Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Феномен єврейського містечка
Феномен єврейського містечка

Як жили, чим переймалися, про що думали євреї — мешканці штетлів (єврейських містечок) наприкінці XVIII — на початку XIX століття на території Волині, Поділля та Київської губернії, що входили тоді до Російської імперії — про це пише у своєму дослідженні «Штетл. 


   Золота доба єврейського містечка» Йоханан Петровський-Штерн. Дві третини єврейського населення Центрально-Східної Європи мешкало на той час саме в містечках, а не в урбанізованому просторі. Феномен містечка сформувався на території Східної Європи, має польсько-литовське походження, аналогів нема ні в Австрійській імперії, ні в Пруссії, ні у Франції, Італії чи Англії. Польські магнати Понятовські, Сапєги, Броніцкі, Радзивіли, Потоцькі та інші володіли не селами, як феодали Центральної чи Західної Європи, а містечками. Хтось одним-двома, а дехто мав 30-40 містечок. Вже з XIV ст. польська шляхта намагалася отримати від короля самоврядування для своїх невеличких сіл, і це робило з них містечка. Магдебурзьке право, королівські привілеї сприяли розвитку містечка. Можливість побудувати палац і оточити його муром, розташувати там гарнізон, одержати дозвіл на торгівлю, влаштовувати базарні дні та щорічні ярмарки, мати привілей виробляти власну горілку — саме шинки і корчми давали змогу перевести бартерні розрахунки феодального господарства у валютні. Економічна складова трансформує містечко на щось неймовірно цікаве. «Мене як дослідника цікавлять люди, які пройшли по історії, не залишивши в ній сліду, — акцентує Йоханан Петровський-Штерн. — Ми не знаємо, хто вони, як жили, що читали, що їх турбувало. Цікавить пересічна людина, простий єврей: як він заробляв на хліб насущний, яким чином одружувався, розлучався, вмирав, народжувався».
   Три влади. «Історію штетла кінця XVIII — початку XIX століття, після поділів Польщі, внаслідок яких частина території країни відійшла до Російської імперії, дослідники оминули своєю увагою. Вважаю, що саме в цей час штетл мав свою золоту добу. У 1770-х — 1850-х роках у містечку є три влади: польська магнатська влада, російська адміністрація та єврей як виробник, ремісник, як торговельна сила містечка. Я  вивчаю цей період, щоб з’ясувати, як працює соціоекономічна, політична, релігійна динаміка. 

   Система влади змінилася в містечках не відразу, і польські магнати якийсь час і далі володіли ними, хоч і розташованими на території Російської імперії. Водночас з’являються губернські міста, губернська і місцева адміністрація, поліція, пошта тощо. Російська адміністрація наповнюється грамотними місцевими людьми: або українцями, які володіли російською мовою, або поляками, які перевчилися і почали писати російською. Вони асоціюють себе з імперською адміністрацією. Про євреїв не думаємо як про владу, але це влада — єврей як центральна фігура в економіці містечка. Від 1850 — 1860-х років ситуація змінилася. Після польської революції 1863 — 1864 років російська адміністрація почала активно експропріювати містечка на користь російської скарбниці і не залишилося майже нікого з польських магнатів, хто володів би містечком. Залишилися дві влади: російська влада і єврей». 

   Росія відкриває містечко і євреїв. «Росія поступово відкриває для себе феномени містечок — Немирова, Бердичева, Тульчина, Ізяслава. Розуміє, що вони не схожі на провінційні російські містечка. Проімперськи налаштовані чиновники, дипломати, які їхали з Петербурга до Криму через містечка Київської чи Подільської губернії, пишуть, що там «тхне Польщею». Вони асоціюють стару Польщу з єврейським фактором: євреї торгують на ринку, орендують млин і корчму. Крім того, в містечках є палаци, не гірші за Петергоф, але належать не російському цареві, а магнату, а управляють ними євреї — російські піддані такого не бачили.
   Водночас імперія відкриває для себе євреїв — новий етнос, нову релігію. До 1772 року в Російській імперії євреїв не було. Спершу до них ставилися з повагою, у документах вживали слово «єврей» і писали його з великої літери. Усе цілком змінилося за 50 років, почалася політика знищення єврейських інститутів самоврядування, кагалу, єврейських братств. Росія дізналася, що розвиток польського, українського, єврейського, литовського місцевого самоврядування на цих територіях значно вищий, ніж у провінційних російських містечках. І опускає їх до рівня Росії, як це вона завжди робила з новими захопленими територіями. Спершу імперія намагалася максимально інтегрувати місцеві еліти в імперську адміністрацію, якомога більше їх русифікувати, залишивши на кількадесят років місцеві інститути самоврядування. Тоді русифіковану місцеву верхівку замінювала на російських адміністраторів, відбувалася повна ротація еліт і знищення інституцій місцевого самоврядування». 

