Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Zero Waste: з чого почати
Zero Waste: з  чого почати

Світовий громадський рух Zero Waste  (в перекладі на українську — нуль сміття) став популярний у Львові ще торік, коли після Грибовицької трагедії потреба зменшити обсяг відходів стала як ніколи актуальна. Zero Waste — це своєрідна філософія, заснована на необхідності продукувати менше сміття, уникаючи в побуті пластику та поліетилену, та використовуючи речі, які можна переробити. А головне, долучившись до руху Zero Waste, кожен із нас може допомогти суттєво покращити стан довкілля. І все, що для цього потрібно, — крок за кроком змінювати свій побут. Як? Ми дізнались у тих, хто приєднався до ініціативи.

Як воно, бути Zero Waste 

   Активістка Zero Waste-руху Капа ГРЕТЕН обходиться без пластикових пакетів та одноразових речей уже не один рік. Дівчина розповідає: зрозуміла, що зміни конче потрібні, ще в 2015-му. «Це було несвідоме рішення, я тоді взагалі нічого не знала про зеро-філософію і всі ці штуки. Я каталась стопом по Грузії, ходила в гори і була прикро вражена, що навіть на висоті в майже 4000 метрів трапляються купи сміття і пластику. А потім «катнула» ще в Туреччину. І там побувала в дуже нетуристичних місцях. І це реально поля, всіяні пакетами, і корови, що їх жують. Повернулась додому вже з розумінням, що треба щось змінювати, бо в нас усе точно так само. Першим кроком була відмова від пластикових пакетів. А далі  багато гуглила і познаходила гору інформації. Правда, тоді все було англійською», — розповідає дівчина. Який же він, побут представника Zero Waste? «Якщо порівнювати з тим, як було і як стало, то, по-перше, я витрачаю значно менше грошей. У мене практично нема одноразових речей — ватних паличок, ватних дисків, одноразового посуду, пластикових пляшок, одноразових контейнерів і т.д. По-друге, 80 % всього, що я купую, — без упаковки. Тобто купую це в свою тару. Це або полотняні торбинки, або багаторазові контейнери, — розповідає Капа Гретен. — Ми вдома сортуємо сміття і вторсировину здаємо, відповідально споживаємо ресурси. Це закривати кран, коли чистиш зуби, вимикати все з розеток, утеплювати стіни, встановлювати лічильники, приймати душ замість ванни. Я стала набагато менше купувати. Зокрема це стосується неякісних, але дешевих речей. Тепер коли купую одяг чи взуття, обираю дорожчі, але кращі речі. Зеро вейст відкрив мені шлях до мінімалізму. Прийшло розуміння, що насправді нам потрібно набагато менше, ніж ми купуємо. Тепер, замість того, щоб щосезону купувати новий одяг, я витрачаю гроші на поїздки або курси. Їжа — окремий дуже важливий пункт. Тепер я купую просто достатню кількість без «за знижкою, значить треба брати більше», нічого в холодильнику не псується, ми все встигаємо з’їсти».

У чому труднощі 

   Водночас, у Львові дотримуватись Zero Waste не так уже й просто. «Найважче, звісно, з людьми. На початку, коли я тільки відмовилась від пакетів і перейшла на тканинні торбинки, — це було пекло. Продавчині в магазинах та-а-ак на мене дивились! Нині з цим все ок, я навіть на базари тепер ходжу. Ще є категорія критиків і скептиків, які не пробували і не планують, але не проґавлять нагоди розповісти, яку марну справу я роблю, —  каже представниця Zero Waste. Є складність у сортуванні з органікою. Я живу в квартирі, й дівати органічні відходи просто нікуди. Викидати в загальний контейнер у пакеті — не варіант. Пробувала експериментально вдома завести хробачків, щоб переробляли все на добриво, але експеримент провалився. Залишати їх без догляду не варто, а в мене сталося так, що я поїхала на кілька тижнів, і бідачки померли. Тому тепер буду знову вертатись до пошуку варіантів, що з органікою робити. Як варіант — сушити чи заморожувати, а потім комусь на дачу звозити. Звичайно, найбільша біда — що в нас нема системи сортування як такої й культури сортування. У нас виробники не несуть відповідальності за свою продукцію, за упаковку чи тару, і більшість людей не задумується, що це на їхній відповідальності. Що це не влада розкидала фантики під під’їздом, а їхні ж діти. У нас низький рівень інформованості й знань про побутові відходи і правила поводження з ними. Часто навіть люди якщо й сортують, то роблять це неправильно. Наприклад, чеки, тетрапаки і паперові горнятка — це не папір, вони зроблені зі змішаних матеріалів. Тому та вторсировина, яку в нас здають, дуже низької якості, й українські переробні підприємства змушені купувати вторсировину за кордоном». 

