Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Юні жертви «ютубної» лихоманки

Юні жертви «ютубної» лихоманки

Наприкінці минулого тижня сайтами та телеканалами прокотилася інформація про те, що в місті Золочеві кілька школярок 14-15-річного віку побили свою ровесницю — до струсу мозку і саден на обличчі. Інцидент стався на стадіоні, куди Настю (так звати потерпілу) спеціально виманили (кажуть, дівчина, яку та вважала подругою). Збоку стояла зграйка хлопців приблизно того ж віку і, не втручаючись, знімала це «шоу» на телефон. Бабця Насті написала заяву до поліції. На батьків нападниць, за новим законом про булінг, чекають штраф або громадські роботи.

Дівчата били, хлопці «ютубили»
   «Розкаяння я в дітях не побачила, якщо чесно. Вони свою провину визнають і розказують, що саме і як вони робили жертві», — розповіла репортерові «Ратуші» Оксана Березіна, старший інспектор ювенальної превенції Золочівського відділу поліції, в коментарі НТА.
   Заступник директора з виховної роботи Золочівської школи № 1 Ірина Панькевич, де вчаться двоє із кількох винуватиць побиття, каже: дівчата нині не ходять до школи, а їхні батьки просто морально розчавлені. «Ті дівчата стверджують, що вона їх попередньо ображала, одну з них називала «жирною свинею». Звичайно, це їх не виправдовує. Одна співає в ансамблі «Древо», тацю носить у церкві, єдина, пізня дитина в сім’ї. Дитина спокійна, цілком позитивна характеристика. І друга дівчинка нормальна. А в якийсь момент десь вмикається та жорстокість, діти перетворюються на стадо. Булінг — та проблема завжди існувала, просто вона по-іншому називалася. Але ті хлопці, що знімали і викинули відзняте в інтернет, лишаться непокараними. Вони, можна сказати, теж були співучасниками своєю безвідповідальністю», — переконана пані Ірина.
   Олена Павлишин, директорка Золочівської школи № 4, де вчиться постраждала дівчинка, розповідає: «Дитина травмована фізично, а ще більше — психологічно. Якби на тому стадіоні випадково не надійшов якийсь чоловік і не відборонив її, то вони б могли її просто вбити. Дівчинка вчиться в нас третій рік, нічого поганого не можу сказати, в нас, у школі, за нею «золота верба не росла». Я чую такі нездорові думки, що хочуть із постраждалої зробити винувату. Ті дівчата кажуть, що вона їх спровокувала. Але що значить «спровокувала»? Людина не так подивилася, сказала якусь фразу... До того ж не забуваймо — це не була спонтанна зустріч, сварка, коли діти можуть побитися на емоціях. Ті дівчата її викликали спеціально. Вони йшли, щоб її бити. Ясно, що попередньо якийсь там конфлікт був. Але чинити сплановану розправу?..».

Вони не з Марса прилетіли
   Тереза Гевко, психолог із Золочева, переконана: винні не ті діти, що поміщають у ютуб ролики з насильством, винні дорослі, які показали їм такий світ — жорстокий, брутальний, брудний. Провина батьків, учителів, психологів, священиків, дідусів, бабусь — що не прищепили дітям конструктивної шкали цінностей і не навчили адекватних способів самовираження. Тому підлітки як вміють, так і самостверджуються.  «В країні війна, стресогенна ситуація. Більшість телеканалів працює на те, щоби перетворити нас на слухняну біомасу, якою легко керувати і яка боїться. А підлітки гіперчутливі. В тінейджера ж 5 разів на день може настрій падати-підніматися. І це — нормально. Статеве дозрівання, гормональні викиди, зацікавлення протилежною статтю, формування «я-концепції»: який я, хто зі мною в компанії, чи я важливий, чи ущербний — це все питання підліткового віку. Вони міняють компанії, борються за справедливість, місце під сонцем, і ляпаса тут ніхто не скасовував. І навіть між дівчатами. Унісекс прийшов, ми зрівнялися з чоловіками у всьому, то чому ми хочемо, щоб дівчатка ляпаса не давали? Я не кажу, що так має бути, але не треба бити в дзвони, розповідаючи про підлітків-монстрів. Вони не прилетіли з Марса, це наші діти. Підліток віддзеркалює ту «гнилість», яка є навколо».

