Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Монетизація як мотивація

Монетизація як мотивація

«Дізнайся, коли вже мені поштарка приноситиме гроші за невикористані субсидії», — каже бабця моєї знайомої. На одному з телеканалів людей опитують, куди вони витратять «монетизовані» залишки невикористаних субсидій, опитані озвучують найрізноманітніші версії і фантазії, і загалом виникає відчуття: «зрозуміло, що нічого не зрозуміло»...

   У тому, що саме і як саме змінить монетизація субсидій для держави, а передусім — для кінцевих споживачів послуг, «Ратуші» допоміг зорієнтуватися Ігор ЛИСИЙ, кандидат економічних наук, виконавчий директор Асоціації українських науковців «Економіка. Екологія. Соціум».


Зекономив — вважай, заробив

— Пане Ігоре, то в чому ж усе-таки переваги монетизації і як відбуватиметься сам процес нарахування грошей?

   — Сама ідея монетизації зрозуміла — спонукати людей до бережного використання ресурсів, які вони споживають на побутовому рівні, насамперед ми говоримо про газ. Бо інакше люди не усвідомлюють, хто за що платить, коли їм виставляють певні рахунки за спожите, а держава оплачує якусь їх частину без відома громадянина. Наприклад, це виявлялося ще на перших етапах запровадження субсидій. Тоді люди боялися, що в них заберуть субсидії, зокрема на газ, якщо вони не використовуватимуть стільки газу, скільки передбачалося за нормою споживання, і, грубо кажучи, відчиняли вікна і «обігрівали вулицю», тільки б напалити потрібну норму, щоб не позбутися наданої їм субсидії на наступний період. Отож, тепер усі повинні розуміти, що монетизація відбувається в межах норми споживання комунальної послуги. І якщо субсидіанту вдасться використати, наприклад, газу менше тієї норми, то вартість тієї зекономленої частини газу громадянин у грошах отримає собі на рахунок (наразі, з 1 січня,  йдеться про людей, які вперше звернулись по субсидію, їм повинні створити персональні облікові записи в Ощадбанку, куди надходитимуть нараховані у вигляді субсидії кошти. Банк оплачуватиме за субсидіанта комунальні послуги та інформуватиме громадянина SMS-повідомленням про суми, які йому ще залишилося доплатити за спожите попереднього місяця. А з 1 травня 2019 року монетизація торкнеться тих, хто отримує субсидію або пільгу вже багато років. — Авт.). Що важливо, тепер усім учасникам програми монетизації субсидій не потрібно буде доплачувати різницю за кожну послугу окремо, що неминуче призвело б до плутанини і хаотизації цього процесу. Вони сплачуватимуть однією сумою на один рахунок. Держава сама повинна подбати, щоб далі ці кошти отримали всі комунальні підприємства, які надавали послуги громадянину.

   Та повноцінно, в описаному вигляді, монетизація субсидій запрацює лише з першого жовтня 2019 року, коли за наслідками попереднього опалювального сезону кожен отримає кошти за увесь обсяг ним зекономленого на споживанні комунальних послуг.

   Як можна буде використовувати монетизовані субсидії, чи дозволять витрачати ці кошти на власний розсуд? Поки що йдуть розмови про те, що ці гроші можна буде скерувати або на оплату інших комунальних послуг або витрачати на енергозабезпечення, скажімо, якщо людина хоче утеплити свій будинок тощо.

«Живих» грошей наразі не буде

— То все-таки — люди матимуть доступ до цих грошей?

   — Тут треба розділяти кошти на субсидію і зекономлені кошти від розміру наданої субсидії. Треба розуміти, що йдеться не про монетизацію всієї субсидії, а лише зекономленої її частини. Справа в тому, що питання монетизації всієї суми субсидії сьогодні лише обговорюють в уряді з залученням усіх причетних до цього структур: Нафтогазу, комунальних підприємств, банків, органів соціального захисту населення. Деякі депутати говорять у ВР, що було би добре, щоб людям ці гроші видавали на руки. Є наприклад, думки, що ці гроші можуть видавати людям разом із пенсією. Але тут є ризик: коли ці гроші повернуть людям на руки, чи люди потім цими грошима оплатять спожиті комунальні послуги в потрібному обсязі, чи вийде так, що ці гроші підуть на щось інше. Тоді це різко може збільшити неплатежі. Нині рівень неплатежів, тобто заборгованості за «комуналку», становить від 40 до 48 млрд грн, за різними даними.  І це стримує державу від безпосередньої виплати на руки громадянам усієї суми субсидії, щоб ті собі самі вирішували, куди і за що платити. На першому етапі, з 1 січня, для тих, хто вперше звернувся за субсидією, уряд передбачив, що уповноважений банк автоматично списуватиме з персональних облікових записів субсидіантів потрібні кошти за спожиті комунальні послуги в межах призначеної субсидії. І лише з осені поточного року громадяни зможуть отримувати гроші за зекономлені комунальні послуги. Важливо, щоб держава надавала користувачам субсидій чіткі друковані роз’яснення, а не лише надсилала SMS-повідомлення, про рух коштів у межах їхніх персональних облікових записів: скільки пішло за газ, скільки за воду тощо.

Ідентифікувати людей, що реально потребують допомоги

   — Ми бачимо, після певного етапу дослідження, що кількість субсидіантів зменшилась на два мільйони домогосподарств, — веде далі експерт. — Раніше Нафтогаз, який закуповував газ і потім продавав його на українському ринку,  робив це фактично за зниженими цінами, нижче від собівартості, роками реалізуючи політику урядового популізму про дешевий газ. Відповідно, ці всі збитки покривала держава. Коли не було продуманої форми субсидій, то дешевими цінами на газ користувалися і бідні люди, і ті, хто заробляє мільйони. Вони всі отримували газ за однаковою ціною, і держава однаково їм покривала різницю між ціною придбання, за якою Нафтогаз купував цей газ, і ціною, за якою той продавав населенню, яка була нижча від собівартості. Тепер, завдяки субсидіям, держава може чітко ідентифікувати (хоч до кінця їй це ще не вдалося, бо все одно ще є частина господарств, які незаслужено отримують субсидії) тих людей, які реально на субсидії заслуговують. Відповідно, це зменшує навантаження на державний бюджет, змушує тих, хто заробляє багато, реально платити за ці послуги. До слова, на момент запровадження масового субсидіювання населення у 2014 році держава витрачала у 2 рази більше на компенсацію збитків Нафтогазу (олігархи таким чином вдвічі більше заробляли на громадянах), ніж потім передбачалося у держбюджеті на субсидіювання комунальних послуг.

Найбіднішим нема про що турбуватися

   — Найбільше, що цікавить тих, хто реально отримує субсидію: чи торкнеться їх підвищення цін, — каже економіст. — Ні, не торкнеться, бо все одно така родина повинна сплачувати за «комуналку» не більш як 15 відсотків свого сукупного доходу. Тому будь-яке зростання цін на комунальні послуги не буде збільшувати  платіж грошима з доходів родини на ці комунальні послуги, якщо вона вже отримує субсидію і якщо доходи родини не зросли. Ця різниця автоматично ляже на плечі держави, і держава покриватиме збільшення ціни на комунальні послуги.

Розмовляла

Світлана ПАВЛИШИН

 Опубліковано : 31.01.19 | Переглядів : 3665

Читайте також:
Обличчя номера

Oblyccja.jpg">

Завантажити номер

 
Календар
« Кві.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
 
Реклама