Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Андрій ГРЕЧИЛО: «В Україні навколо тризуба багато міфологізації»
Андрій ГРЕЧИЛО: «В Україні навколо тризуба багато міфологізації»

Гран-прі конкурсу на найкращу книжку ювілейного 25-го BookForum’у здобув альбом «Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення» Андрія Гречила та Богдана Завітія (видавництво «Родовід»). У 400-сторінковому альбомі — понад 700 ілюстрацій із більш ніж 50 музеїв, архівів і бібліотек України та світу. Про те, чим особливе це видання, а також про історичну долю нашого національного символу «Ратуша» запитала в доктора історичних наук, провідного наукового співробітника Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, голову Українського геральдичного товариства, співавтора Державного Герба України Андрія Гречила. 

— Що нового чи рідкозгадуваного є у виданні?  

   — «Наш герб» — ілюстративний альбом, поєднаний із науковим інформаційним текстом, поданий з відповідним апаратом, з відповідними покликаннями. У виданні вперше опубліковано зображення надзвичайно цікавих, унікальних пам’яток — малої та великої державних печаток Української Народної Республіки. Вони існували як графічні проекти у виконанні Василя Кричевського, у березні 1918 року їх затвердили. Оскільки Центральна Рада припинила свою діяльність наприкінці квітня, то вважали, що їх не встигли виготовити. Ми вдячні приватним колекціонерам, зокрема Олексію Шереметьєву, за надану можливість їх опублікувати. Зображення однієї печатки розміщували в супровідних матеріалах до виставки, експонованої на початку року в Києві, а зображення другої вперше надруковано в нашому альбомі. 

   Щодо концептуальних аспектів, то в Україні дуже поширена практика міфологізування навколо деяких історичних подій, особливо навколо символів. Часом починають вдаватися в якусь містику. В останні роки з’явилося багато публікацій, у яких державний герб обтягують різними байками, міфами, сакралізують, прив’язують до релігійних течій, пишуть про тризубці, триєдність тощо. Насправді все було значно простіше. Альбом дає змогу зрозуміти, що Тризуб як український національний герб затвердили тільки 1918 року. На роль герба в той час претендували й інші знаки, які відігравали важливу функцію впродовж історичного розвитку (і про них написано у виданні). Йдеться про галицького лева, який був гербом Галицько-Волинської держави, а нині функціонує як герб Львівської області; про козака з мушкетом, що його зображували на всіх гетьманських печатках і який у XVIII ст. в офіційних документах трактували як малоросійський національний герб; про архангела Михаїла, який був територіальним символом для центральноукраїнських адміністративних утворень, зокрема Київського воєводства, губернії, намісництва, а нині один з його варіантів використовують як герб Києва. 1918 року вибір зупинили на іншому гербі — на тризубі, і це дуже вдала ідея, бо знак, який тоді ще не був гербом, походить з періоду Київської Русі, це знак київських князів. Він підкреслював, передовсім в ідеологічному плані, спадковість Української Народної Республіки по Київській Русі — тобто по тій державі, яка існувала також з центром у Києві. Другий момент — тризуб уособлював ідею соборності. Саме володимирський тризуб став найкращим символом, який підкреслював ідею об’єднання. Адже за період панування князя Володимира всі руські землі були об’єднані в одній міцній державі. 

– Тобто є історична тяглість, але про якесь смислове наповнення тризуба не можемо говорити?

   – Є різні версії, що міг означати тризуб у період Київської Русі. На жаль, офіційного тлумачення цього ми ніколи не матимемо. А версії нехай залишаються на рівні версій. Цей знак модифікувався, він ніколи не був єдиним. Тому і не був гербом, адже видозмінювався. В одних князів мав форму двозуба, в інших – тризуба, крім того, тризуб у Ярослава Мудрого і у Володимира Великого дещо відмінні в графічній основі. 

– У 90-х теж були модифікації тризуба? 

   – 1991 року оголосили конкурс на великий герб. Перемогу здобув проект, який розробили я та Іван Турецький. В малому гербі ми використали символ, затверджений 1918 року, графічну основу Василя Кричевського. Ще тоді цей варіант критикували за надмір орнаменталізації, крім того, існувала тільки чорно-біла версія. Тому ми внесли незначні зміни й подавали зображення в синьому геральдичному щиті, тризуб разом із вінком. Щоб не провокувати комуністичну більшість, навіть депутати з демократичного блоку наполягали, щоб не було жодних згадок про 1918-й рік, тому вилучили зображення вінка. Ми запропонували нову форму щита, опрацювали тризуб. Також відмовилися від великого герба, через тодішній склад Верховної Ради. Навіть президент Леонід Кравчук апелював до комуністів, щоб голосували, бо треба видавати атестати, паспорти. Крім того, через відсутність символу Україна зазнавала значних збитків у дипломатичній, економічній сферах, митні проблеми вирішували ще через Москву. 19 лютого 1992 року голосування за герб із великим трудом провели окремою постановою. 

– Наскільки можливо і наскільки потрібно затверджувати великий герб?

   – Коли 1996 року затверджували Конституцію України, питання великого герба виринуло знову. В проекті Конституції вписали тільки один герб, який уже себе повністю виправдав, адаптувався в українському суспільстві, з’явився на всіх бланках, документах. Але під час «конституційної ночі» на погоджувальних комісіях знову повернулися до великого герба і прописали, що він має бути з урахуванням герба війська запорізького, тобто козака з мушкетом. Під час голосування комуністи кричали, що вони хочуть, щоб було щось червоне. Депутат Михайло Сирота, який доповідав з цього питання, відповів їм: от буде козак у червоних шароварах, матимете червоне. 

   Нині можливі два варіанти. Або змінити статтю в Конституції й зазначити, що є один герб. Більшість країн має по одному гербу: Польща, Німеччина, Росія, США. Великі герби здебільшого мають країни з монархічним ладом, і традиційно великий герб — так званий королівський. Або організувати круглий стіл, напрацювати концепцію, щоб не було проколів за змістом у символіці, сформувати одну чи кілька груп художників, які опрацювали б кінцевий варіант, і подати його на розгляд Верховної Ради.
Розмовляла Наталя ДУДКО

 Опубліковано : 26.09.18 | Переглядів : 370

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Гру.2018»
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
 
Реклама