Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Секрети сучасних златоустів
Секрети сучасних златоустів

Уявіть, Ви виступаєте перед великою публікою. З чого б почали свій виступ? А якщо б Ви помітили, що фідбеку від аудиторії нема: хтось перебирає пальцями по екрану свого гаджета, напевно «сидить» в одній із соцмереж; хтось дивиться на стелю і ніби промовляє: «Коли це вже закінчиться?!». Або… Ви ставите питання публіці, а у відповідь лише мертва тиша. Напевно, це страшний сон будь-якого оратора, адже кожен із нас хоче, аби його не лише слухали, а й чули, аби ловили кожне слово і взаємодіяли. «Джеймс Бонд», «Джек Горобець»… Ні! Це не перерахунок улюблених кіношних героїв, а техніки, які допоможуть кожному спікеру зробити потужний, вибуховий публічний виступ. А розказав «Ратуші» про техніки потужного публічного виступу та про те, як побудувати ТОПову промову, спікер, красномовству якого 100 % позаздрила б навіть пташка-говорун. Роман Дерега — вправний оратор, ритор, коуч із публічних виступів, засновник академії публічних виступів «The Movers».


— Перший етап — підготовка до виступу. Які техніки на цьому етапі Ви виокремлюєте? 

   — Зазвичай більшість починає підготовку до виступу з ручки та паперу — написання промови. Це не найкращий початок, адже ми ще не знаємо, про що говорити, хто буде перед нами, ми не зробили мінімального аналізу. Це те саме, як починати споруджувати будинок лише за гарною картинкою, коли прийшли одразу з усіма будівельними матеріалами і навіть не знаєте, де стоятиме будинок. Починати варто з аналізу потенційної аудиторії: хто ж там сидітиме, які люди будуть. Я називаю цю техніку «Джеймс Бонд», бо треба розвідати атмосферу в аудиторії у стилі найкращого шпигуна британської розвідки і виокремити деталі — скільки буде людей, що їх об’єднує, адже вони зібрались в одному місці в один час; чого вони бояться і чого хочуть найбільше. Потрібно дізнатись ключові болі, потреби своєї цільової аудиторії. Тобто, ланцюжок «розвідки» приблизно такий: цільова аудиторія — потреби — страхи — найбільші бажання. Коли ми про це дізнаємось, нам буде набагато простіше наповнювати свій текст. 

   Важливою є техніка «Жирафа». Фішка в тому, що коли нам треба погодувати жирафу, ми думаємо, що вона любить їсти, а не про те, «а що ж люблю я». На масштабних прес-конференціях, виступах, спостерігаю за тим, що спікери починають розказувати цікаві прикольні речі, але ті, які найбільше цікавлять безпосередньо їх: «Я зробив те…», «я, я, я», але в таких випадках дуже часто і швидко втрачається увага людей, бо спікер має надати аудиторії те, що найважливіше для неї. Коли ми знаємо свою ціль, чого ми хочемо досягнути, хто там сидітиме, то все це ми об’єднуємо з тим, що важливо саме для людей, надаємо їм корисну інформацію. Це й буде фундаментом нашого будинку, і тоді можемо братися за його спорудження. 

— Фішки виступу-самопрезентації: з чого почати і як закінчити. Чи потрібно дотримуватись поширеної техніки «розкажи про себе за 30 секунд»? 

   — Це залежить від того, скільки часу Ви будете на сцені. Якщо Ваш виступ триватиме 2 години, то публіці буде мало почути про Вас за 30 секунд. Звісно, важливо і те, наскільки Ви відома людина. Якщо виступатиме, наприклад, Стів Возняк, співзасновник Apple, то він може себе апріорі не презентувати і лише сказати «Привіт, це я!». Треба враховувати і питання часу, якщо він у Вас є і Вам треба себе презентувати, то, крім обов’язкових частин — хто Ви і звідки, чим займаєтесь, класно буде розказати про себе кейсом — конкретною історією, що Ви робили, це може бути формат найдивнішого, науспішнішого чи найсвіжішого проекту. Цю техніку я називаю «Джек Горобець». У фільмі «Пірати Карибського моря» є кадр, коли Джек Горобець заходить у бар і пірати починають говорити: «О, це Джек Горобець!», «А ти чув, його закинули на безлюдний острів, він зробив собі пліт із черепахи, прив’язав її до дерева і на ній виплив з острова і от він перед нами». Інший пірат замріяним поглядом: «От я б хотів мати такого капітана…». В чому фішка: xоч ця історія не має прямого зв’язку з професійними здібностями капітана, вона відкриває нам інші його якості. Тому, під час самопрезентації, коли Ви розказуєте про себе через певну історію, це є погляд збоку, адже кожен може оцінити Ваш досвід самотужки. 

