Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Музей Шептицького вийде з підпілля?
Музей Шептицького вийде з підпілля?

Музей Митрополита Андрея Шептицького, музей катакомбної церкви та музей сакрального мистецтва планують відкрити в діючому храмі священномученика Климентія Шептицького УГКЦ на вулиці Кривоноса, 1 та в приміщенні колишнього монастиря реформатів (відгалуження францисканців).

   Храм уже функціонує як Музей сакрального мистецтва. Однак офіційного статусу цей і два інші заплановані музеї набудуть після того, як церкві передадуть приміщення. Але спершу мають знайти і передати приміщення для факультету психології Університету внутрішніх справ. Хто зробить це швидше — Львівська міська рада, обласна рада чи облдержадміністрація?  

   «Храм відкрили 1664 року. 1783 року монастир ліквідували, приміщення передали під сиротинець. Після Другої світової війни тут була в’язниця для жінок, потім для неповнолітніх хлопців. У 60-х роках радянська влада відкрила тут школу міліції. В храмі був клуб, кінотеатр, а в святилищі — спортивний зал, — розповів настоятель храму отець Севастіян Дмитрух. — Греко-католицька церква опікується церквою від 2007 року. Перший поверх колишнього монастиря Університет внутрішніх справ уже звільнив, і ми доводимо його до ладу».

   Отець Севастіян ще у 80-х роках минулого століття почав збирати особисті речі Митрополита Андрея. Нині в колекції приблизно 500 експонатів, пов’язаних із життям Митрополита, а загалом мистецьких артефактів священик зібрав близько 6000 — ікони, різьба, хрести, шитво, експонати з життя катакомбної церкви, про діяльність УГКЦ в підпіллі. Дослідники порахували: якщо перевести майно та фінанси Андрея Шептицького на нинішні часи, то він був мільярдером. «Усі свої кошти вкладав у розвиток української справи — мистецької, музейницької, у розвиток науки, утримання сиріт, вдів. Не збудував жодної церкви, але всі кошти віддав на благодійність», — коментує настоятель.  

   Кожну ікону, яку вдалося врятувати, отець Севастіян вважає чудотворною. Їх викинули з ужитку, вони були на церковних стрихах, дзвіницях — на «церковних смітниках». «З Московщини привіз понад 300 ікон, з Європи — до 200 експонатів, 30 — з Америки і Канади. Є мощі святих, які Андрей Шептицький привіз із Ватикану. Пробита кулями ікона Пресвятої Трійці зі села Липівці Рогатинського району лежала на смітнику. На роботу Олекси Новаківського «Мойсей» (портрет Шептицького) натрапив 2009 року у Львові, коли забирав дрова для сестри. Господарі планували полотно спалити. Ікона 1667 року зі Стрийського району збережена, але має вибиті очі та проколота багнетами. Також є «Тайна вечеря» з вкладеною реліквією — скалкою зі столу, за яким відбувалася тайна вечеря», — розповідає отець. Є в колекції й волосся з бороди Митрополита, яке обрізав один із ченців. Вважав Митрополита святим, тому взяв волосся на мощі. 

   Знайдене в радянські часи отець закопував у курнику, віддавав на зберігання іншим людям. «Серед однакових склянок для вина одна виконувала роль чаші, з якою я служив щодня Літургію. Вона стояла зі всіма склянками, але я знав, що то чаша, — каже настоятель храму. — В радянські часи їздив з дітьми в гори в Яремче. Збереглися фотографії з того часу. Маю відеозаписи, фото мирян, монахів, монахинь — усе це буде частиною експозиції. Одного разу втікав від кагебістів. У Страсний четвер кагебісти прийшли на перевірку до отців Вороновських, а я в хаті. Як втікати? Через вікно. Я швидко бігав, поліцай побачив і зробив крок уперед, щоб не бачити. Біг від летовища аж на Привокзальний базар. Навіть цікаво було воювати з радянською імперією. Було усвідомлення, що вони мене бояться. Церква тоді жила, а не існувала». 

   Завершує отець Севастіян екскурсію першим поверхом колишнього монастиря біля розміщених навпроти один одного приміщень рефектаря і аскетаря: «У рефектарі монахи-реформати споживали їжу, а в аскетарі мали духовну поживу. Аскетар — бо йдеться про провадження аскетичного життя. Ченці ставали у дві шеренги, і кожен по черзі оскаржував іншого, у чому той провинився: той забагато говорить, той забагато їсть, сміється чи спілкується зі світськими людьми. Тоді просили прощення один в одного і йшли в мирі відпочивати». 
Наталя ДУДКО, фото Лесі СЛЮСАРЧУК


 Опубліковано : 05.12.18 | Переглядів : 89

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Гру.2018»
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
 
Реклама