Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Земляки, ніколи не здавайтесь!!!
Земляки, ніколи не здавайтесь!!!

Отже, пані й панове, назвімо речі своїми іменами: попри дикий спротив місцевої влади, яка вперто не бажає, аби видання міської ради «Ратуша» вирушило у вільне плавання, процес роздержавлення нашого видання зі скрипом все ж йде. Плани пана Садового і його вельми недружної компанії — викинути нашу газету в бізнес-океан комерційних стосунків ще на початку травня 2018-го голими-босими — зазнали нищівного фіаско. Хоча будьмо відверті: за цей час протистояння (яке триває вже 13-й рік і вельми втомлює) вдалося обрости добрими зв’язками і досвідом, але рятівний острів інвестора-благодійника так і залишився нездійсненою мрією. Ті пропозиції «лягти під політструктуру», що нам робили, — нагадували заблукалого туриста, який у густому лісі шукав людей, а знайшов голодного ведмедя.

   Якщо б  ми прийняли пропозиції посланців «потойбіччя», то зрадили б і Майдан, і Небесну сотню, і пам’ять загиблих в АТО хлопців, та й самих себе. На щастя, ще не все в цьому житті за гроші… Просто дивно, що держава, яка перебуває у війні, не відстежує ТАКИХ «покупців ЗМІ» і не вживає відповідних заходів для їх локалізації. Адже сьогодні в Україні на роздержавлення йде близько 700 друкованих видань! Уявіть собі, якщо навіть кожну другу з цих газет прикуплять ті, хто вже скупив телеканали? Уявили? Все правильно: казково збільшуєш тиражі (гроші ж у ворога є), під’єднуєш адмінресурс — і залізаєш у помешкання і мозок до того, в кого нема ні антени, ні аналогового телебачення…

   Але не будемо про сумне. Краще поговорімо про майбутнє. Газети «Ратуша» і її вірних читачів. Отже, позаяк ми залишились без інвестора (його ще можна назвати спонсором, а чесніше — меценатом), то можемо сподіватися тільки на вас, дорогі наші шанувальники. Неймовірно зросла ціна на папір; попри спротив журналістського середовища, драконівське підвищення послуг Укрпошти стало дійсністю, вочевидь, зросте і ціна друку. Тому основна надія наша сьогодні — не на ті копійки, які «Ратуші» вдасться заробити на політичній рекламі, а на Вас, мешканці Львова та області! Саме на Вас, тих, кому набридли руйнування історичного Львова, постійний жах ймовірного другого пришестя сміття на його вулиці, хто годинами очікує на вулицях брудних маршруток і зі страхом — нових «платіжок» за неякісні комунальні послуги та обґрунтовано не вірить у те, що корупції в органах місцевої влади нема! Багато втомлених земляків уже перенаситились солодко-нечесними і відверто рекламними вояжами бургомістра міста Лева в інші регіони держави з розповідями про те, як у Львові добре живеться львів’янам, і навіть найбільш закохані в гасло «Візьми і зроби!» розуміють, що впродовж багатьох років у нас чомусь, зазвичай, діє тільки його перша частина.

   Я вже 13-й рік очолюю це видання. Як казав один канібал: «Різні люди траплялись…». Але ми завжди намагались (чи вдавалось — судити не нам) робити публікації чесно, об’єктивно, інколи на межі фолу. Ми гідно витримали всі судові процеси, які інколи навіть завершувались тим, що проти позивачів були порушені кримінальні провадження, не кланялись владоможцям і олігархам, дотримуючись при цьому принципу, який задекларував прекрасний журналіст і людина Олександр Кривенко. «Владу не можна ні бити нижче пояса, ні цілувати нижче пояса!», — казав Сашко. А повірте, спокуса зробити чи так, чи по-іншому інколи буває дуже велика…

   Скажімо, сьогодні мер Львова Садовий, для якого знищення «Ратуші» вже стало просто частиною якоїсь вендети чи фетишем, чекає, що ми приповземо до нього на колінах просити як милості відпустити нас на «вільні хліби». Але, повірте, — не дочекається! Весь апарат ЛМР (ЦНАПи, держреєстратори, юристи) мимоволі став апаратом придушення ЗМІ. Нам неймовірно важко. Але ми усміхаємось і продовжуємо виходити у світ! 

   Усім нині важко. Просто в кожного це бідування виявляється по-своєму. Одні мають труднощі з тим, як переписати все своє багатомільйонне майно на кота, інші з останніх фізичних і психологічних сил волонтерствують, мажорні кнайпи переповнені тими, хто «відкосив» від строкової служби і дуже переймається, як протриматись у кабаках до 27 років, хтось важко здобуває дешевий політичний авторитет заявами про суцільну «зраду», батьки очікують вісточок від дітей із холодних окопів неоголошеної війни, інші сушать собі голову, як їм запхатися на ворожі антиукраїнські канали, щоб там «боротися за Україну», а пенсіонери звично викручують із люстри кілька жарівок, бо «треба економити»… Ми, колектив газети «Ратуша», розуміємо, що 216 гривень на річну передплату нашої газети (передплатний індекс — 22188) — це для багатьох сімей чимала сума. Але, повірте, 18 гривень на місяць, які Ви заплатите за сторінки улюбленого (щоправда — не всіма!) видання, стануть серйозним капіталовкладенням в інформаційну безпеку власного міста і власної держави. Бо наш слоган: «Ратуша» — інформаційна совість Львова!» — це не тільки пафосне гасло. Завдяки саме такій позиції ми багато чого втратили, і добре розуміємо, що на наших журналістських яхтах уже ніколи не буде вертолітного майданчика, але й багато чого здобули. Насамперед — Вас, вірні читачі достойної газети. 

   До зустрічі у 2019-му, пані й панове! В разі чого, знайти нас можна за таким номером: 22 188. Його ви легко відшукаєте в обласному передплатному каталозі ))
Микола САВЕЛЬЄВ, 
редактор газети «Ратуша», Львів

 Опубліковано : 26.09.18 | Переглядів : 145

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Жов.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
 
Реклама