Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Великодня «Петрушка

Великодня «Петрушка» 

Неймовірний спосіб примирити всіх, хто гнівається між собою, через давню святкову забаву!
Великдень здавна асоціюється з теплим возз’єднанням усієї родини та радістю, яку приносить у кожен дім звістка про воскресіння Спасителя. Ще з дитинства цей день був для мене особливим. Напередодні ми з мамою разом випікали пасочки і розфарбовували крашанки лушпинням цибулі та зеленню. Підготовка святкового кошика завжди супроводжувалась піднесенням у моєму серці, а його освячення у церкві створювало особливий радісний настрій.

Цьогоріч свято Христового Воскресіння я вперше провела не вдома — з родиною свого чоловіка, де на святковий сніданок готують «великодній салат», змішуючи всі інгредієнти з кошика в одну миску, кошики прикрашають живими квітами, а паску освячують не на світанку, а посеред глибокої ночі. Та великодня історія, яку я хочу розповісти сьогодні, пов’язана не з освяченням кошиків чи приготуванням святкових страв, а зі стародавнім обрядом, що неабияк мене здивував.
   Освятивши паску ще посеред ночі у малесенькій церкві села Мостище, що розташована просто під лісом, ми вирушили у ще одне невеличке село Долина на Івано-Франківщині, де й зустріли святковий ранок та провели день. Тут мені розповіли, що кожного року на Великдень у селі проводять традиційну забаву: після обіду всі мешканці збираються на подвір’ї церкви, щоб подивитись на так званих Деркачів. Хто ці таємничі люди і яка їхня місія у великодніх святкуваннях, я не знала, але з великою цікавістю чекала цієї події.
   Дійство мало б відбутися о 16:00, проте місцеві хлопці сказали нам, що Деркачі затримуються. Та ми не гаяли часу й пішли на подвір’я церкви, щоб дізнатися, що ж на нас чекає. По дорозі розпитали місцеву жительку пані Оксану. «Мені вже 70 років, та відколи себе пам’ятаю, щороку на Великдень на подвір’ї церкви всі збирались водити гаївки. А одразу після гаївок відбувалася великодня забава «Петрушка». Наше село маленьке, тут усі знають, хто на кого гнівається, хто посварився між собою, і місія «Петрушки» була в тому, щоб примирити цих людей і поліпшити їхні стосунки», — розповіла жінка. Головні дійові особи гри — Деркачі. Це були місцеві жителі, які переодягалися так, щоб їх ніхто не впізнав. Вони обирали з-поміж усіх присутніх тих, хто буде брати участь у забаві, і формували з них довгу шеренгу — «петрушку». При цьому жителів, які гнівалися між собою, завжди ставили поряд. Потім Деркачі «садили петрушку»: сіяли, поливали, а наприкінці забави — витягували з землі. Основна ціль людей у шерензі — міцно тримати один одного, щоб Деркачам не вдалося «витягнути» їх. Тож навіть селяни, які не розмовляли між собою через сварку чи непорозуміння, змушені були діяти як команда, і в результаті, мирилися!
   Сьогодні ідея примирення в «Петрушці» відійшла на другий план, проте традиція проводити цю великодню забаву в селі Долина збереглася. Тож чекаємо на Деркачів, які, за словами місцевих, вже переодягаються у сільському клубі й от-от приїдуть до людей. Тим часом долинян, охочих побачити дійство та взяти у ньому участь, стає все більше. Очікуючи на Деркачів, і старші, і молоді жінки й дівчата співають українських пісень та водять гаївки довкола церкви. Це просто неймовірно…
   А ось і вони — четвірка знаменитих Деркачів наближається на своєму «елітному» авто. Якби я навіть знала цих людей, впізнати їх і справді було б дуже складно: кольорове лахміття і перуки неабияк замаскували героїв. Люди зустрічають їх з великим ажіотажем, діти тішаться і бігають довкола, дорослі радіють та сміються — атмосфера просто вражає. Деркачі заходять на подвір’я, наспівуючи відому гаївку «Грай, жуче, грай», вони кланяються людям і відходять убік на свою особливу «нараду». Поговоривши між собою хвилину-дві, Деркачі розходяться по різних куточках подвір’я, обираючи тих долинян, з кого зроблять «петрушку».
   Ведуть до шеренги і старих, і малих. Двоє Деркачів об’єднали зусилля і несуть тих учасників «петрушки», які чинять супротив і не хочуть брати участі. Усі глядачі сміються та весело жартують, бо ніхто не знає, опиниться він серед учасників чи ні. Діти бігають разом із Деркачами і допомагають обирати учасників дійства, а молоді хлопці стрімголов тікають від них. Та в результаті, все одно, опиняються у складі шеренги.
   Навколо стоїть гамір та сміх, а Деркачі далі поповнюють «петрушку» людьми. Назбирали з півсотні учасників, підрівняли шеренгу спеціальною палицею (щоб грядка була рівненька :)) — і починається забава! Мета Деркачів — розтягнути шеренгу і «витягнути» з петрушки всіх її учасників. Мета людей у шерензі — якомога сильніше тримати один одного, щоб не дати Деркачам цього зробити. Гра завершується тоді, коли Деркачі повністю руйнують шеренгу.
   Судячи з овацій та ажіотажу навколо, всі учасники й глядачі дійства чекали саме цього моменту. Люди в «петрушці» щосили опираються, хлопці та чоловіки міцно тримають один одного за пояс, проте Деркачі безжальні. Вони тягнуть «петрушку» за руки, ноги, і як тільки можуть. Частина шеренги падає на землю, вибухаючи сміхом, решта продовжує боротися і тримати один одного. Але, за традицією, перемога — в руках Деркачів. Гру завершено! Глядачі сповнені позитивних емоцій, а учасники радісно розповідають про те, як їм забавлялося.
   Попереду теплий родинний вечір, люди розходяться по домівках, щоб провести його з близькими та рідними. Деркачі фотографуються з місцевими жителями, і також ідуть продовжувати святкування. Село знову наповнюється тишею і святковим затишком, а ми їдемо далі — святкувати у родинному колі.

Уляна ДЕПУТОВИЧ

 Опубліковано : 02.05.19 | Переглядів : 1603

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лип.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
 
Реклама