Рекомендації початківцям

   Почати варто з простих кроків, каже Капа Гретен. «Найперше, що варто зрозуміти що zero waste — це не стільки про waste, скільки про zero.  Є 5 основних принципів, які допомагають рухатись до цього нуля. Англійською це 5R — Refuse (відмовитися), Reduse (зменшити), Recycle (переробляти), Reuse (використати повторно) і Rot (компостувати).  Якщо починати, то найкраще все робити поступово. Ніхто не зможе прокинутись завтра і взагалі не створювати відходів, —  наголошує дівчина. — Для початку можна замінити одноразові пакетики на полотняні торбинки для покупок, замість великого пакета мати шопер, одноразові соломинки замінити скляними чи бамбуковими, пластикову зубну щітку теж замінити бамбуковою, завести собі багаторазове горнятко для кави і набір багаторазових приборів. Можна придбати контейнер для обідів і термос. Старатись купувати товари без упаковки і почати сортувати. А далі за принципом снігової кулі — відмовлятись від чогось або замінювати. Це може робити кожен охочий. Я — це такий живий приклад, як людина без якоїсь спеціальної освіти (ні, освіти еколога в мене таки нема) може щодня потрошку змінювати світ. Це якраз той момент, коли один у полі воїн».

   Христина ПЕЛЕНЬО свою боротьбу за зменшення кількості сміття почала якраз з відмови від поліетиленових пакетів. «Я з тих людей, які завжди мали шухляду з целофановими пакетами. Їх просто були мільйони. Я назбирувала їх, щоб потім не купувати нові, а використовувати старі. Проте так ніколи не виходило. Завжди несла додому нові й нові. Я знала, що вони не розкладаються, і далі смітила в цьому світі. Згодом почала дізнаватися, скільки ще побутових речей не розкладаються, а можуть «жити» століттями. Зубні щітки плавають в океані, губки для посуду випадково ковтають риби, скотч скоро простелить ще один шар ґрунтів, напевно. Мене це турбує, — розповідає Христина. — Для початку я захотіла відмовитися від целофанових пакетів. Вони найчастіше вбивають тварин та птахів, і їх найбільше в цьому світі. Люди використовують їх, потрібно це чи не потрібно. Тому я всі продукти, які можуть бути без пакетів, купую без пакета. Наприклад, в’язка бананів. Одразу на неї й клею цінник. Для дрібних овочів і фруктів купила багаторазові тканинні торбинки різних розмірів і ношу їх зі собою. Помідори, сливи, горішки тощо приношу в них. Великі пакети замінила «авоською» та еко-торбою. Мені «авоська» взагалі не подобалася, доки я не спробувала нею користуватися — це геніально! Стільки вміщається». 

   Наступним кроком дівчина вибрала заміну пластикових трубочок для соків і смузі на металеву. «Купила металеву, яку завжди ношу з собою. Дарую друзям, популяризую їх і навіть відкриваю продаж мегакрасивих металевих трубочок, — додала вона. — Досить легко замінити пластикову зубну щітку на дерев’яну, яка безпечно згорить або розкладеться, я зробила і цей крок. Крім того, якщо купую напої, прошу у свій посуд. Кожна кришечка і пластикова склянка згодом стане сміттям, якого й так в світі багато. Навіть паперові одноразові склянки не всі розкладаються. Або принаймні подбайте, щоб одну ємність на день використовувати, а не 5-6 у різних кафе та кав’ярнях». 

   Замість губки, Христина радить використовувати сушену рослину люфу. Вона чудово справляється з завданнями губки. Ще одне правило — менше одягу та друге життя речам. «Одяг — це теж сміття. Я намагаюся всім своїм речам дати друге життя. Подарувати, продати. Щоб люди нові не купували. І сама одяг купую лише за потреби». Водночас, Христина Пеленьо зізнається, що сміття наразі не сортує. «Розділяла пластик і пляшки. А потім побачила, що сміттярі скидають їх в одну машину. Поговоривши з ними, зрозуміла, що немає сенсу. Потрібно розвозити кожен матеріал по різних точках переробки. Я освічуюся в цьому, читаю книги, дізнаюся точки переробки й зовсім скоро почну», — додала вона.

   Тож якщо ви піклуєтесь про довкілля, використайте для початку хоча б одну з порад від наших «зеро вейстерів». Бо немає нічого ціннішого за наше довкілля, оберігати яке маємо ми самі.  
Уляна ДЕПУТОВИЧ

 Опубліковано : 13.09.18 | Переглядів : 869

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Гру.2018»
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
 
Реклама