Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
«NIMB біометрія»: пошуки втраченого сенсу
 «NIMB біометрія»: пошуки втраченого сенсу 

У Музеї Пінзеля — проект Кауфмана про мистецтво та життя

Пінзель і Кауфман, довіра і діалог, деконструкція німбів та пошуки нової сакральності — у Музеї барокової скульптури Іоана Георгія Пінзеля відкрили проект Влодка Кауфмана «NIMB біометрія». Виставку експонують у рамках бієнале довіри, що триватиме у Львові 19 — 21 жовтня.

   Проект відбувається «під патронатом» низки збігів. 25 років тому в цьому просторі Кауфман представляв відомий і знаковий проект «Листи до землян». Крім того, реалізація «NIMB біометрії» збіглася в часі з проведенням бієнале довіри і, за словами художника, ідея проекту перегукується з ідеологією бієнале: «Навіть у тому, що мені довіряють скульптури Пінзеля, вже є символічна довіра». Торік Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького зініціювала серію виставок — діалогів сучасних митців із Пінзелем. Перші спроби були не надто вдалі, і про діалог можна було говорити хіба що в перспективі-очікуванні. Але ініціатива врешті спрацювала: з’явився проект Влодка Кауфмана — і безпосередній діалог із Пінзелем та його роботами, і самодостатня концепція, яка матиме свої варіації також в іншому просторі.  

   «Іноді чую такі інтерпретації своїх творів, що заздрю, що сам до такого не додумався», — каже Кауфман під час екскурсії проектом, витяги якої подаємо нижче. І пропонуємо відвідати виставку, щоб естетично та інтелектуально насолодитися концептуально виваженим, проникливим і спокійним проектом про важливе. 

Поспілкуватися з Пінзелем 

   — Пінзель для мене — один із найсерйозніших і найулюбленіших художників. Давно мав намір попрацювати з його скульптурами. В чому для мене полягає контакт із Пінзелем? Хотілося поспілкуватися не з його творами, а з Пінзелем через його роботи. Дерево, з якого він різьбить скульптури, за своєю природою таке саме, як папір, яким я користуюся. Легкість паперу дає змогу занотовувати цікаві моменти контакту зі скульптурами, і мені видається, що я спілкуюся безпосередньо з автором. Думаю, як він міг би на це реагувати, що міг би з цього приводу міркувати. Це легка розмова, бо папір — легкий, як ефір. Папір парує навколо його скульптур, і мені дуже легко ввійти в його природу. Папером можу спробувати повторити пластику, яка в Пінзеля дуже впевнена, енергійна і неймовірно цікава. І це дає право виходити на дуже близький контакт. Тим більше, що я як мураха чи як бджілка літаю навколо скульптур на риштуваннях. Дуже цікаво, що Пінзель пробує ілюструвати сакральність. Дуже часто до невдалої речі достатньо причепити німб, і це явище, яке може бути за своєю суттю нічим, стає сакральним. Тобто ми самі, дуже часто неправильно, вмотивовуємо для себе сакралізацію різних постатей, речей чи явищ. У роботах Пінзеля сама постать така потужна й енергетична, що не потребує жодного німба. Настільки сокровенні та глибокі речі, що вони самодостатні. Настільки космічні, що не можна розділяти їхнє сакральне чи світське призначення. Вони самі є такою потужною енергією, що доступні всім, кожен по-своєму може їх трактувати. І ця безмежна можливість трактувати Пінзеля захоплює. 

Безнімбова сокровенність  і зникання суті 

   — Щодо німбу і чи я його десакралізую, то вживаю слово «біометрія». Це досвід, спроба з’ясувати чи виявити причетність до чогось. Для мене дослідження німбу — радше спроба вивчити, хай як це парадоксально, якесь захворювання чи аномальність. Бачу речі, які мене дивують, пробую зрозуміти їхню природу, збагнути, чому люди надають такого патологічно-потужного значення певним явищам у природі, соціумі, у своєму побуті, традиціях, віруваннях. Об’єкти, які умовно називають німбами, — явище віртуальне і доведене до абсурду. Бо німб набуває вигляду пухлини і те, до чого він мав би бути причетним, зникає. Уже фактично не існує того, що ми могли б назвати святістю чи сакральністю. Є явище, яке люди віками накопичували. 

   Я транслюю часову дистанцію. Те, що зникло. Німби — це процес. Гігантське нашарування призводить до того, що першопричина зникає. Я «вирощую», «вирощую» німби, а сутність зникає. Ідеться про втрату сенсу. Ми маємо лише форму. У контексті з безнімбовою сокровенністю Пінзеля це спрацьовує на фатальному контрасті. Інша річ — коли використовую метал і дзеркала: тут спрацьовує соціальний контекст, пропоную саркастично розглядати ситуацію вибудовування нашої соціальної платформи, утопічної й недолугої в сприйнятті серйозної культури. 

Мистецтво і «макулатура»

   — Я не здаю папір на макулатуру, а використовую в реалізації своїх ідей. Своєрідна арт-утилізація. Потребую, щоб навколо мене було багато «сміття». Намагаюся нічого не викидати, тому в роботах можна багато на що натрапити чи відчитати. Не сприймаю документи, які «арт-утилізую», як історик. Вони мали сенс тоді, кілька секунд, і потім втрачають свою необхідність. Точкові соціальні спалахи. Скажімо, використовую поштові марки, але як будівельний матеріал для своїх робіт. Коли філателісти запитують, скільки мені треба марок, кажу, що вимірюю їх не тисячами, а кілограмами. Уявіть собі, що думає філателіст, коли чує, що мене цікавить кілограм чи десять кілограмів марок.  
Наталя ДУДКО  


 Опубліковано : 10.10.18 | Переглядів : 250

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Гру.2018»
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
 
Реклама