Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
ТОЙ, ЩО ВОЮВАВ З «АВАТАРАМИ»
ТОЙ, ЩО ВОЮВАВ З «АВАТАРАМИ»

Коли на третій від Сонця планеті Сонячної системи народ потерпав від озброєного нападу загарбника, військові щосили намагались боротися всіма доступними методами. З’ясувалось, що існували цілі полчища «аватарів», які, хочемо ми цього чи ні, почали грати на руку ворогу. Нині мало хто знає, але одним із перших, хто почав боротися з «аватарами», став український офіцер-прикордонник  Василь Чарка... І це — не легенда.

Шлях до миру

   Вона ламає, ставить на коліна, змінює. Війна — вбивча, адже руйнує людину зсередини. Вони захищали українську землю, боролись і борються за те, щоб діти ходили під мирним українським небом, щоб ворог не зазіхав на землі, які довірили нам діти-прадіди. 

Але тоді, у 2014-му, коли невідомо було не тільки те, що станеться завтра, а й те чим завершиться «сьогодні», дехто не витримував і вдавався… до оковитої. Дивімось правді в очі: багато військовослужбовців у зоні АТО на початку буремних подій на Донбасі пили «по-чорному». Результат: самогубства, нещасні випадки, самостріли, п’яна стрілянина по своїх, повальне порушення дисципліни, яке призводило до неочікуваної смерті навіть в тилу. Тоді з’явилась на світ дивна «зброя» протидії пияцтву і пиякам, що їх на «передку» за синюшний вигляд називали «аватарами», яка врятувала не одне життя.

   Вигадав дієву «зброю» нині вже підполковник, прикордонник, учасник бойових дій Василь Чарка. «Я закінчив військовий навчальний заклад, маю 30 років вислуги, завжди знав, що мій шлях — оборона Батьківщини. Коли у 2014 році почалася війна, коли перші «зелені чоловічки» ввійшли у Крим, у березні пішов у військкомат добровольцем. Головною метою тоді було захистити Крим, бо бачили, що наближається біда. Охочих записали, але нас довго не мобілізовували. Тоді мені було 47 років. Невдовзі, у червні, знову звертаюсь у військкомат, вочевидь, також був не час. Але вже 28 серпня мобілізували. Був вибір — іти до десантників чи Нацгвардії, я вже було погодився в десант, але прийшли побратими з Державної прикордонної служби України і запросили до себе. 20 діб підготовки — і команду відправили на Схід. Потрапив я у місто Волноваха, де була наша база», — розповідає пан Василь.

Дієвий шантаж «аватарів»

   Почалося буденне фронтове життя. «В АТО я був з вересня 2014 року по лютий 2015, потім поїхали додому, потім знову на фронт — з вересня 2015 року по червень 2016 року, сумарна кількість часу, впродовж якого я був в АТО, — 1,5 року. Приблизно у кінці жовтня 2014 року вже почали нестерпно «допікати» пиятики і негаразди, які виникали через вживання солдатами і офіцерами алкоголю. Сам я практично не вживаю спиртного, тому й не розумів як це можна пити на війні. Заручився підтримкою своїх побратимів, зокрема капітана Олега Рудницького і солдата Олега Німчука та іншими, з мого блокпосту, щоб відчувати, що я в цій дивній борні не один. Ми вирішили вкласти свою лепту в боротьбі з пияцтвом. Саме тоді до нас почали надходити накази, телефонограми, що через вживання спиртних напоїв серед військовослужбовців траплялися смерті, масові нещасні випадки, були й таке, що солдати підривались гранатами. Начитавшись цього всього, ми сказали: «На нашому блокпості буде сухий закон, порядок, дисципліна», адже ситуація, що склалась, допекла, не було навіть кого ставити на чергування, на позиції, — веде мову далі співрозмовник. — Тоді ж виникла ідея створити шеврон, який можна було б ліпити на голову п’яному солдату, фотографувати його і показувати йому тверезому ці фото. В той час серед солдатів поширювалось прізвисько «аватар», так називали людину, що вживає алкоголь. Ми ж бачили так званих «аватарів» у вигляді «равликів», бо людина, яка нап’ється вже нічого не розуміє, ледве пересувається, у неї порушена координація рухів. Нашвидкуруч намалювали ескіз майбутнього шеврона. Далі задумались, де його виготовити. Згадав, що у Львові є фірма “Символіка”, яка виготовляє шеврони, атрибутику. Там нам радо допомогли. Тоді ж вигадали і надпис: «Без нас краще». Після того, як нам поштою передали перших сто шевронів, ми клеїли тим, хто напивався у загоні, на чоло шеврон, фотографували. Коли ті приходили до тями, то просили, аби ці фото не надсилали батькам, родині, аби їх не ганьбили. Не повірите: вони КИДАЛИ ПИТИ!!! Багато хто згодом дякував. Це діяло! Будемо відверті: засоби, які були на той час, зокрема ті, що були у рамках правового поля, — догани — були просто недієвими. Коли на наш пост приїжджали зі Збройних сил України (які також боролися зі вживанням спиртного у своїх підрозділах — проблема була загальнофронтовою), то ми їм вручали шеврон як подарунок. Потім по фронту розійшлася інформація про те, як ми, прикордонники, на одному з провідних блокпостів боремося з пияцтвом, до нас масово почали звертатись за шевронами, і процес пішов».

