Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Іван ОСТАПОВИЧ: «Про музику — не моралізуючи й не наставляючи»

Іван ОСТАПОВИЧ: «Про музику — не моралізуючи й не наставляючи»

Першого травня в Органному залі концертом «Венера в хутрі» (за однойменним твором Богдани Фроляк) стартував проект промоції української класичної музики Ukrainian Live. Звучали твори Валентина Сильвестрова, Богдани Фроляк, Максима Шалигіна, Святослава Луньова, Олега Безбородька, Любави Сидоренко, Генадія Ляшенка — як пропозиція створити відповідний плей-лист у своєму ґаджеті.

Про особливості проекту та про стан української класичної музики «Ратуші» розповів співзасновник проекту, директор Будинку органної і камерної музики, співзасновник громадської організації «Collegium Management» Іван ОСТАПОВИЧ. 
   — Проект Ukrainian Live виник на базі громадської організації «Collegium Musicum», його мета — розвивати українську класичну музику. Українську класику в нас віддали «на відкуп» офіційним інституціям, і в концертних програмах їй не належить чільне місце. Натомість розвинені країни національній музиці надають чи не половину концертного часу. Знаючи, що українська музика дуже багата і може конкурувати зі світовою класикою, ми вирішили об’єднати свої зусилля, щоб якомога більше її рекламувати. Плануємо працювати у кількох векторах: організовуємо концерти у Львові та в інших містах, записи компакт-дисків, зокрема музики, яку віднайдемо в архівах, запрошуємо молодих композиторів до написання творів, надаємо молодим виконавцям майданчик для виконання творів українських композиторів. Також ми відкрили власний лейбл, який згодом поповниться новими цікавими записами. Провадимо переговори з лондонським лейблом Toccata Classic, який спеціалізується на класичній музиці, щоб робити записи і тиражувати їх на Заході. Всі знають, що існує велике Бахівське зібрання творів, якому понад 150 років, але досі нема повного зібрання творів Станіслава Людкевича, повного комплекту звукозаписів композитора. Вирішили малими кроками почати роботу з каталогізації та промоції української музики, зокрема сучасної класики — тієї, яку композитори пишуть нині, наслідуючи традиції класичної (в Україні її називають академічною, у світі — класичною).
— Чи має проект обмеження в часі?
— Проект плануємо як довгостроковий. Напевно, він не закінчиться ніколи, триватиме доти, доки в нас буде наснага і життя. Хочемо, щоб він тривав постійно, може, потім хтось його перехопить.
— Що краще для промоції української музики — концерти суто українських творів чи ті, де українська класика є частиною світової?
— Основне кредо нашого проекту: «Музика має звучати». Щоб твір мав повноцінне життя, потрібна тріада: композитор, виконавець і слухач. Це замкнене коло, без жодної його ланки неможливо повноцінне життя музичного твору. Тому хочемо, щоб ці три ланки були повноцінно представлені в концертному житті Львова і України. Українську музику треба пропагувати всіма можливими засобами. Ми організовували і концерти, де поєднували українську і закордонну музику, і ті, де в програмі — суто українська класика. Важливо, як подавати. Можна традиційно, як зазвичай говоримо про Шевченка — як про знаний ідеал, основу української культури, української ідентичності. А можна (і потрібно!) говорити про мистецький твір живою і зрозумілою мовою. Кожен композитор, кожен твір має свою особливість, і ми хочемо доносити ці особливості. Не моралізуючи, не наставляючи, а даючи слухачеві змогу самому проникнути у світ музики.
— Ви кажете, що українська музика конкурентоспроможна…
— Коли спілкувався з менеджерами із звукозапису з Західної Європи, більшість була подивована, що стільки прекрасної музики і про неї так мало знають на Заході. Щодо промоції української класики за кордоном, думаю, що найоптимальніший варіант — розумно і гармонійно поєднувати класику і сучасність. Ми не можемо нічого відсікати, можемо тільки подавати, але важливо — як. Щоб було видно продовження традицій сучасної української музики.
— Український літературний канон у нас сформований — Шевченко, Франко, Леся Українка. Як щодо музичного?
— Усталеного канону української класичної музики немає, або він дуже хиткий. Це зумовлено зокрема тим, що в радянські часи дуже багато моментів українського музичного життя свідомо замовчували, затирали, не було доступу до архівів. Наприклад, ще років 30 тому ніхто не знав про інструментальну творчість автора українського Гімну Михайла Вербицького, а це більша частина його творчості. Таких композиторів безліч, навіть якщо імена відомі, то музика — ні. До канону я зарахував би класика української музики Миколу Лисенка, від нього всі відштовхуються, а також західноукраїнського композитора Станіслава Людкевича, композиторів київської школи Бориса Лятошинського, Льва Ревуцького, Віктора Косенка, Валентина Сильвестрова. Слухаючи, аналізуючи, виконуючи українську музику, їхні імена оминути практично неможливо.
— Ваш особистий топ українських композиторів?
— Я поділив би його на два вектори: ті, яких знаю, і ті, над якими працюю в архівах. Серед тих, що відомі: Борис Лятошинський, Лев Ревуцький, Віктор Косенко, з пізнішого покоління — Валентин Сильвестров і Валентин Бібік. Це знакові постаті, стовпи української музики. До тих, які ще чекають свого виконання, належать Михайло Вербицький, Сидір Воробкевич, Анатоль Вахнянин, Микола Рославець. Те, над чим працюю і що забирає весь мій час. Вважаю, що це музика дуже якісна і потребує ширшої промоції.

Розмовляла Наталя ДУДКО

 Опубліковано : 07.05.19 | Переглядів : 2146

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лип.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
 
Реклама