Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Нові часи, які настали
Нові часи, які настали

У Львові експонують кураторський проект Павла Гудімова «Metropolis. Минулі утопії майбутнього»

Яким уявляли майбутнє люди попередніх епох? Які їхні прогнози та мрії справдилися, а що зосталося фантазією? Про це розповідає виставка «Metropolis. Минулі утопії майбутнього», що до 20 січня триватиме у Центрі архітектури, дизайну та урбаністики в Пороховій вежі.

   Уперше «Metropolis» упродовж п’яти днів експонували на «Книжковому арсеналі» в Києві. Львівська версія виставки враховує місцевий контекст, а ще відбувається за грантової підтримки Українського культурного фонду. Право на публічну демонстрацію зображень, кінофрагментів автори проекту придбали, що вирізняє подію на тлі інших в Україні, коли контент нерідко просто копіюють з інтернету. Спеціально для «Metropolis’у» у Пороховій вежі спорудили новий експозиційний простір, спроектували лавки. 


   Винаходи, утопії та візії майбутнього, а також цілком конкретні, хоч і не завжди реалізовані (здебільшого, на щастя) плани реконструкцій міського простору розкривають розмаїття прагнень людини та її взаємодії з іншими, з соціумом, із природою. «Інтерпретуючи кожен експонат як натяк, виставка відтворює альтернативу еволюції світу крізь призму того, що вже відбулося», — зазначають організатори.

   Експонати виставки перегукуються між собою. Екскурсійний супровід від куратора та автора ідеї проекту Павла Гудімова доречно та нюансово цей діалог підкреслює. Серію таких екскурсій заплановано на грудень. 

   Назву виставки інспірував експресіоністичний фільм німецького кінорежисера Фріца Ланга «Метрополіс» 1927 року. У час виходу стрічки її не помітили і наново відкрили на початку XXI століття. Панорама Метрополіса складається з двох частин: «рай» («височенні хмарочоси і витіюваті автостради з шаленим потоком машин, з безконечним рухом») і «пекло» («мурашник» пролетаріату, де мешкають люди, рівнозначні з машинами»). 

   Перегуки-перетини образів та ідей фільму, а також творчих фантазій двох архітекторів — італійця Джованні Баттіста Піранезі (XVIII ст.) та вихідця з України Якова Черніхова (XX ст.) організатори визначають як ключові. Піранезі фантазував на тему руїни та імперії, а його «Вигадані в’язниці» надихали письменників, художників, архітекторів, режисерів, що перетворило його на «ікону» модернізму задовго до появи цього напряму. Книжка «Архітектурні фантазії. 101 композиція» Якова Черніхова — «лебедина пісня конструктивізму». Її автор, коли йому перекрили кисень творчості, відтворював радянську безвихідь у циклі «Палаци комунізму» як «гігантські, незрозумілі об’єми, де немає місця людині, індивідууму». Окрім утопічних чи антиутопічних мистецьких архітектурних фантазій, існували різного рівня майстерності і таланту реальні проекти, що їх автори або замовники готові були реалізувати, змінивши панораму міст. Ідеться про проекти ідеальних міст, як-от «Променисте місто» французького архітектора XX століття Ле Корбюзьє, який був переконаний у необхідності комфортного житла для кожного і навіть готовий був пожертвувати для цього історичними кварталами. А також про проекти архітекторів «сталінського» періоду, які творили тоталітарну архітектуру. Чимало представлених на виставці проектів стосувалися Києва, як-от «Перспектива Хрещатика» Олексія Тація, що цілковито змінила б місто, або «Палац перемоги» 1946 року Олександра Власова (іронічно-сумний перегук з «Палацами комунізму», акцентує куратор виставки), тріумфальна арка на честь 300-річчя Переяславської ради Володимира Заболотного і Валентина Єжова чи проект Урядової площі Валеріана Рикова. Площі, де «люди були нічим, де ідоли стояли і вітали з протягнутою рукою, де були літаки, паради, танки». Проект стосувався площі, де був Михайлівський собор, який згодом знесли. «Навіть без реалізації проекту ціль радянської епохи була досягнута: знищення символів, знищення духовних центрів і встановлення нового — імперського порядку», — коментує Павло Гудімов. Змінити планували і Львів, зокрема збудувати «Корону міста» з «Залом урочистостей» на Цитаделі в період нацистської окупації, також на виставці представлено проект побудови у Львові порту, в контексті планованого каналу, що мав з’єднати басейни Балтійського та Чорного морів. Ще одна особливість львівської версії «Metropolis’у» — роботи графіка Володимира Пінігіна, який, подібно до Піранезі, «фантазував з руїною, архітектурою, простором, з утопіями імперій чи постімперій». 

   «Metropolis» — не тільки про архітектуру, а й про винаходи, про те, яким уявляли життя на Марсі, як планували в майбутньому пересуватися, які технічні пристрої передбачили фантазери і мрійники минулого. Іронічно-гумористичним є розділ про роботів, які замінять роботу. Поняття «робот» запровадив чеський письменник Карел Чапек 1920 року у фантастичній п’єсі, дія якої відбувається на фабриці з вирощування штучних людей для виконання небезпечної роботи. Чеською слово «робота» означає «каторга», що окреслює початковий намір у створенні антропоморфних прототипів, інформує виставковий буклет. Фрагмент кінофільму «Нові часи» Чарлі Чапліна, популярний на виставці в Києві, показує машину, яка дає змогу годувати людину без відриву від виробничого конвеєра. Ну д-у-у-у-же актуальна алюзія на наш швидкий час, коли ми нерідко споживаємо їжу, занурившись у ґаджети, спілкуючись по телефону або пишучи текст. 
Наталя ДУДКО,
фото Лесі СЛЮСАРЧУК

 Опубліковано : 08.11.18 | Переглядів : 230

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лис.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
 
Реклама