   Однак багато бійців, на відміну від своїх керівників, які нарешті віднайшли хоч якийсь дієвий засіб боротьби зі вживанням алкоголю, реагували по-різному: хтось дякував за те, що підштовхнули до того, аби схаменутись та кинути випивати; хтось казав панові Василю: «Довго по землі ходиш, доходишся, доборешся».

   За словами співрозмовника «Ратуші», він навіть не очікував, що шеврон так пошириться й набере популярності серед військових, що його потім вишиватимуть у багатьох фірмах. Цю ідею пан Василь не запатентував, попри те, що у 2015 році хтось уже хотів присвоїти собі новацію, так би мовити, витвір мистецтва. 

   Василь Чарка вбачає у вживанні алкоголю серед військовослужбовців і суто психологічний фактор, адже важко переорієнтуватись після життя на мирній території, людині треба зняти стрес, набути сміливості. Фронтове життя — кардинально інакше. Важко й спостерігати за смертями тих, із ким стояв пліч-о-пліч. А коли надходили дитячі витвори, малюнки, читали тоді — і сльози навертались на очі, адже на простого солдата надіялись, а він не завжди був готовий, психологічно та морально, до жорстокості і страху. Тоді, каже підполковник Чарка, всі намагались і сховати свій страх… за чаркою. Офіцер щиро сподівається на те, що колись вигаданий ним і його підлеглими шеврон-равлик урятував не одне життя…

    «Війна ламає, після війни у людей життя складається по-різному. Я помітив, що й сам змінився після АТО, вже сприймаю світ по-іншому. Розумієш, що треба самому щось робити, ніхто не зробить, окрім нас! Був інцидент, коли під Волновахою «градами» накрили автобус, в якому були і цивільні, якщо не помиляюсь, у січні 2015 року, на блокпосту «Бугас». Від Волновахи цей блокпост розташований за 2,5 км. Невдовзі відбулась акція, в рамках якої одна жінка вийшла зі словами: «Багато говорите, вже 24 роки, нічого ви ще не побудували, ви поїдьте на «передок» до солдатів і подивіться, що вони побудували своїми руками, бо вони хочуть жити. Подивіться, які «хороми» вони побудували, аби залишитись живими». Це слова, що примусили тоді замислитись», — вважає офіцер-прикордонник із веселим прізвищем Чарка.
Анастасія ШЕВЧЕНКО

Гинуть, коли гармати мовчать…
   В інтерв’ю газеті «Дзеркало тижня» від 27 жовтня 2018 року Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос повідомив, що за чотири роки безповоротні небойові й санітарні втрати (зокрема спричинені й вживанням алкоголю)  становили 2700 осіб. З них 891 випадок — хвороби, 318 — ДТП, 177 — нещасні випадки, 175 — отруєння, 172 — необережне поводження зі зброєю, 101 випадок — порушення заходів безпеки, 228 — вбивства, 615 — самогубства (зокрема в зоні бойових дій на Донбасі — 282).

Алкоголь у арміях світу

Великобританія

    На долю Збройних сил Її Величності у XXI столітті випало кілька озброєних конфліктів - участь у війні в Афганістані, Іраку, Лівії, а також операція «Сервал» у Малі.  Під час бойових дій у Великобританії дозволено вживати алкоголь лише у військово-морському флоті і тільки окремим категоріям військовослужбовців. Зараз, за даними експертів, коли військові Великої Британії не задіяні у війнах, головною їхньою проблемою стає пристрасть до алкоголю. Про це повідомляє сайт ASN.in.ua. Психологи відзначають - це пов’язано з тим, що багато солдатів провели на військових базах більшу, ніж у мирних містах, частину свого життя. І, опинившись не в строю, вони розгублені, не знають, чим себе зайняти. Саме тому держава намагається максимально опікати військових: їх відправляють на різні курси, включно з кулінарними або присвяченими вмінню грамотно витрачати гроші. Ветерани можуть сміливо звернутися до Міністерства оборони Великої Британії по допомогу. У Великій Британії діє близько 20 громадських і благодійних організацій, що спеціалізуються на допомозі ветеранам, такі, як «Комбат Стрес».

США

А в американській армії ситуація дещо інакша. Там військовослужбовцям… дозволяють вживати алкоголь, проте обмеження таки є. Під час проведення бойових дій вживання алкогольних напоїв категорично заборонено. У військовому містечку вибір більш ніж широкий, і купити пива ніхто не забороняє. Дещо складніше з міцним алкоголем. Звичайний військовослужбовець може придбати (і безперешкодно пронести в казарму) не більше 100 г міцного алкоголю, для придбання великих масштабів треба ID, в якому зазначено дозвіл коменданта. Це, як правило, дозволено сержантам, офіцерам та членам їх сімей.

 Опубліковано : 17.01.19 | Переглядів : 1403

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Сер.2020
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
 
Реклама