— Уявімо, що Вас ніхто не знає, Ви маєте виступати перед широкою аудиторію, як би Ви себе представили?

   — Вступ, початок промови — це завжди магія. Я жодного разу не бачив, щоб аудиторія, яка слухає спікера, була вороже налаштована до нього у перші дві хвилини, адже спочатку публіка очікує, що вийде цікавий промовець, і вони недаремно проведуть час. Я називаю це «Ефектом порталу», коли люди сидять, очікують на оратора, їхній «портал» відкритий. В цей момент починати зі слів «Доброго дня! Мене звати…  і сьогодні ми поговоримо… » недоречно. Бам! Портал починає закриватися. На першу частину виступу, в момент, коли портали відкриті, виступ потрібно почати яскраво. Це може бути прив’язка до актуальної події, яка на момент виступу у всіх нас слуху, запитання аудиторії, неймовірний факт, статистика, цифра, якась історія, прив’язана до теми виступу. Цей перший контакт із публікою ще більше розкриватиме портал. І вже в рамках вступу, коли ми відкрили портал, ми можемо розказати про себе, про що спікер говоритиме в рамках виступу. Головне — не починати з назви теми виступу, статичних фраз, адже це нецікаво, а головне завдання спікера — зацікавити аудиторію. Вступ має бути цікавим, і він має витягнути людей із їхніх думок. 

— Яким чином можна привернути увагу аудиторії?

   — Для того, аби не лише привернути, а й втримати увагу аудиторії, є маса інструментів, «фішок», але якщо ми їх систематизуємо, є чотири канали, якими ми можемо впливати на мозок інших людей — звуком, картинкою, сенсом виступу і взаємодією із аудиторією. Я рекомендую ніколи не виходити з думками та репліками на кшталт: «Я все знаю і вас навчу, поділюся надзвичайними думками». Ні! Інформація є абсолютно доступна в Інтернеті та на інших ресурсах. Виступ — це перш за все спілкування, жива взаємодія з аудиторією: запитання до аудиторії, відповіді на запитання аудиторії, реакції на речі, дії, які відбуваються тут і зараз. Не треба допускати і варіанту: «Мені потрібно виступити, а що відбувається по ходу — не важливо». За такою схемою нема процесу комунікації з аудиторією. 
   Буває, що відбувається щось негативне, і от власне завдяки реакції на неї спікера видно рівень його професіоналізму. Наприклад, щось падає, злітає слайд, хтось вигукує з аудиторії і т.д. На такі ситуації промовці можуть відреагувати декількома шляхами: вдати, ніби мертві і цього не помічають; виявляти агресію, робити зауваження і цим самим показувати, що щось не так; або реагувати у позитивному ключі на будь-що. Наприклад, якщо злітає слайд презентації, досвідчений оратор цю ситуацію переведе на жарт або зазначить: «Леді та джентльмени, як бачите, наша презентація не працює, тим краще, адже я маю змогу більше часу приділити вам, вашим запитанням». Якщо спікер може залучити людей і сказати, наприклад: а створімо слайд спільними зусиллями, і почати його десь малювати — це круто, таким чином і раджу чинити. 

— На Вашу думку, який найпотужніший прийом виступу?

   — Один із найбільш трендових, найпотужніших прийомів — сторітелінг — розказування історій, і тут ми можемо обрати варіанти виступу: «Я маю серйозну презентацію і я не можу розказувати історії, мені треба дати конкретний контент», або «Я чув, що сторітелінг — це потужно, тому треба розказувати історії». Ваш виступ буде не лише цікавим, веселим, прикольним, ай повчальним. Ми працюємо зі сторітелінгом за технікою «Прецедент» (випадок або подія, що сталися в минулому та є прикладом або підставою для аналогічних дій у сьогоденні. — Авт.). 