7-8 клас — час, щоб «переказитися»
   Пані Тереза каже: боятися, що вчора син (чи донька) був ідеальна дитина, а в підлітковий вік почав «чуда показувати», не варто. «Я часто повторюю: хлопчик має «переказитися» в 7-8 класі. Той сплеск має бути, бо це — природно. В мене є випадок у практиці: ідеальна дитина, чемна, медаліст, успішний студент, який на третьому курсі йде в казино, програє квартиру. Вчасно не викинув енергії, не показав себе. Дівчинка теж має викинути ті гормони: може займатись спортом, а може плакати, дивлячись сльозливі серіали. Навіть коли вона кричить: «Мама, я тебе ненавиджу!», це означає «Мама, рятуй мене, мені так погано!». І треба не карати-штрафувати, а вести діалог. Навіть випитувати нічого не треба, а просто запропонувати теплого чаю. Вона заспокоїться і сама все розкаже.  Дитина має знати, що після будь-чого вона може прийти додому і її там зрозуміють.
   У підлітковому віці формується відповідальність, свобода. Якщо дорослий дає ту свободу: ти можеш, але ти будеш відповідати за це, тоді особистість розвиватиметься твердо і успішно.
   Ще важливо — цікавитися віковою психологією з приводу психоемоційного, фізіологічного розвитку підлітка. Колись, може, й не було таких книжок — тепер інтернет, гугл — ми «в кліп ока» можемо дізнатися все, що нам треба».

Не там шукаємо винних
   «Батьки кажуть: «Винна компанія!». Це не так, компанія мусить бути у підлітка, інакше він не соціалізується, не знайде свого місця під сонцем. Не треба боятися тієї компанії. Навпаки: треба кликати його друзів у гості, йти разом у басейн, придивлятись: чим «дихають» друзі моєї дитини. Якщо дорослий організовує похід, беручи друзів своєї дитини, це вже є той момент, який не дозволить неконструктивно мотлошитися на стадіоні. Ще кажуть: у всьому винен інтернет. Але це так, як із тою довженківською калабанею: один бачить калюжу, інший — зорі. Тут спрацьовує приклад батьків. Якщо батьки весь вечір дивляться в інтернеті «приколи» — це одне. А якщо: «Знаєш, доню, сьогодні дивимось «Самсару», або «Бараку», або «Дім», — тоді дитина ширше бачитиме світ».

Гуртки як альтернатива агресії
   «Чому винні дорослі? — аргументує психологиня. — Нормальний стан людини підліткового віку — багато енергії, яку на щось треба стратити. Щоб вони не мотлошилися, їм треба дати спосіб конструктивно викинути ту енергію. Спортивна секція, тренажерний зал до виснаження, гуртки, мистецтво, «Пластові» походи на виживання в ліс — це все забирає напругу. Ще чим важливі секції — кожен підліток хоче вміти робити таке, як ніхто («В моєму оточенні ніхто не грає на баяні», «Я виграв конкурс»). Це потреба виділитися, заявити про себе.
   Не треба боятися, що підліток щомісяця міняє секції, вподобання. І в жодному разі не треба цей пошук зупиняти. Бо деколи батьки невблаганні: «Ти сам хотів у музичну, тому закінчити маєш кров з носа». Затягнули петлю — і край. І це — помилка. Нема реалізації, нема пошуку себе».


Світлана ПАВЛИШИН
 Опубліковано : 13.02.19 | Переглядів : 434

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лют.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728   
 
Реклама