Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
«У Львові більше пасує таблиця при в’їзді: «Продано!»
«У Львові більше пасує таблиця при в’їзді: «Продано!»

Упродовж трьох днів, 4 – 6 травня, святкуватимемо День Львова. Туристичні атракції заповнять місто, яке вже тривалий час виставляє себе на продаж. Водночас це привід замислитися, куди прямує наша «культурна» столиця, який вектор розвитку обрала. «Ратуша» публікує роздуми про нинішній Львів письменниці, лауреатки Шевченківської премії Галини ПАГУТЯК. 


Бідний маленький Львів! Забудований до нестями однаковісінькими багатоповерхівками і торговими центрами, заповнений дерев’яними халабудами для китайських сувенірів та їдла, травмований невибагливими туристами, які саме таким уявляють собі європейське місто. З поганою кавою, врешті, куди додають мелену квасолю, зате з хімічними ароматизаторами тепер не проблема. Місто, яким торгують, і задля цього Мадам вбирає його як хвойду в блискітки і пластик.
   Іноземні туристи дійсно такого не бачили — доступність Львова, де, по суті, жоден музей не видимий, зате в очі лізуть професійні жебраки, а вуха в’януть від настирливих голосів туристів зі Сходу, що їх запопадливо і принижено обслуговують мовою держави, з якою ми воюємо.

   Чомусь у Львові стає зрозуміло, що люди живуть задля того, аби їсти і розмножуватись. Більше ні для чого. А ще ходити по центру з Хресною дорогою у Великий піст. На площі Ринок вже краще продавати городину й молоко, як це було колись, аніж ставити ковзанку і ятки, схожі на нужники. А  який променад можна зробити до Оперного, коли треба пройти крізь стрій ковбаси, пампухів, матрьошок і медовухи, а потім ще пробиратись між столиками наливайок? Тебе просто втоплять у тому гастрономічно-кічовому багні.

   Ще недавно я дивилась на Рим із Палатинських пагорбів разом з десятками тисяч туристів і бачила Форум з дбайливо очищеними руїнами внизу і скільки сягало око — жодної сучасної споруди, втиснутої між палацами, віллами і давніми акведуками. Жодної ятки зі сувенірами на площі Святого Петра і жодного запаху, крім запаху квітів, бо тут навіть вікна миють рідиною, що пахне фіалками і трояндами. Жоден фасад не був спаскуджений рекламою. І не було відчуття, що ти в музеї — тут відчуваєш себе не об’єктом полювання чи дискримінації, а справді європейцем або європейкою. Рим додає тобі гідності. Як інші міста — Єрусалим чи Нью-Йорк, де співіснують мирно пласти історії.

   У Львові немає вільного простору для культури. На очах збайдужілих до всього, крім їжі та євроремонту, на людей падають балкони, зрізують дерева, заліплюють фасади пінопластом. Ще не запаскуджене подвір’я Палацу Потоцьких прикрасили десятьма нужниками-халабудами, щоб потекли гроші в кишеню плебеїв, які уявили себе патриціями. Але куди їм до Боїмів, Корняктів чи Кампіанів. Паперова витинанка з каретою і кіньми при вході у палац виглядає жалюгідно і вбого.
   У мене питання не до львів’ян у першому поколінні чи навіть другому, а до художників,скульпторів, архітекторів, і чиновників від культури: а ваші естетичні почуття не страждають? Ви такі маститі, помащені корупційним маслом, такі патріоти, які не тонуть при жодній владі, де ваші протести, де ваше обурення на цілий світ? Не продовжать контракт, не виграєте конкурс, не дозволять виставку, заберуть майстерню? Не поховають на Личакові? Яке горе. Може, час вашим онукам і правнукам подбати про самих себе?

   Весь цей вандалізм і зомбіленд — на вашій і тільки вашій совісті. Як і корупція у навчальних закладах, відома ще з радянських часів. Диявольський непотизм, що пролазить з усіх щілин у кожній державній структурі. Львів уражений чумою. Звідти втікають усі світлі голови й талановиті руки, а приходять комерсанти  з хвостами із Росії та агенти ФСБ. Тому й кнайпи замість музеїв. Якщо це називають культурною столицею України, то хай Бог милує від такої столиці. Тут більше пасує таблиця при в’їзді: «Продано!»

   А те все, що на поверхні, це лише зовнішні наслідки страшної хвороби: комерційні нариви і виразки. Організм готується до смерті, бо немає ні дитячих садків, ні шкіл, ні поліклінік, ні робочих місць, лише релігійні ритуали для приречених і покірних.
Галина ПАГУТЯК, 
письменниця, Львів

 Опубліковано : 02.05.18 | Переглядів : 403

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Сер.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
 
Реклама