Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Львів і паровий панк
Львів і паровий панк

Літературну премію міста вручили за експериментальну біографію Нечуя-Левицького

У Львові вперше вручили Премію міста літератури ЮНЕСКО, яку її оргкомітет задумав чотири роки тому. Фіналісти премії — письменники Маріанна Кіяновська, Вікторія Амеліна, Наталка Сняданко, Михайло Слабошпицький, Петро Яценко, а також перекладачі Павло Мигаль, Ярослава Стріха та Ольга Любарська. Лауреатом Премії міста літератури ЮНЕСКО став Петро Яценко — за роман «Нечуй. Немов. Небач» про класика української літератури Івана Нечуя-Левицького у стилі парового панку. 

   «За сміливу актуалізацію української класики, за відчуття стилю і повноту часу, за вдалу спробу впізнати іншого в собі і за погляд на українську культуру як невіддільну частину світових процесів» лауреатові вручили сертифікат на 150 тисяч гривень і статуетку авторства Олеся Дзиндри з чорного металу і благородної сталі, з поетичними рядками Богдана-Ігоря Антонича. 

   Спеціальною відзнакою журі нагородило перекладачів Ярославу Стріху за переклад роману Кейт Аткінсон «Руїни бога» та Ольгу Любарську за переклад роману Сильвії Платт «Під скляним ковпаком». Лауреатки отримали по 25 тис. грн.
   Ось як описує місію премії голова журі Ірина Старовойт: «ЮНЕСКО вважає однією зі своїх місій пропагувати у світі цінності чесності, відкритості, діалогу та дбає про те, аби мир запанував не просто на кордонах різних країн, але також і в головах людей. Тому нам важливі тексти, які зцілюють пам’ять спільнот, артикулюють цінності людяності та будують мости порозуміння, навіть якщо це на початок тільки паперові мости. Ця премія має свою естетичну цінність та етичний вимір. Гаслом до неї вибрано латинські слова «Litteris advertuti» — «За письмо і чесноти». Під час нагородження Ірина Старовойт також зазначила, що «саме у XXI столітті навіть великі літературні міста вперше почали створювати премії своїх міст, наприклад, приз Кафки у Празі, який присуджують фонд Кафки і місто Прага, чи Паризька літературна премія». Тепер свою премію має і Львів, її присуджуватимуть щороку авторам або перекладачам за оригінальний чи перекладний художній твір, уперше опублікований українською мовою. Згідно зі статутом премії, вона популяризує цінності гуманізму, порозуміння, свободи слова, міжкультурної комунікації та виховання толерантності.

   Петро Яценко після того, як йому вручили нагороду, сказав, що не очікував на перемогу і переконаний, що інші лауреати заслуговують на цю премію не менше, ніж він: «Під час закордонних поїздок мене часто запитували, чи має Львів свою літературну премію. Я відповідав, що ні, а тепер радію, що премія з’явилася і що я став її першим лауреатом». 

   Щодо самого роману, то, за словами автора, він показав Нечуя-Левицького не письменником села, як часто подавала радянська критика, а письменником урбаністичним, письменником вікторіанської епохи, який творив у час, коли відбувалася промислова революція. «Коли читаю, що першу Премію міста літератури отримала книжка про Нечуя-Левицького, розумію, що це вкладається у шаблон. Ні, премію отримала парова біографія. Книжка про чудового українського класика, стилізована під паровий панк! Львів і паровий панк! І про Нечуя-Левицького з механічним серцем, — написав Петро Яценко на своїй фейсбук-сторінці. — Я задумував «Нечуй. Немов. Небач» не просто «паровим» романом про класика, не лише кінороманом та книгою, побудованою за принципами сучасного стартапу, а й багатошаровим культурним проектом, до якого входила еко-експедиція «У гості до Нечуя», освітній проект із лекціями, з якими я виступив на цьогорічному фестивалі #KyivSteamCon та у школі імені Нечуя-Левицького у Стеблеві, а також музичний супровід, для якого написав кілька стилізованих пісеньок з музикою. Дві з них — чумацька пісня «Новий край» та улюблена пісня галицьких опирів «Два крейцери» — є у книзі». 

   Роман «Нечуй. Немов. Небач» вийшов у проекті Василя Ґабора «Приватна колекція» (ЛА «Піраміда»). Ось як відгукнувся видавець на перемогу письменника:
   «— Тепер, коли Петро Яценко тримає так високо літературну нагороду, а Ти як батько і далі підтримуєш його, — Петрові книги мають летіти, мов гарячі пиріжки, — кажуть мені друзі.

   — В Україні такого не буває, — відповідаю їм. — Якщо хтось отримує навіть Шевченківську нагороду, то це зовсім не означає, що всі кинуться купляти книжки лавреата. 

   Врешті, я давно вже переконався, що кожна книжка живе власним життям, і дуже важко передбачити успіх якоїсь нової книги талановитого автора. Та маю тепер нагоду перевірити, чи викличуть більший інтерес усі видання Петра Яценка, які вийшли під маркою «Приватна колекція». 

   Зізнаюся, що Петра Яценка відкрила мені Галина Пагутяк, запропонувавши прочитати і видати його «Львівську сагу». І ось ця перша книжка Петра в нашому проекті до сьогодні була найуспішнішою, вона зазнала декілька перевидань, її переклали польською. Давно вже шукають «Львівську сагу» в книгарнях, тож до Форуму видавців готуємо її нове видання.

   Додам, що для мене Петро Яценко як талановитий письменник привабливий передовсім тим, що володіє різними стилями і вміє витримати кожен стиль від початку книги до кінця. І всі книжки Петра Яценка, які вийшли у «Приватній колекції», дуже різні. Якби на них не було зазначено Петрового імені, то можна б подумати, що їх написали різні люди. І написали талановито».
Підготувала Наталя ДУДКО

 Опубліковано : 20.12.18 | Переглядів : 238

Читайте також:
Обличчя номера

Oblyccja.jpg">

Завантажити номер

 
Календар
« Бер.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
 
Реклама