— Що таке прецедент у публічних виступах?

   — Коли у Вас є важлива теза, думка або ідея, яку Ви хочете донести до людей, Ви можете це зробити «в лоб», але краще, якщо ми цю ідею проілюструємо певною історією, що вже трапилась у минулому. Вона обов’язково має бути правдивою, це може бути історичний факт, історія Вашого друга, сусіда або Ваша особиста. Але не варто вдаватись у крайнощі, аби Ваш виступ не був просто веселою історією. Сенс техніки у тому, що ми беремо ідею, розказуємо історію і в кінці робимо певний висновок. Тоді виходить крутий WOW-ефект.

— Які засоби впливу на увагу аудиторії, акумуляції її уваги Ви могли б виділити (жести, тон, дикція)?

   — У нас є картинка, завдяки якій ми можемо привертати увагу — мова тіла, звук — наш голос. Насправді, коли я працюю з людьми найменше уваги я приділяю голосу і мові тіла. Чому? В людей, які лише починають виступати, «затиснута» мова тіла, голос. Наразі мовиться не про людей з вадами здоров’я, а про страх. Коли ми починаємо навчання, вже наприкінці 4-5 уроку, коли людина стає впевненою в словах, у контенті, структурі, яку вона доносить; коли вона відчуває, що їй вдається потрапляти у потреби і страхи аудиторії, відчуває зворотний зв’язок, їй вдається досягати своїх цілей у публічному виступі, а мова тіла, руки, ноги, голос, починають автоматично розкриватись. Щодо голосу, то треба розуміти, що коли людина починає затинатись, це є не фізичний дефект, а психологічний. Що більше впевненості у словах, що менше страху, то крутіше розкривається голос. Підготовлений спікер знає, що говорити, перед ким говорити, і цей процес відпрацьований, це розкриває мову тіла, голос, забирає затинання та паузи «у-у-у», «е-е-е». Для того, аби побороти «е-е-е», «и-и-и», є проста річ — змінити темп мови на повільніший і замість «и-и-и» робити паузу. Це елементарна штука, яка допомагає зробити мову структурованою. 

— Ви зазначили про паузи, який ефект цього елементу промови? 

   — У людини, яка виступає, є страх: «Я зараз говорю і теоретично мене можуть перестати слухати, а що буде, якщо я замовкну, я тоді взагалі можу втратити увагу людей». Коли людина робить свідомі паузи, це передусім вказує на впевненість спікера. Крім того, паузи допомагають розділити ключові моменти, тези, які краще сприймає аудиторія, мозок починає перетравлювати інформацію ефективніше. 

— Що робити, якщо Ви помітили, що втратили контакт із публікою? Чи є «гачки», як повернути її увагу?

   — Якщо у Вашому виступі є інтерактивні частини, наприклад, дрібні вправи, завдання для аудиторії, то варто зупинитись і одразу перейти до цього блоку. Найсильніше для привернення уваги аудиторії діє саме інтерактив. Якщо Ви даєте завдання, то аудиторія починає працювати над вашим виступом, вкладає у нього свої сили. Наприклад, спікер розказував про те, що сільськогосподарських тварин погано утримують, і для того, щоб це проілюструвати, він попросив усіх встати, тоді він сказав: «Загалом, усім зараз комфортно, ви стоїте 10 секунд… Уявіть, що ви стоятимете так добу, ви їсте, ходите в туалет і все життя проводите, стоячи. Ось так живуть тварини». Одночасно тут було використано такі засоби, як залучення людей, демонстрація (коли є інформація, яку складно пояснити, виграшно працює саме демонстрація, коли ти виносиш безпосередньо живі предмети на сцену, або демонструєш на людях). В такі моменти у Фейсбуці ніхто не «сидітиме».
Спілкувалась Анастасія ШЕВЧЕНКО

 Опубліковано : 08.11.18 | Переглядів : 95

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лис.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
 
Реклама