Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Історик Орест КРУКОВСЬКИЙ: «Створення ЗУНР було неминучим»
Історик  Орест КРУКОВСЬКИЙ:  «Створення ЗУНР було неминучим»

Про перемоги і здобутки, про закономірності та випадковості історичних подій, про тривоги й переживання діячів Західноукраїнської Народної Республіки з нагоди її ювілею — в розмові зі старшим науковим співробітником відділу «Музей визвольної боротьби України» Львівського історичного музею Орестом Круковським. 

– Якщо говорити про сучасний контекст святкування ювілею... 
– Цього року в рамках підготовки до святкування ювілею ЗУНР відбулося ряд дискусій, які проводили окремо в міській раді та в облдержадміністрації. Особисто в мене склалося враження, що всі круглі столи, які проходили в міській раді, проводили здебільшого для галочки. Пропозиції, які висувало експертне середовище, історики, мистецтвознавці, на жаль, не взяли до уваги. Насамперед ідеться про місце спорудження пам'ятника ЗУНР, а згодом і про саму композицію з левом, довкола якої потім виник скандал. Спершу були цікаві пропозиції – розташувати його біля Львівського університету, там, де точилися завзяті бої між українцями і поляками. Висували також ідею встановити фігуру українського стрільця біля входу в Ратушу. Була й ідея спорудити монумент керівнику ЗУНР на площі Петрушевича. В результаті вибрали – на вулиці Городоцькій, біля казарм Фердинанда, фактично, загумінки міста. Звісно, там теж були бої, як і в інших дільницях Львова, проте, як на мене, пам'ятник західноукраїнській державності в її 100-літній ювілей заслуговує на більш достойне вшанування у центральній частині міста. 
Шкода, що місто і область не змогли домовитися щодо єдиного місця пам'ятника. Ще один приклад безвідповідальності з боку керівництва міської ради – проблема розбитої дороги до Музею визвольної боротьби. Тут до 1 листопада готують низку заходів, і ми це питання неодноразово піднімали на засіданнях і круглих столах. Заступник міського голови Андрій Москаленко обіцяв ці 30 метрів дороги відремонтувати, але далі обіцянок справа не зрушила. В області розмови були куди конструктивніші, запропонували і здійснили низку цікавих проектів.        


— Які здобутки ЗУНР?  

  — До здобутків насамперед належить те, що завдяки рішучим діям військових вдалося, вперше за майже 600-літню історію, здобути Українську державу в Галичині, до того ж випередивши поляків. Попри те, що ця держава проіснувала всього 8 місяців, вона продовжила справу української революції 1917 р., заклавши підвалини західноукраїнського державотворення. Також значним здобутком є активний розвиток законодавства. Галицькі парламентарі, які здебільшого були юристами, мали значний досвід роботи в австрійському парламенті, перенесли його на ґрунт Української Держави і в короткому часі ухвалили низку дуже важливих і актуальних законів. 
Був створений проект Конституції, а  далі: закон про мову (державною мовою — українська), про права національних меншин — поляків, євреїв (чи не вперше в Європі за окрему національну меншину визнали євреїв) та німців, закон про шкільництво (право навчатися рідною мовою), закон про Сойм і вибори до нього в червні 1919-го (не відбулися через травневий наступ армії Галлера), закон про громадянство, земельна реформа, про восьмигодинний робочий день і т.д.

  Ну, і не забуваймо про історичний Акт Злуки, який воєдино об’єднав українські землі з теренів двох імперій. Тобто держава запрацювала, важливо пам’ятати, що це все відбувалось в умовах військової агресії поляків. Якби не блокада ЗУНР на міжнародній арені, якби не військова допомога країн Антанти Польській державі (маю на увазі армію Галлера), то, впевнений, що ЗУНР вистояла б і мала б усі шанси стати такою державою, як, приміром, балтійські. 

— А щодо помилок? 

  — ЗУНР впала, передовсім, унаслідок військової поразки. Ті надії, які плекали політики ЗУНР, на підтримку від уряду УНР, насамперед на збройну допомогу, фактично не здійснилися. Галицькі Січові Стрільці, які на той час стояли в Білій Церкві, не приїхали в Галичину, не допомогли боронити Львів. Це був потужний резерв, 
3-4 тисячі вишколених і загартованих у боях Січових Стрільців, які мали всі шанси  змінити хід львівських подій. Якби втрималася українська влада у Львові, то могла б втриматись уся Галичина. Натомість вони були втягнуті в повалення влади Скоропадського, і невелика українська Галичина опинилася  наодинці зі значно могутнішою від неї у військовому та фінансовому аспектах Польщею. Уряд УНР сам був у важкій ситуації і, крім одного військового загону козаків отамана Долуда, нікого не прислав. Щоправда, ще в період гетьмана Скоропадського було надано фінансову допомогу, зброю та амуніцію. Ще однією поразкою, вже на дипломатичному фронті, стала фактично ізоляція ЗУНР на міжнародному рівні. Польські дипломати представили Галицьку державу перед Антантою, як більшовицьку загрозу й отримали значну допомогу для її ліквідації.

http://ratusha.lviv.ua/up/news/article/43_2018/klt2.jpg


— Створенню ЗУНРу сприяло те, що вже була УНР?

  — Це були два паралельні процеси. В Галичині на той час, фактично, складалися всі передумови для створення держави, незалежно від того, чи існувала б Центральна Рада й УНР. Австрійська монархія доживала останні дні. Впродовж кінця жовтня — початку листопада 1918 року почався процес створення незалежних держав. Спочатку Угорщина проголосила свою окремішність від Австрії, згодом почалася революція у Празі. В тому історичному моменті процес створення власної держави українців у Галичині був закономірний та неминучий. І, звісно, добре, що ми скористалися цим моментом для встановлення української влади, фактично безкровно.

http://ratusha.lviv.ua/up/news/article/43_2018/klt1.jpg


— Чи діячі ЗУНР були готові до такого історичного повороту подій, чи діяли спонтанно? 

  — Цей процес не захопив їх зненацька. Ще влітку 1918 р. українські військові створили таємну організацію старшин, які готувалися взяти владу в свої руки. Зрештою, під час укладання Берестейського миру були закладені основи майбутньої ЗУНР. У таємному додатку до основного договору передбачалося, що українська частина Галичини має здобути автономію — український коронний край. Фактично, це був перший крок до майбутньої незалежності. Цей додаток згодом був денонсований, проте це підняло всіх українців на духу, і вони готувалися, що українська держава в Галичині має постати. Події жовтня 1918 року розвивалися настільки швидко та карколомно, що багато хто просто не встигав за цим ходом історії. Мені вдалося знайти в архіві кілька дуже цікавих документів, які відображають внутрішній стан, переживання тих людей, які безпосередньо брали участь у Листопадовому Чині. Наприклад, Осип Назарук, відомий громадський діяч, письменник, автор «Роксоляни», отаман УСС Семен Горук у ніч з 30 на 31 жовтня написали заповіти. Тобто люди, які брали участь у цих подіях, усвідомлювали смертельну небезпеку, не знали, чи вони виживуть. І таких складених тестаментів було кілька.  
Розмовляла Наталя ДУДКО, історичні фото з експозиції Музею визвольної боротьби 

 Опубліковано : 24.10.18 | Переглядів : 335

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лис.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
 
Реклама