але через свій одяг, поведінку, спосіб життя тощо транслюємо потребу в цих цінностях. В політиці дуже часто людей вербують за цінностями. Знаючи, які голодні дракони є в людини, політик починає маніпулювати: обіцяти забезпечити ці цінності, дає доступ до них, а, далі, мовляв, — потім, після голосування. І людина, навіть не розуміючи, чим саме цей політик її зачепив, буде голосувати за нього, бо підсвідомо він пообіцяв їй можливість нагодувати дракона. І часто відбувається вербування. Ми починаємо думати, що тільки цей політик, тільки ця партія, тільки тут нам дадуть можливість стабільності, законності тощо. Спеціально це роблять чи ні, — велике питання, але вербування відбувається дуже жорстке. Часто навіть до того доходить, що сім’ї руйнуються. Слабкі місця українців: безпека, стабільність, залежно від регіону — цінність сім’ї, гроші, визнання, прийняття, причетність до чогось більшого. Є ціла категорія, яка волонтерить, щоб бути частиною чогось більшого.

   Дуже круто управляють через трикутник Карпмана: жертва — агресор — рятівник. Якщо хочемо запустити трикутник, наше завдання — зайняти одну-дві ролі. Наприклад, я займаю роль рятівника, український народ роблю в ролі жертви і вказую, хто агресор. Підсвідомо люди починають крутити цей трикутник: я жертва, не хочу бути жертвою, треба боротися. І починає нападати на тих, хто був начебто агресором. У цю мить людина стає жертвою. Хтось інший може сказати: дивіться, тут жертва, з неї знущаються, і зі свого боку запускає трикутник. Людям не залишають вибору, з них роблять гарматне м’ясо, яке нападає на того, на кого сказали «фас». Тому я завжди раджу задавати собі запитання: чому в мене виникло бажання це зробити? Чому після прослуховування якогось інтерв’ю, промови харизматичного лідера мені раптом захотілося з кимось щось з’ясовувати? 

— Як читачам розпізнати маніпуляції в медіа?

   — Перший інструмент. Щойно відчуваєте якусь емоцію після прочитання матеріалу, запитайте себе: це мене стосується? Що тут відбувається? Хто створив матеріал? Кому це вигідно? Що буде внаслідок того, якщо я в це повірю? Тобто ставите якомога більше запитань. Друге. Коли з’явилася емоція, запитуєте себе: чому я цю емоцію відчуваю? За які гачки мною зманіпулювали? Третє: яке джерело інформації? Можна створити фейковий блог, викласти там повідомлення, послатися на нього і вдати, що це авторитетне джерело. І найголовніше: все одно не вірте. Я вважаю, що правди ніхто з нас не знає. Є тільки наша версія того, що відбувається. Навіть якщо журналіст дуже вірить у те, що він пише правду, він не пише правди, а лише своє сприйняття. Навіть якщо все, що вам подадуть, матиме математичну основу, цифри, статистику, дані, — це все одно тільки одна з версій подій. Будь-який матеріал, який публікують, навіть якщо це проста статистика, уже маніпулятивний, уже суб’єктивний. Ви взяли тільки певну кількість даних. Навіть якщо представили всіх учасників події, всі сторони, все одно побачили це тільки з цих сторін. Завжди залишайте собі можливість бути скептиком щодо матеріалу, який читаєте. Тоді у вас є шанс, що знайдете зерно. І то знайдете зерно не істини, а зерно тієї великої кількості правд, до яких ви змогли дотягнутися. 
Розмовляла Наталя ДУДКО

 Опубліковано : 26.04.18 | Переглядів : 965

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Вер.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
 
Реклама