Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Неждана “крилата піхота”
Неждана “крилата піхота”

Колись слово війна асоціювалось лише з батальними фільмами, переглядаючи які, зі страхом усвідомлюєш всі жахіття моменту присутності. І раптом все стає реальністю —  небезпека, страх, відвага, спека, холод, сирість, кров, земля, молитва, зброя, сон — по можливості й будь-де, перекус під обстрілами або ризик, коли ти від голоду й безвиході всю ніч, на своєму 32-му, виварюєш патрони, щоб  потім, під тими ж обстрілами, знявши бронежилет та взявши в руки білий прапор, обміняти їх, сирі й непридатні, на продукти на кізяцькому блокпосту, бо тобі вже нічого не страшно, тобі головне — встигнути максимально збільшити свій ККД, допоки ти ще живий.
   Побратим, який стікає кров’ю, з розірваним животом, а ти дивишся йому в очі й, посміхаючись, кажеш: «Все норм, тримайся!», і він помирає на твоїх руках… Ти, за домовленістю, йдеш, аби зібрати тіла побратимів у полі, а тебе беруть в оточення, і ти тиждень так живеш, разом із побратимами і двома ящиками гранат, аж поки хлопці зі 128-ї прорубають коридор, і ти залишишся живим, і боротимешся далі. І так безконечні чотири роки, від початку війни, з 2014-го, день у день, бої і втрати, герої та ангели  — Луганський аеропорт, де тобі дарують «смертельні квіти» — «Піони» та «Тюльпани»,  Станиця Луганська,  Весела гора, ДАП, 32-й блокпост, ворожі засідки й автомат, який клинить від старості, бої за міста і села — Миколаївку, Слов’янськ, Георгіївку, Лутугіне, Круглик, Новосвітлівку, Хрящувате, Переможне, Щастя, Трьохізбенку. Про кожен бій, про кожен день можна розповісти багато неймовірних героїчних та трагічних історій, яких ви і у фільмах не побачите, хоча жодні слова не передадуть реального жаху війни.  

   Хлопці стомлені повернулись додому.  Всередині ще напружено відлунює війна.  Місто зустрічає своїх дітей, своїх воїнів, своїх героїв. Знов згадався фільм про часи Другої світової  — натовпи людей із квітами і сльозами на очах зустрічають воїнів. Сучасний Львів також вкотре їх зустрічає — величезну колону своїх захисників, бійців славної 80-ї окремої аеромобільної бригади — «крилатих піхотинців». Маленька дівчинка дарує ромашки, старенький дідусь роздає троянди… От тільки, львів’яни, де ви? На джаз-фесті? У кав’ярнях? Вдома на дивані? Ми живемо у паралельних світах? Може, ви спите? Тоді бійтесь: одного разу і вас може розбудити війна, застукавши у ваші двері, але мені чомусь не буде шкода вашого світу…
Леся СЛЮСАРЧУК

Твоя байдужість, Львове, тебе ще покарає
   Мирний ранковий Львів. Хлопці вийшли рівним кроком. 
   Передні шереги несуть портрети загиблих побратимів. В очах, які ще не звикли до миру, читається втома. Надто ще мало часу. Засмаглі, суворі та обвітрені обличчя.
   Напруга, хвилювання від них передається повітрям. І тільки тоді, коли поглядом вихоплювали серед людей знайомі обличчя, вони починали сяяти та всміхатися. “Не даремно, значить ми потрібні”. 
   Оглядаюся навкруги, і хочеться вити. Кілька десятків людей. Хтось пошепки сказав: 
   — Ото, курва, вийшли зустріти, аж три з половиною людини. Трясця вас візьми...
   Твоя байдужість Львове, тебе ще покарає. Сьогодні ти проігнорив воїна, який просидів майже рік в окопі, захищаючи твій спокій. Дивись, щоб завтра тобі не довелося це робити самому.
   Вечір. Центр Львова. 
   Звучить сміх, музика. Десь звучить джаз. Місце в рестораціях вдається знайти з великими труднощами, субота ж. Хтось ходить та шукає вільний столик на літніх майданчиках, щоб бодай десь “впасти” та випити гальбу доброго, холодного пива. А десь сльозами умивається мати, яка вчора втратила єдиного сина. 
   Якась пустка сформувалася навкруги.
Богдан МАСЛЯК

В Україні змучились від війни?
   Я не чув такого від жодного побратима чи просто незнайомого солдата.
   Але щодня чую і відчуваю настрої гальорки та еліти. Тотожні. Спєлісь. Вони, бідаки, змучились... Від чого? Від повідомлень у Фейсбуці про смерть воїнів? Від чужих сліз і чужої крові? Яких ні Ви, ні Ваші рідні не пролили і не проллють? Бо Ви захищені НИМИ. Тими, що не ниють. Ниють їхні рани.
   Від нових могил, на яких ви не буваєте? Від репостів про збір грошей на рахунки пораненим, на які Ви і так не переводите ні копійки? Бо нема фотокамер і ЗМІ? Від чого таке змучення? Задумайтесь. Чим Вам заважає війна? Не Ваша війна не може змучувати. Ви її ніяк не відчули. Хіба “Однокласніків” нема. Не шукайте виправдань. Ніякі вчинки Порошенка, Садового та іншої братії не приховають Ваше гниле нутро.
   Чужа війна і чужі смерті Вас не змінять. Півнації воює. Половина народу танцює. І справжні мужики тепер обговорюють футбол, а леді — джаз.
   А їхні діти — приїзд Бумчика. І так є. І так буде. Поки ми не переможемо.
Олег РАДИК

Мабуть, уперше з 2014 року я нарікаю про те, що львів’янам байдуже до війни 
  На вулиці був пронизливий холод. Я заїжджала в місто маршруткою години за дві до дійства. Люди питали водія, кудою він їхатиме. Він чесно відповідав, що не знає, бо почали перекривати дороги. На диво, ніхто не дратувався, підказували немісцевим варіанти, як дістатися до центру.
  Разючим контрастом до погоди була картинка за вікном. Автомобілі з прапорцями, люди, обгорнуті прапорами, з синьо-жовтими стрічками на одязі, з квітами. Купа дітей. Навіть не знаючи міста, заблукати було неможливо, всі людські потічки стікалися в одному напрямку. Відчуття свята і піднесення витало в повітрі. На самій площі яблуку було ніде впасти. Але і це передбачили, й усе дійство транслювалося на великий екран. Так у листопаді Біла Церква зустрічала 72-гу.
  Мені сьогодні було нестерпно соромно за Львів.
  Це, мабуть, вперше з 2014 року я нарікаю про те, що львів’янам байдуже до війни. Як? Як можна було не вийти зустріти своїх героїв? Тих, завдяки кому Ви не знаєте, що таке війна... 
  Як??? 
  У мене просто нема слів…
Уляна ДІДИЧ

 Опубліковано : 04.07.18 | Переглядів : 852

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лип.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
 
Реклама