   Як сприймали світ. «Як тодішні мешканці містечка сприймали те, що нині називаємо батьківщиною? Для місцевих поляків втрачена Річ Посполита була дуже важливою складовою їхніх уявлень. Вони не мислили себе поза цим втраченим світом, тому відбувалися повстання, революції, спроба відновити Річ Посполиту, якої нема. Такої проблеми не було в місцевих українців, які тільки наприкінці XIX ст. підійшли до розуміння, що є Україна і є Малоросія і що треба ставити наголос на першому і відмовлятися від свідомості другого. Зрусифікована адміністрація намагалася позбутися своєї позиції чиновника третього рангу в Немирові і стати чиновником другого рангу в Бердичеві, далі чиновником першого рангу в Києві, а потім переїхати до Москви чи Петербурга. Таких людей, для яких національна свідомість — ніщо, а можливість зробити кар’єру в імперії — все, було безліч. Євреї ідентифікували себе як таких, що належать до містечка, до громади. Коли на ці терени прийшов хасидизм, то могли казати, що належать до певного цадика, тобто до геополітичної території, яка підпорядкована відповідному хасидському вчителю, до якого треба йти по благословення, вирішувати будь-які економічні, психологічні, сімейні питання. Це абсолютно інший вимір, невідомий слов’янському населенню. І він дуже цікавий». 

   Ідиш: від жаргону до мови. «Ідиш — невіддільна складова штетла, штетл не можна уявити без ідишу. Але ідиш як мова, якою євреї пишуть, з’являється наприкінці XIX ст., у штетлах ідиш — здебільшого мова усного спілкування, усного навчання. Євреї, які вміли писати (більшість писати не вміли, тільки читати), використовували гебрайську. Головна ідея французького просвітництва в галузі лінгвістики — за мовою має стояти держава. Якщо нема держави, то мову вважали діалектом, і це уявлення змінилося тільки у XX ст. Ідиш у словниках називали жаргоном. Єврейські просвітники хотіли, щоб євреї в штетлі відмовилися від ідиш, бо для них модернізований єврей — той, який розмовляє цивілізованими мовами, є частиною цивілізованого суспільства. Цивілізацію просвітники розуміли як імперію. Тому єврей, який народився в чеському середовищі в Празі, має розмовляти німецькою мовою, а єврей, який народився в Бердичеві в українському оточенні, — російською. Але парадокс світської єврейської ситуації такий: усі просвітники, які хотіли донести просвітницьку ідею до євреїв — забудьте ідиш, виїжджайте з містечка, припиніть свої традиційні забобони, долучайтеся до культурного життя Російської імперії — мусили робити це на ідиш».  
Підготувала Наталя ДУДКО 

Довідка
   Професор Йоханан Петровський-Штерн — американський і український історик, філолог, дослідник культури, есеїст і перекладач. Захистив дисертацію з іспаністики в Московському державному університеті (1988), викладав у Київському державному університеті зарубіжну літературу. Згодом релігійні пошуки привели його до юдаїзму. Зацікавився гебраїстикою, навчався в Єрусалимській талмудичній академії (єшиві), 2001 року захистив докторську дисертацію з новітньої єврейської історії в Брендайзькому університеті (Волзем, Масачусетс) і посів кафедру професора єврейських студій на історичному факультеті Північно-Західного університету в Чикаго. Нині досліджує та викладає ранньомодерну і модерну історію євреїв, проблеми українсько-єврейських стосунків і слов’янсько-єврейських літератур, історію єврейського містицизму та кабали.


 Опубліковано : 06.02.19 | Переглядів : 430

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Сер.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
 
Реклама