Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Безжальна щирість «Героя мого часу»
Безжальна щирість «Героя мого часу»

Головний герой фільму Тоні Ноябрьової «Герой мого часу» Жорік намагається знайти для себе соціальний ліфт у сучасній столиці України. Він прагне перейти з одного прошарку в інший, прагне кращого життя, однак не виявляє наміру змінюватися. Приїхавши з провінції до Києва на два місяці, намагається вирішити проблему зі сміттям у під’їзді та з корупцією в країні, а також реалізуватися професійно та особисто. Читає поради з буклету про «5 кроків до красивого життя», слухає тренінги про позитивне мислення та візуалізацію. Поступово його спроби зазнають фіаско, а він сам — розчарування. 
   Припускати, що буде з Жоріком далі, — творці фільму віддали на відкуп глядачам. Виконавець головної ролі Євген Бушмакін після допрем’єрного показу стрічки зазначив: «Не вірю, що люди мають кардинальну можливість змінюватися. Наприкінці фільму Жорік бере ще один буклет зі знижкою, з надією, що колись щось виграє. Не думаю, що він кардинально змінить свою життєву позицію, свої життєві погляди. Хоча якась імовірність залишається, звісно. Але ми не хотіли знімати фантастичну картину про те, як сильно змінився герой і як у нього тепер усе добре. Відкритий фінал дає змогу глядачам самим міркувати про подальшу долю персонажа».

   Гумор комедії (чи, радше, трагікомедії) «Герой мого часу» — безжально щирий і базований на реальності. Кадри з життя, що їх зафіксував оператор Тато Котетішвілі, містять гірку й сумну іронію. За словами режисерки, їй пощастило з оператором, який має візуальне почуття гумору і бачить смішне в буденному та може його зафіксувати. Сповнений контрастів міський простір автори фільму майже не змінювали. «Нам пощастило з періодом зйомок. Кадр із Михайлівським собором, чортовим колесом, великою надувною писанкою й мерседесами на передньому плані — таке буває саме напередодні Великодня, як і багато штучних квітів на вулицях, — розповіла режисерка та сценаристка Тоня Ноябрьова. — Деякі речі спеціально додекорували, але тільки поодинокі моменти, як-от плакат «Нерухомість у Дубаї», жовту машину з написом «Раки», равлика біля поліції». Звісно, не раз повторюваний сенсотворчий плакат «Україна — це Європа» підготували спеціально. 

   У фільмі 90 % акторського складу — непрофесіонали, люди з життя. «Таких бабців і дідусів нема в акторських базах. Людей за 60 у нас чомусь не знімають, — каже режисерка. — Коли фільмували сцену в ЖЕКу, то набили повний коридор людей і я запитала їх, скільки їм за цей місяць прийшло платити за електроенергію. Далі вони 15 хвилин спілкувалися, розказували про субсидії, а коли приходив Євген Бушмакін у ролі Жоріка, то казали, що не пропустять його без черги. Саме те, що треба було для фільму». Сцену, коли герой зриває оголошення на зупинці, теж зняли в реальному просторі з реальними людьми, які чекали на маршрутку, розповіла Тоня Ноябрьова. «У мене робота з акторами завершується на етапі кастингу. Головне — правильно вибрати персонажа. А тоді вже суто технічні корективи вносити», — додала режисерка.

   Історія написання сценарію почалася з того, що в будинку в центрі Києва, де живе Тоня, поламався ліфт, і їй довелося ходити пішки. Вона наштовхнулася на сміття, яке регулярно залишали сусіди. Каже, що таких під’їздів у столиці чимало, і той, що у фільмі, — реальний. Звісно, для зйомок там накидали сміття. Але реалії стосуються не тільки під’їзду чи ЖЕКу. Сцени з експонатами в галереї сучасного мистецтва теж узяті з життя. Зокрема у фільм «перенесли» експоновану свого часу в «ПінчукАртЦентрі» інсталяцію з живими свинями, а записаний тоді коментар екскурсовода тепер промовляє акторка. Саме гротескно-іронічні сцени в мистецькій галереї дуже яскраво увиразнюють розрив між світом головного героя і світом, у який він хоче потрапити (прикметно, що сучасний арт-світ є об’єктом стьобу). Такі контрасти притаманні всім українським містам, вважає Тоня Ноябрьова, просто в столиці більш концентровано і градус розльоту вищий. Але й у Львові бачимо те саме, ділиться вона спостереженнями: на тлі історичних пам’яток — треш, надувні ляльки, листівки, буклети. Тепер гірку правду нашого сьогодення зафіксовано-задокументовано в картині, образи якої резонують, наближаючи до нас нашу реальність та її героїв. 

   P.S. 11 вересня в «Планеті Кіно» відбувся допрем’єрний показ фільму «Герой мого часу». Прем’єра відбулася 15 липня на 9-му Одеському міжнародному кінофестивалі, у прокат стрічка виходить з 20 вересня. 
Наталя ДУДКО

 Опубліковано : 13.09.18 | Переглядів : 258

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Жов.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
 
Реклама