Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Купальські вогні на «Дівочих сльозах»
Купальські вогні на «Дівочих сльозах»

Як репортерові «Ратуші» вперше відкрились 
усі таємниці традиційного гуляння на Івана Купала

Свято Івана Купала, мабуть, одне з наймістичніших і найзагадковіших. Купальська ніч здавна сповнена легенд та дивовижних історій. Про русалок, які можуть затягнути в глибини річок та забрати назавжди, про нечисту силу, що активізується саме в ніч напередодні Івана Купала, про цвіт папороті, який так важко знайти, але який відчиняє двері до багатства і вічної гармонії з природою навколо нас.

   Не дивно, що святкування Івана Купала в українських селах завжди гучне та неймовірно цікаве. Я не раз чула про традицію стрибати через вогнище у парі, аби очистити душу від всього злого та зайвого, про віночки, які дівчата спеціально готують напередодні, а в Купальську ніч пускають за течією річки, бо хочуть знайти своє кохання та мати щасливу долю, про ворожіння. Однак у містечку, звідки я родом, це свято відзначали доволі тривіально: танцювали під живу музику та… смажили шашлики. Тому на пошуки справжньої купальської забави я вирушила у село Долина Тлумацького району на моїй рідній Франківщині. І, вірите ви чи ні, та я її знайшла. І хоч через вогонь тут не стрибали (купальська ватра була у воді), свято Івана Купала відкрилося для мене по-новому. 

   Як тільки ми заїхали до села, одразу ж помітили, що місцеві жителі відзначають Івана Купала по-особливому. Практично кожна брама прикрашена букетами з польових квітів і трав. Попри традиції організовувати гуляння у ніч напередодні Івана Купала, тут святкування відбувалося вже ввечері сьомого липня. На березі річки Дністер, на галявині, що має промовисту назву «Дівочі сльози», зібралося все село та чимало приїжджих гостей. Неабияк здивувало те, що більшість із місцевих жінок прийшла на гуляння з віночками на голові. У вінки повплітали найрізноманітніші квіти: волошки, мальви, ромашки, навіть лілії й троянди. Такої краси я ще ніколи не бачила. А найбільше вразило те, що вінки принесли не тільки діти та дівчата, але й жінки доволі поважного віку. 

   Спершу на глядачів чекав невеличкий концерт за участі місцевих колективів та співаків. А як тільки на вулиці почало темніти, всіх нас зібрали біля води на купальську виставу. І якщо для місцевих мешканців це звична річ, адже виставу грають кожнісінького року, то я споглядала дійство з роззявленим ротом. 
   Почалося все з розпалювання купальської ватри. Хлопці у багряних накидках, іменовані Вогневиками, розпалили вогонь кохання. І величезне багаття здійснялося над Дністром так яскраво, що засліплювало глядачів. Річковий вітер одразу ж перестав бути відчутним і стало спекотно, ніби посеред літнього дня. Як тільки багаття запалало, до нас вийшли Лісовик та його мавки. Босоногі дівчата у вінках із трав розповіли про чари лісу, а Лісовик побажав усім гарної забави. Пам’ятаєте легенду про цвіт папороті? Знайти його у лісових хащах можна тільки у Купальську ніч. Якщо вам це вдасться, ви зможете відшукати  всі скарби на землі та навчитесь розуміти мову лісових звірів. Але кожен, хто йде на пошуки, неабияк ризикує. Адже цвіт з усіх сил охороняють духи лісу, й з ними доведеться ще поборотися…
   Ось на горизонті з’являється старий дерев’яний човен. У ньому чоловік із короною на голові та дівчата у довгих сорочках і вінках. Це Водяник та його русалки. Так-так, саме ті, які можуть залоскотати, якщо полізете до води у ніч напередодні Івана Купала. Однак після ночі вода стає цілющою, тому Водяний закликає купатися, пускати віночки та забавлятися, хто як уміє. А сумні русалки зі сльозами на очах танцюють і розповідають про нещасливе кохання. Адже саме воно примусило їх назавжди залишитися у глибинах Дністра. Шкода…
   На берег виходять веселі рибалки — маленькі хлопчики у капелюхах з лози, з корзинами для риби у руках та вудками. Хлопчики просять, щоб рибка чіплялась на гачок. У таких милих і веселих рибалок точно буде неабиякий улов.

   Та не встигли гості намилуватись малюками, як на березі Дністра з’являється козак, який заблукав у лісі. Наші русалоньки одразу ж оточили його. Кажуть: якщо не розгадаєш нашої загадки, навіки залишишся тут з нами. «Що росте без коріння, що біжить без повода, що цвіте без цвіту?», — питають дівчата. Козак думає-гадає, а відповіді не знає. Вже готується на той світ, проте одна з русалок приходить на допомогу, шепоче: «Камінь росте без коріння, хвиля біжить без повода, папороть цвіте без цвіту». Козак відповів на загадку, і русалки відпустили його з миром. Як тільки всі ми зітхнули з полегшенням, настала кульмінація свята. 

   З води у надувному човні випливають дві відьмочки: бабуся та її онука. Це переодягнені молоді хлопці у перуках. Вони веселили гостей, як могли. Жартували, сміялись над собою та над глядачами, кепкували одна з одної. І врешті-решт побігти «у справах», не забувши при цьому «випадково» шубовснути у ріку. 
   Наприкінці вистави дівчата запалили свічки у своїх віночках і пустили їх за течією, щоб доля була щаслива і суджений знайшовся. Дністер засяяв вогнями і зачарував. Всі розійшлися хто куди: хтось — робити збитки біля хат, де живуть молоді дівчата, хтось — продовжувати святкування, а молодь залишилась на галявині на гулянку під живу музику. Я також не втратила нагоди потанцювати під жваві народні та естрадні пісні. Однак опівночі все ж капітулювала й пішла відпочивати. Кажуть, що танці тривали тут до самісінького ранку. Втім, як і щороку. 
Уляна ДЕПУТОВИЧ  

 Опубліковано : 11.07.18 | Переглядів : 791

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Вер.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
 
Реклама